2.3. Надання медичної допомоги при ураженні сдор

2.3.1. Організація надання медичної допомоги

Розподіл потерпілих при хімічній катастрофі належить проводити згідно загальноприйнятих і обов’язкових до виконання правил медицини катастроф. Тому важливим пунктом в організації допомоги потерпілим є етап сортування, яке повино бути тривалим в часі і проводитись регулярно, так як стан уражених може змінюватись в кращу або гіршу сторону, що потребує адекватних дій. Для того щоб позначити стан потерпілого, черговість в евакуації застосовують спеціальні позначки – марки, таблички:

– червоного кольору, – коли уражені потребують невідкладної медичної допомоги на місці, ще до евакуації,

• жовтого кольору, – особи потребують швидкої допомоги але функції життєвоважливих систем стабільні, допомога надається до транспортування,

• зеленого кольору, – категорія легкоуражених, потребуючих допомоги пізніше, в амбулаторії чи лікарні,

• чорного кольору, – потерпілі без шансів на життя, – агонуючі, померлі.

Під час оцінки стану потерпілих і встановлення черговості до евакуації дотримуються певних рятувальних та лікувальних компромісів, що має загальне значення у випадку значного числа потерпілих. Евакуація повина виконуватись в такій послідовності з дотриманням наступних правил:

• пацієнти з ураженнями які загрожують життю, які потребують невідкладної медичної допомоги на місці і швидкої евакуації (червоний колір),

• пацієнти з помірним або сильним ураженням, які можуть почекати з лікуванням і евакуацією (жовтий колір),

• пацієнти без видимої симптоматики але у яких не виключено розвиток з часом клініки ураження, що вимагає подальшої обсервації (сюда відносяться потерпілі від дії СДОР) на госпітальному етапі ( жовтий колір),

• пацієнти з легкими формами уражень або без них, які не потребують лікування або його можна відстрочити (зелений колір),

• пацієнти з дуже важкими формами ураженнями, без перспективи для життя, агонуючі, які потребують тільки паліативного лікування, а також померлі (чорний колір).

Для оцінки стану важкості на місці огляду потерпілих, можна використовувати шкалу Глазго (Glasgow Coma Scale, GCS), а також шкалу важкості уражень (SCU).

Невідкладна допомога потерпілим на догоспітальному етапі надається постійно і на місці НС, і під час евакуації, її мета це збереження життя людини.

Досвід набутий під час великих хімічних катастроф, з великою кількістю потерпілих, – Бхопал (1984 рік), антитерористична акція в Москві (2002 рік) з застосуванням хімічних субстанцій, показав що при цьому рішуче значення для більшості мають правильні дії рятівників в перші хвилини НС. При цьому, слід врахувати той факт, що найбільш вразливі до дії СДОР діти, тому в першу чергу вони вимагають відповідної уваги. До дій, які потребують негайного виконання рятівниками після НС, відносяться:

• усунення уражаючого чинника,

• боротьба з асфіксією,

• тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі,

• введення антидоту,

• знеболення,

• штучне дихання і зовнішній масаж серця,

• інгаляції кисню, боротьба з набряком легенів,

• боротьба з пневмотораксом,

• надягання протигазу під час перебування на зараженій СДОР (БОР) місцевості,

• іммобілізація ушкодженої кінцівки ,

• часткова санітарна обробка,

• промивання очей, якщо у них потрапили СДОР, з наступним введенням відповідних очних мазей та крапель,

• промивання шлунка за допомогою зонда у разі потрапляння отруйних речовин, застосування адсорбентів,

• накладання асептичної пов’язки на рани та обпечені поверхні,

• введення внутрішньовенно кровозамінників,

• зігрівання потерпілого.

В деяких випадках коли має місце отруєння ціанідами, ФОС або евакуація уражених до лікувальної установи затримується (віддаль, погодні умови, характер території, мало транспортних засобів), необхідно терміново розпочати специфічну терапію. Тому медичні рятувальні формування повинні бути забезпечені необхідними для даної ситуації ліками та обладнанням.

У випадках великих розмірів хімічної катастрофи коли місцеві рятувальні підрозділи, в тому числі і медичні формування не в змозі самостійно ліквідувати наслідки даної НС, залучаються до рятувальних дій токсикологічні, хімічні підрозділи Збройних Сил, формування протихімічної оборони військ ЦО. Без такої співпраці неможливо в стислі строки, ефективно локалізувати і зліквідувати наслідки катастрофи. З моменту залучення до рятувальної акції хімічних та токсикологічних підрозділів військ ЗС та ЦО, цивільні формування підкоряються їм.

2.3.2. Принципи надання медичної допомоги при ураженні СДОР

Надання допомоги і лікування при гострих отруєннях включають в себе елементи етіологічної, патогенетичної і симптоматичної те­рапії.

Обов’язкові до виконання правила для членів рятувальних (медичних) формувань:

1. Наближатись до вогнища аварії (катастрофи) згідно напрямку вітру.

2. Не робити хаотичних дій, уникати поспіху, власна оцінка ситуації.

3. Упевнитись чи немає небезпеки для людей, оточення, припинити доступ до полоси можливої чи безпосередньої небезпеки.

4. Розпізнання типу загрози, – звернути увагу на наклейки, таблиці попередження, перевізні документи, звернутись до людей які були безпосередньо на місці аварії або поблизу; сконтактувати з організацією до якої належить субстанція, яка перевозиться.

5. Оцінка ситуація, чи наступив (або є загроза) виток, розлив речовини, пожежа, які умови метеорологічні, яка структура території, кому найбільше загрожує небезпека (людям, тваринам, оточуючому середовищу).

При організації надання допомоги потерпілим у вогнищі НС слід вирішити наступні питання:

1. Які дії необхідно виконати ?

2. Чи потрібна евакуація ?

3. Чи є потреба в обнесені місця небезпеки охороним пасом ?

4. Які сили та засоби необхідні ?

5. Які сили і засоби на даний момент легко і швидко доступні ?

6. Що можна зробити одразу ?

До того як підійти до місця ураження медичний працівник повинен прийняти наступне рішення:

1. Як надати допомогу потерпілим, щоб самі рятівники не стали жертвами НС.

2. Чи є потреба у використанні відповідного захисного одягу.