- •Підготував асистент р. Р. Фабрика.
- •Класифікація надзвичайних ситуацій за причинами виникнення
- •1. Стихійні лиха
- •Тектонічні стихійні лиха Землетруси
- •Виверження вулканів
- •Топологічні стихійні лиха
- •Наслідки повеней
- •Метеорологічні стихійні лиха
- •Шкала вітрів (за Бофортом)
- •Поділ потерпілих у стаціонарі за локалізацією та характером травми внаслідок дії стихійного лиха
- •2. Техногенні аварії
- •Транспортні аварії
- •Пожежі та вибухи
- •Екологічні катастрофи
- •3. Соціально-політичні катаклізми
- •4.Формування державної служби медицини катастроф
- •5. Державна служба медицини катастроф, етапи її створення.
- •6. Закон України “Про правові засади цивільного захисту’’
- •Стаття 1. Визначення термінів
- •7. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”
- •8. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”
- •9. Закон України “Про об'єкти підвищеної небезпеки”
- •Підготував асистент р. Р. Фабрика
- •Черняков г.О., Кочін і.В., Сидоренко п.І. Медицина катастроф. – к.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.
- •1. Ядерні аварії
- •1.1. Коротка характеристика аес
- •1.2. Коротка характеристика можливих аварій на аес
- •1.2.1. Класифікація аварій на аес
- •Класифікація аварій ядерних реакторів аес за масштабністю радіоактивних викидів
- •1.2.2. Фази розвитку ядерних аварій
- •1.2.3. Радіобіологічні характеристики радіонуклідів, що поступають в навколишнє середовище при ядерних аваріях на аес
- •1.3. Механізм формування осередку радіаційного забруднення, що утворюється внаслідок аварій ядерних реакторів на аес
- •1.4. Медико-тактична характеристика вогнищ ураження, які виникають при аваріях на аес
- •1.1. Медико тактична характеристика осередків ураження при аваріях на аес.
- •2. Оцiнка радiацiйної обстановки.
- •2.1. Методики оцінки радіаційної обстановки.
- •2.1.2. Оцінка радіаційної обстановки за фактичними даними.
- •2.1.2.1. Способи проведення радіаційної розвідки.
- •3. Прилади радіаційної розвідки, контролю радіоактивного зараження та опромінення
- •3.1. Методи реєстрації та вимірювань іонізуючих випромінювань
- •3.2. Призначення та принципи дії радіометричної апаратури
- •4. Індивідуальні та колективні засоби захисту
- •4.1. Індивідуальні засоби захисту
- •Індивідуальні засоби захисту органів дихання (ззод)
- •Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання
- •Класифікація.
- •4.2. Колективні засоби захисту
- •Класифікація колективних засобів захисту
- •6. Медичні засоби протирадіаційного захисту
- •1. Медичні засоби протирадіаційного захисту
- •Аварiї на хiмiчно-небезпечних об’єктах. Сильнодiючi отруйнi речовини
- •1. Характеристика хімічно-небезпечних об’єктів
- •2. Поняття про сильнодіючі отруйні речовини
- •2.1. Класифікація сдор.
- •Характеристика сдор за ступенем токсичності
- •2.2. Фізико-хімічні властивості, патогенез та клініка уражень сдор.
- •2.3. Надання медичної допомоги при ураженні сдор
- •2.3.1. Організація надання медичної допомоги
- •2.3.3. Перша допомога при отруєнні окремими видами сдор
- •3. Медико-тактична характеристика осередків ураження, які формуються при аваріях на хно
- •3.1. Осередки та зони уражень, які виникають внаслідок аварій на хно.
- •Характерні ознаки хімічних аварій, викликаних потрапляннм в довкілля різних класів ор
- •3.2. Безпека медичного медичного персоналу
- •Основні медико-тактичні показники аварій на хно
- •4. Організація та засоби проведення хімічної розвідки. Індикація отруйних речовин
- •4.1. Методи індикації ор та отрут
- •4.2. Оцінка хімічної обстановки
- •4.2.1. Методики оцінки хімічної обстановки
- •4.2.1.2. Оцінка хімічної обстановки за фактичними даними
- •4.2.1.2.1. Способи проведення хімічної розвідки
- •5. Технічні засоби індикації отруйних речовин і отрут
- •5.1. Прилади хімічної розвідки
- •5.2. Зараженість місцевості та об'єктів ор
- •5.3. Правила відбору проб для аналізу
- •6. Медичні засоби протихімічного захисту
- •Концептуальні засади створення соціально-економічних та фінансових умов розбудови системи постачання Державної служби медицини катастроф
- •Завдання системи медичного постачання Державної служби медицини катастроф у директивних та нормативних актах
- •Номенклатура майна
- •Табель оснащення формувань (закладів) медицини катастроф як спеціальний норматив
- •Комплект, укладка
- •Витратне та інвентарне майно. Якісне оцінювання стану майна
- •Постачання закладів і формувань Державної служби медицини катастроф України та організація їхньої діяльності під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
- •Медичне постачання
- •Матеріальне постачання
- •Продовольче і санітарно-побутове забезпечення
- •Технічне постачання
- •Принципи надання першої медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях:
- •Огляд місця події
- •Первинний огляд потерпілих (авс)
- •Особливості проведення штучного дихання у немовлят та дітей:
- •Помилки при проведенні штучного дихання:
- •Допомога при зупинці серця
- •Тому необхідно:
- •Перша медична допомога при зовнішній кровотечі:
- •Травми органів черевної порожнини
- •Загальні ознаки гострої внутрішньочеревної кровотечі
- •Невідкладна медична допомога на місці пригоди
- •Перша медична допомога при шокових станах наступна:
- •Непритомність
- •Перша медична допомога при непритомності:
- •Основні принципи надання першої медичної допомоги при ранах:
- •Загальні поняття про перев’язочний матеріал та правила користування ним
- •Правила накладання пов’язок
- •Пов’язки на різні частини тіла
- •Правила користування пакетом:
- •Перелік антисептичних речовин, які можна використовувати на місці надзвичайної події
- •Переломи
- •Допомога:
- •Основні правила іммобілізації кінцівок
- •Іммобілізація при переломах кісток верхньої кінцівки
- •Іммобілізація при переломах кісток нижньої кінцівки
- •Ушкодження голови
- •Ушкодження хребта
- •Перша медична допомога:
- •Поведінка водія при виявленні дтп
- •Рятування з автомобіля
- •Правила знімання шолому Шолом, при можливості, повинні знімати два рятівники!
- •Ураження агресивними факторами навколишнього середовища
- •Отруєння чадним газом (оксидом вуглецю)
- •Перша медична допомога при отруєнні ураженим чадним газом:
- •Отруєння метиловим спиртом
- •Перша медична допомога при отруєнні метанолом:
- •Отруєння етиленгліколем
- •Ураження тетраетилсвинцем
- •Перша медична допомога:
- •Отруєння етиловим спиртом
- •Підготував асистент р. Р. Фабрика.
- •Черняков г.О., Кочін і.В., Сидоренко п.І. Медицина катастроф. – к.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.
- •Дубицкий а.Е., Семенов и.О., Чепкий л.П. Медицина катастроф. – к.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.
- •Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. Проф. Мешкова в.В. – м., 1991. – 208с.
- •1. Реалізація сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення населення у районах катастроф
- •2. Поняття про етап медичної евакуації.
- •3. Види та обсяг медичної допомоги.
- •3.1. Поняття про вид та обсяг медичної допомоги.
- •3.2. Коротка характеристика догоспітальних видів медичної допомоги
- •3.2.1. Перша медична та долікарська допомога
- •3.2.2. Перша лікарська допомога
- •3.2.3. Особливості надання догоспітальних видів медичної допомоги дітям
- •3.3. Коротка характеристика госпітальних видів медичної допомоги
- •3.3.1. Кваліфікована медична допомога
- •3.3.2. Спеціалізована медична допомога
- •4. Медичне сортування уражених
- •5. Евакуація уражених
- •6. Особливості організації лез при різних видах нс
- •6.1. Особливості роботи працівників шмд в умовах нс
- •6.2. Особливості організації лез при стихійних лихах.
- •6.2.1. Особливості організації лез при повенях
- •6.2.2. Особливості організації лез при землетрусах
- •6.2.3. Особливості організації лез при пожежах
- •6.3.1.2. Організація емд під час дорожньо-транспортних катастроф
- •6.3.1.3. Організація емд під час катастроф на річковому і морському транспорті.
- •6.3.1.4. Організація емд під час катастроф на залізниці.
- •6.3.2. Особливості організації лез при найбільш поширених промислових аваріях та катастрофах
- •6.3.2.1. Організація емд під час аварій у вугільних шахтах
- •6.3.2.2. Організація медичної допомоги потерпілим в осередку хімічного ураження сдор
- •6.3.2.3. Організація медичної допомоги потерпілим в осередку радіаційного ураження
- •Підготував асистент р. Р. Фабрика.
- •Черняков г.О., Кочін і.В., Сидоренко п.І. Медицина катастроф. – к.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.
- •Дубицкий а.Е., Семенов и.О., Чепкий л.П. Медицина катастроф. – к.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.
- •Поняття про санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи в осередках нс
- •2. Організація санітарно-гігієнічних заходів в осередках нс
- •3. Організація протиепідемічних заходів в осередках нс
- •4. Санітарно-епідеміологічна розвідка
- •5. Організація режимно-обмежувальних заходів у епідемічних осередках
- •6. Організація екстреної профілактики та імунопрофілактики інфекційних хвороб серед населення в епідемічних осередках
3. Прилади радіаційної розвідки, контролю радіоактивного зараження та опромінення
Оскільки наявність радіоактивних речовин на місцевості, рівні радіації та дози опромінення визначити органолептичними методами неможливо, виникає потреба у використанні спеціальних дозиметричних приладів для проведення радіаційної розвідки, контролю радіоактивного зараження та опромінення. Для правильного їх використання необхідно знати характеристики іонізуючих випромінювань, які реєструються ними, а також принципи і методи, на основі яких працюють ці прилади.
3.1. Методи реєстрації та вимірювань іонізуючих випромінювань
В наш час застосовуються наступні основні методи дозиметрії: іонізаційний, хімічний, фотографічний, сцинтиляційний та люмінесцентний.
Iонізаційний метод грунтується на властивості радіоактивних випромінювань викликати іонізацію в газовому середовищі, в результаті чого збільшується його електропровідність, що реєструється за допомогою відповідних електронно-технічних пристроїв.
Робота польових дозиметричних приладів, в своїй більшості грунтується на іонізаційному принципі (ДП-5А, ДП-5Б, ДП-3Б, ДП-22В, ИД-1). Вони складаються з чотирьох основних частин:
- сприймаючого пристрою (датчика);
- електричної схеми з підсилювальним пристроєм (підсилювача іонізаційного струму);
- реєструючого пристрою;
- ситеми (блоку) живлення.
Як сприймаючий пристрій застосовуються іонізаційна камера або газорозрядний лічильник (лічильник Гейгера).
Iонізаційна камера складається з пластмасової камери, з вмонтованими всередину негативним (у вигляді металевого кільця) і позитивним (у вигляді стержня із струмопровідним шаром в корпусі камери з акводагу) електродами, до яких під'єднане джерело постійного струму.
Під впливом іонізуючого випромінювання відбувається іонізація газу всередині камери. Завдяки наявності в камері електричного поля різнойменно заряджені іони починають рухатись до електродів і в ланцюгу утворюється іонізаційний струм. Він поступає в підсилюючий пристрій приладу і вимірюється мікроамперметром (реєструючим пристроєм). Сила іонізаційного струму пропорційна дозі випромінювання.
Газорозрядний лічильник (лічильник Гейгера) являє собою герметичний металевий циліндр, заповнений розрідженою газовою сумішшю (неон або аргон). Корпус циліндра відіграє роль катода, на який подається негативний заряд. Всередині корпусу натягнута ізольована від нього металева струна, на яку подається позитивний заряд (анод). Між полюсами створюється напруга до 1000 В.
В роботі лічильника є характерними вторинна іонізація та ефект газового підсилення. При потраплянні всередину лічильника гама-кванту чи бета-частки випромінювання утворюється кілька пар іонів (первинна іонізація). Завдяки високій різниці потенціалів електрони, які при цьому звільнились, з великою швидкістю починають рухатись до аноду, викликаючи по дорозі вторинну іонізацію атомів газу. Вибиті при цьому з атомів електрони, набуваючи великої швидкості, також включаються в процес іонізації атомів газу. В результаті до аноду прибуває ціла лавина електродів, що викликає в ланцюгу імпульс електричного струму на кожну частку або гама-квант випромінювання. З допомогою лічильних пристроїв кількість імпульсів підраховуються, або вимірюється за допомогою мікроамперметру.
Хімічний метод вимірювання іонізуючих випромінювань грунтується на властивості молекул деяких речовин під впливом радіації змінювати свою структуру. Так, хлороформ у воді при опроміненні розкладається з утворенням соляної кислоти (радіоліз).
Соляна кислота вступає в кольорову реакцію з барвником, який додають до хлороформу. ЇЇ кількість пропорційна дозі випромінювання. За щільністю забарвлення судять про величину дози.
Двохвалентне залізо в кислому середовищі під впливом радикалів НО2- і ОН-, які утворюються у воді при дії іонізуючого випромінювання окислюється в трьохвалентне і дає кольорову реакцію з барвником. За хімічним принципом працюють дозиметри ДП-70 і ДП-70М.
Фотографічний метод грунтується на здатності молекул броміду срібла, яке міститься у фотоемульсії розпадатись під впливом іонізуючого випромінювання на срібло і бром. При цьому утворюються дуже дрібні кристалики срібла, які викликають потемніння фотопластинки при її проявленні. Щільність почорніння пропорційна поглинутій енергії випромінювання. Порівнюючи щільність почорніння з еталоном, визначають експозиційну чи поглинуту дозу випромінювання, отриману плівкою.
Цей метод використовується в фотоплівкових індивідуальних дозиметрах. Після проявки фотоплівки визначають вказаним методом за допомогою спеціального приладу - денситометра - дозу опромінення, отриману людиною.
Сцинтиляційний метод дозиметрії грунтується на властивості деяких речовин (наприклад сульфіту цинку, йодиду натрію, фосфору, платиносірчистого барію, антипірину та ін.) світитися під впливом іонізуючих випромінювань. Атоми цих речовин при опроміненні починають випускати фотони, які сприймаються оком у вигляді світлових спалахів - сцинтиляцій. Кількість спалахів пропорційна потужності дози випромінювання і реєструється за допомогою спеціальних приладів - фотоелектронних помножувачів. На цьому принципі грунтується дія індивідуального вимірювача дози ІД-11.
Люмінесцентний метод дозиметрії грунтується на здатності деяких речовин накопичувати енергію іонізуючих випромінювань, а потім виділяти її у вигляді світлових спалахів після нагрівання або освітлювання інфрачервоним світлом. Iнтенсивність спалахів залежить від дози опромінення і визначається за допомогою фотопомножувача.
У зв'язку з тим, що для вимірювання за допомогою люмінесцентного методу необхідна складна централізована апаратура, в польових умовах в наш час він практично не застосовується.