2. Оцiнка радiацiйної обстановки.

При аваріях на АЕС у виниклих вогнищах масового ураження на місцевості буде створюватись складна радіаційна обстановка. Радіоактивне зараження місцевості стане постійним фактором НС. Для організації відповідного медичного забезпечення потерпілих військовослужбовців, цивільного населення та учасників ліквідації наслідків надзвичайної ситуації необхідне вміння правильно оцінити як загальну так і місцеву обстановку, що виникла внаслідок застосування ядерної зброї чи аварії на радіаційно-небезпечному об'єкті.

Під радіаційною обстановкою розуміються масштаби та ступінь радіоактивного зараження місцевості, яке впливає на боєздатність військових частин, функціонування об'єктів народного господарства (в тому числі органів охорони здоров'я) і життєдіяльність населення.

2.1. Методики оцінки радіаційної обстановки.

Оцінкою радіаційної обстановки називається аналіз різних варіантів бойових дій медичної служби військових частин і підрозділів (формувань цивільної оборони) а також об'єктів народного господарства та органів охорони здоров'я в умовах радіоактивного зараження місцевості з метою вибору найбільш доцільних, при яких виключається чи мінімізується радіаційне ураження людей.

Оцінка обстановки може проводитись методами прогнозування і за фактичними даними, отриманими з допомогою радіаційної розвідки.

2.1.1. Оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування проводиться при аварії на АЕС чи застосуванні противником ядерної зброї попередньо, коли радіаційна обстановка на даній місцевості ще не сформувалась. Даний метод проводиться з використанням інформації про заплановані чи здійснені ядерні вибухи. Він використовується також відповідними посадовими особами цивільної оборони при складанні планів роботи на радіаційно-небезпечних об'єктах і розрахунках потреб і можливостей підрозділів на випадок виникнення надзвичайної ситуації. Прогностичні дані дозволяють заздалегідь, тобто до підходу радіоактивної хмари до об'єкту, провести заходи по захисту населення та особового складу військових частин.

Для оцінки радіаційної обстановки методом прогнозування вибирають найнесприятливіший варіант розвитку радіоактивного зараження місцевості.

Вихідними даними для прогнозування рівнів радіоактивного зараження є:

- час здійснення ядерного вибуху (викиду радіоактивних речовин з ядерного реактора та їх тривалість);

- їх координати;

- вид та потужність вибуху (тип, конструктивні особливості та термін доаварійної роботи ядерного реактора);

- тип вертикальної стійкості повітря в районі вибуху (аварії);

- напрямок та швидкість середнього вітру;

- метеорологічні умови;

- пора року;

- рельєф місцевості;

- тип забудови території;

- вид бойових дій та розташування військ на місцевості;

- щільність населення та ін.

Знання часу, коородинат, виду та потужності вибуху (типу і конструктивних особливостей аварійного реактора) а також напрямку і швидкості середнього вітру дозволяє прогнозувати час приходу радіоактивної хмари, рівні забруднення місцевості та зони можливого зараження.

Рельєф місцевості впливає на швидкість проходження зараженої хмари. Гірські хребти, високі пагорби сприяють її затримці. Слід також очікувати затримки радіоактивних речовин в густозабудованих районах, всередині жилих кварталів і т. ін. Густа рослинність також може сприяти затримці зараженої хмари і тривалий час є джерелом зараження людей і тварин.

Пора року, а з нею і температурний фактор, здійснюють вплив на швидкість осідання радіоактивних речовин на місцевості. В спеспекотну погоду влітку заражена хмара радіоактивних речовин піддається впливу інтенсивних турубулентних потоків, що приводить до швидкого її розсіювання. З іншого боку , в умовах високої температури повітря збільшується частота дихання, що приводить до швидкого ураження інкорпорованими через дихальні радіоактивними речовинами.

Швидкість вітру значно впливає на масштаби зараження місцевості. Велика сила і поривистість вітру сприяє швидкому розсіюванню хмари. Найбільш сприятливими умовами вважаються постійність напрямку вітру та його швидкість його приблизно 3-7 км/год. При швидкості вітру 15 км/год і більше відбувається досить швидке розсіювання зараженої хмари.

Iстотно на поширення хмари радіоактивних речовин і швидкість забруднення місцевості має тип вертикальної стійкості повітря. Конвекція - це вертикальне переміщення шарів атмосферного повітря в залежності від різниці температур на різних її висотах. В ясні теплі дні, коли нижні шари атмосфери нагріваються від поверхні землі, виникають сильні висхідні потоки повітря, які розсіюють заражену хмару. При наявності інтенсивної конвекції заражена хмара погано зберігається і поширюється на відстань, яка не перевищує 3-4 км. Iнверсія, на відміну від конвекції, - це стан атмосфери, який характеризується тим, що верхні шари атмосфери мають вищу температуру за нижні. Вона буває при достатьому охолодженню приземних шарів повітря. Це характерно для ясної безхмарної ночі та ранкових часів. При наявності інверсії та помірного за швидкістю вітру заражена хмара може поширюватись на кілька десятків кілометрів. Iзотермія - стан, проміжний між конвекцією та інверсією. В цьому випадку температура повітря на різній висоті приблизно одинакова. Iзотермія найчастіше спостерігається в денні або нічні години при великій хмарності. Висхідні повітряні потоки виражені, як правило, не дуже відчутно. При сприятливій швидкості вітру поширення зараженої хмари можливе на відстань 10-12 км.

Оцінка радіаційної обстановки проводиться в певній послідовності:

1. Визначення розмірів зон радіоактивного зараження проводиться за допомогою таблиць (див табл. 2.6.) або радіаційної лінійки.

2. Далі обстановка з урахуванням масштабу наноситься на карту (схему). Це проводиться наступним чином .

Навколо епіцентру вибуху проводять коло, радіус якого залежить від потужності боєприпасу. Біля нього вказуються в чисельнику потужність і вид а в знаменнику - час і дату вибуху.

При прогнозуванні радіаційної обстановки визначається не точне положення сліду радіаційної хмари на місцевості, а лише передбачається район, у межах якого, із достовірністю до 90%, можливе радіоактивне зараження місцевості. Цей район має форму сектора з центральним кутом у 40о. Фактична площа зараження в межах визначеного району може скласти приблизно третину площі сектора. Від центру за напрямком середнього вітру проводиться промінь, який називається віссю зони можливого зараження. До кола епіцентру вибуху під кутом 20о проводять дотичні, які є боковими межами зон можливого зараження. Далі, в залежності від обчислених розмірів зон радіоактивного зараження місцевості, різними кольорами проводять їх зовнішні межі (зона А - синім, Б - зеленим, В - коричневим, Г - чорним кольором).

3. Час випадіння радіоактивних речовин (час підходу радіоактивної хмари) визначається за формулою:

R tвип = ДДД , V

де tвип - шуканий час випадіння радіоактивних речовин; R - відстань від епіцентру вибуху до району в км; V - швидкість середнього вітру в км/год.