1.9 Класифікація систем і механізмів екологічного управління

е кологічні витрати малі, то забруднювач може значно зменшити викиди (скиди) замість того, щоб платити податок. Теоретично він скоротить їх до оптимального рівня, коли нарощувальні витрати на додаткову очистку ста­ють рівними платіжній нормі плати за забруднення.

Податками можуть бути обкладені також первинні ресурси, кінцева продукція або технології. Екологічний податок може розглядатися як інструмент обмеження виробництва екологічно шкідливої продукції і, у кінцевому підсумку, як економічний інструмент екологізації виробництва. Головне, щоб цей податок не стягувався з усіх природокористувачів, а лише з тих, хто забруднює навколишнє середовище.

Є спеціальні екологічні податки, які встановлюються зазвичай на кон­кретні технології, види продукції, виробництво яких повинно обмежуватись (екологічно небезпечні технології і продукція), а також встановлюються тоді, коли утилізація відходів виробництва і споживання будь-якої продукції вимагає певних витрат.

Можливим є встановлення двох видів спеціального екологічного по­датку:

• податок на продукцію, що виробляється з використанням екологічно небезпечних технологій (наприклад, виробництво сільськогоспо­дарської продукції з використанням пестицидів);

• податок на продукцію, потенційно небезпечну в споживанні, збері­ганні і захороненні по закінченні терміну її придатності.

Основою для визначення розміру спеціальних податків мають бути ви­трати на заміну екологічно небезпечних технологій або видів продукції на більш прогресивні, витрати на екологічну модернізацію виробництва, вит­рати, необхідні для ліквідації шкоди й запобігання їй.

Платежі користувачів на покриття адміністративних витрат містять плату за одержання дозволу або ліцензій та інші номінальні платежі, що про­порційні розмірові викидів (скидів) і які покривають витрати на видачу дозволів або ліцензій. Ці платежі в цілому менші, ніж платежі за забруднен­ня, і мають обмежений вплив на рівень викидів (скидів) підприємств. Зазвичай їх розглядають як збір за видачу ліцензій.

Субсидії являють собою спеціальні виплати забруднювачам за зменшен­ня викидів (скидів). Найпоширенішим видом субсидій є інвестиційні подат­кові кредити, позики зі зменшеною відсотковою ставкою, гарантії позик, забезпечення прискореної амортизації природоохоронного обладнання, кошти на регулювання цін первинних ресурсів та кінцевої продукції.

Система обов'язкової відповідальності. Виходячи з того, що право влас­ності на навколишнє природне середовище належить суспільству, фірми-забруднювачі повинні нести відповідальність за завдану шкоду. Якщо пода­ток за забруднення або платіж за викиди (скиди) відображає граничну шко­ду щодо складання акта викиду (скиду), то шкода в системі обов'язкової відповідальності обчислюється за фактом викиду (скиду) в кожному кон­кретному випадку. Тобто підприємство, що завдало шкоду, зобов'язане якимось чином компенсувати її: або провести очистку порушеного природ­ного об'єкта, або виплатити компенсації тим, хто зазнав збитків. Система обов'язкової відповідальності передбачає використання документів, які