Класифікація систем і механізмів екологічного управління

Екологічне управління, як і сама екологія, є досить розгалуженою і ба­гатофункціональною сферою діяльності різних суспільних, державних, кор­поративних та інших інституцій, у тому числі міжнародних. Воно може функціонувати як цілісна система (наприклад, державна), як окрема цільо­ва функція (наприклад, управління екологічною безпекою), як функція, орієнтована на окремий об'єкт (наприклад, управління відходами).

Розглянемо класифікацію управлінь за системними ознаками. Най­відчутніше впливають на процес гармонізації життєдіяльності суспільства і збалансованого розвитку такі, зокрема, системи:

Глава 1

Екологічне управління як механізм гармонізації системи «природа—суспільство»

• д ержавного екологічного управління;

• корпоративного екологічного управління;

• місцевого екологічного управління чи самоврядування;

• громадського екологічного управління;

• басейнового управління;

• управління екологічними мережами (природно-заповідним фондом);

• управління екологічною безпекою.

Кожна з перелічених систем екологічного управління має свою законо­давчу й нормативну, у тому числі міжнародну, базу; власну екологічну політику, а отже, і стратегію; свої організаційні структури і механізми здійснення функцій. У цілому вони складають національну систему еко­логічного управління.

Всім системам управління характерна наявність таких невід'ємних системних складових частин і елементів, як суб'єкт і об'єкт управління, управляючий вплив і зворотний зв'язок, які утворюють єдиний і водночас загальний контур управління. Кібернетика як наука, що вивчає загальні закономірності управління в суспільстві і природі, виходить із положення про існування єдиної принципової схеми управління, найбільш спрощену модель якої можна подати у вигляді типового контуру управління (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Принципова модель системи екологічного управління

За цією системною моделлю суб'єкт управління (органи управління в галузі екології) здійснює управляючий вплив (на підставі законів, указів, підзаконних нормативних актів, стандартів, постанов, наказів, програм еко­логічного спрямування) на об'єкт управління (соціальні об'єкти, підприєм­ства, природні об'єкти), який відповідно до отриманого управляючого впливу змінює свій стан, діяльність, кількісні та якісні параметри стану або впливу на навколишнє середовище.

1.9 Класифікація систем і механізмів екологічного управління

О б'єкт управління може впливати на довкілля у двох напрямах: «від природи до людини» (вилучення природних ресурсів) і «від людини до при­роди» (забруднення навколишнього середовища). Вплив на навколишнє середовище є кінцевим результатом діяльності об'єкта управління і являє собою його вихід — вплив життєдіяльності суспільства. Власне саме харак­теристика дії об'єкта управління на довкілля слугує критерієм ефективності функціонування систем екологічного управління, позитивом дієвості механізмів управління й гармонізації.

На вході система екологічного управління отримує інформацію про використання природних ресурсів, про стан навколишнього природного середовища, ступінь його фізичного впливу на населення та суб'єкти госпо­дарської діяльності. Таку інформацію одержують унаслідок моніторингу довкілля, різноманітних спостережень, контрольних вимірювань, екологіч­ного аудиту тощо. Вона надходить як із внутрішньодержавних, так і з міжна­родних інформаційних джерел. Іншим видом вхідної інформації є міжна­родні угоди, конвенції, регламенти, дані міжнародного екологічного досвіду. Певна частина такої інформації використовується для постійного вдоскона­лення функціонування і модернізації системи екологічного управління.

Умовою існування та життєдіяльності суспільства є підтримання стану як внутрішньої, так і зовнішньої динамічної рівноваги, тобто певного збалансованого стану всіх елементів її структури, а також стійких значень параметрів навколишнього природного середовища. І в цьому відношенні екологічне управління за своїм призначенням є системою стабілізації і гар­монізації.

Стабілізація і гармонізація, динамічна рівновага суспільства в природ­ному середовищі досягається спеціальними засобами та методами, які діста­ли назву механізмів екологічного управління (механізмів природоохоронної діяльності і природокористування). З офіційних джерел найвідомішими ста­ли такі механізми екологічного управління:

• біотичне регулювання навколишнього середовища;

• еколого-господарський баланс територій;

• кадастровий;

• моніторинговий;

• законодавчий і нормативно-правовий;

• економічний;

• адміністративний;

• інформаційно-контрольний;

• науково-освітній;

• громадський.

У різноманітних системах екологічного управління ці управлінські ме­ханізми діють по-різному, але фундаментальним для всіх систем є механізм біотичного регулювання, через який реалізуються екологічні закономірності співіснування суспільства і природи.

Механізм біотичного регулювання навколишнього природного сере­довища. Навколишнє середовище, яке людство відкрило для себе в другій