Глава 1

Екологічне управління як механізм гармонізації системи «природа—суспільство»

1 2. Уряди повинні виконувати міжнародні угоди, які обмежують викиди в атмосферу вуглекислого газу кожною країною, і угоди, призначені для купівлі-продажу прав на викиди забруднень, створити ринок між країнами, які перевищують свій ліміт, і країнами, які цей ліміт викори­стовують.

Уряди країн реалізують керівні принципи через свої національні стра­тегії сталого розвитку.

Наведемо приклад національної стратегії для Сполучених Штатів Аме­рики.

1. Необхідно заснувати особливий Фонд екологічної безпеки, надходження до якого повинні відраховуватися пропорційно кількості СО2, що вики­ дається в атмосферу. Виробництво бензину, мазуту та інших видів наф­ тового палива, видобування вугілля, природного газу і виробництво електроенергії на теплових електростанціях обов'язково мають обклада­ тися податком на СО2 відповідно до вмісту вуглецю в паливі.

2. Необхідно встановити плату за чисті, невідновлювані матеріали, які ви­ користовуються для виробництва продуктів за місцем їх створення або під час ввезення їх з урахуванням кількості невідновлюваних матеріалів, що йдуть на виробництво цього продукту.

3. Уряд повинен закуповувати екологічно нешкідливі замінники шкідливої для навколишнього середовища продукції, якщо вони здатні конкурува­ ти з урахуванням її експлуатаційного циклу.

4. Уряд повинен встановити більш жорсткі вимоги до витрат палива на кілометр пробігу для всіх видів автотранспорту, що продається.

5. Необхідно підвищити стандарти ефективності для всіх галузей еко­ номіки, враховуючи експлуатацію будов, виробничих систем і двигунів, а також побутових приладів і обладнання.

6. Реформи цін на електроенергію мають стимулювати збереження енергії і підвищення ефективності її використання.

7. Лісонасадження має стати складовою частиною місцевих програм пра­ цевлаштування там, де праця є обов'язковою умовою одержання держав­ ної допомоги для малозабезпечених.

8. Необхідно прискорити припинення виробництва всіх хімікатів, що пору­ шують озоновий шар атмосфери. Також треба субсидувати розробку справді безпечних хімікатів.

Сучасні вимоги до екологічного управління

Гармонізація в управлінському контексті означає активну діяльність, спрямовану на подолання розладу, досягнення узгодженості. Отже, у взаємовідносинах та взаємодії суспільства і природи пріоритетним має бути подолання екологічного розладу і досягнення екологічної узгодженості. Екологічна стратегія гармонізації є прагненням оптимально узгоджувати взаємозалежність суспільства і природи.

Гармонізація взаємовідносин суспільства і природи зможе настати внаслідок такої зміни людської діяльності, у першу чергу управлінської, ко-

1.7 Сучасні вимоги до екологічного управління

л и людство, спираючись на пізнані природні закономірності, прийме на себе функції системного управління соціально-екологічними і приро­довідновлюваними процесами, щоб досягти соціально-екологічної рівнова­ги. Реально гармонізація, як ідеал взаємовідносин та співіснування суспільства і природи, може настати тоді, коли люди управлятимуть не при­родою, а насамперед собою, своїми «ресурсними апетитами», своєю еко­логічною свідомістю й культурою.

Якщо брати до уваги дослівне давньогрецьке визначення поняття «еко­логія», що являє собою вчення про гармонію в домівці, середовищі життя, то екологічне управління як домоуправління повністю відповідає біблійно­му призначенню людини: «1 взяв Господь Бог людину, і в едемському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала» (Перша книга Мойсеева, Буття 2:15). Тобто призначення екологічного управління — доглядати і оберігати як планетарну домівку (середовище життя), так і національні домівки. Для цього і створюються міжнародні організаційні механізми гар­монізації співіснування та національні системи екологічного управління як механізми гармонізації.

Механізми гармонізації діють на державному, корпоративному, місце­вому і громадському рівнях.

Для того щоб екологічне управління відповідало своєму призначенню, необхідно дотримуватися таких вимог:

1. Принципи, методологія екологічного управління повинні бути адекват­ ними задекларованим на глобальному й національному рівнях керівним принципам гармонізації життєдіяльності суспільства і збалансованого розвитку.

2. Впровадження й розвиток екологічного управління мають ґрунтуватися на екологічних функціональних законах і принципах та методології системного підходу.

3. Для забезпечення методологічної тотожності в підходах екологічне уп­ равління повинно мати у своїй основі систему міжнародних регламентів і стандартів, методологію системно-екологічного підходу.

4. Розвиток системного екологічного управління має засновуватись на гу­ манітарних принципах і пріоритетах національної екологічної політики.

5. Функції екологічного управління повинні кореспондуватися із загально- системними функціями адміністративного управління.

6. Екологічне управління має ґрунтуватися на власній законодавчій і нор­ мативно-правовій базі, яка за своїм правовим впливом на розвиток суспільства повинна займати домінуюче місце та роль.

7. Ефективність екологічного управління забезпечується професійно підго­ товленим управлінським персоналом — екологічними менеджерами, підготовка яких здійснюється за спеціальними програмами.

8. Екологічне управління повинно мати у своєму розпорядженні власну інформаційну систему, яка забезпечує моніторинг реалізації прийнятих рішень.

Для створення умов щодо реалізації сучасних екологічних вимог треба подолати проблеми в екологічному управлінні, а саме:

• законодавчу невизначеність системного екологічного управління;

29