- •Вища математика, 3 семестр. Файл для читання
- •12.6.1. Основні поняття
- •Розділ 12: Кратні інтеграли
- •12.1. Інтеграли по області, їх властивості, різновиди.
- •12.2 Обчислення криволінійних інтегралів першого роду
- •12.3.1 Обчислення подвійних інтегралів
- •12.3.2. Заміна змінних в подвійному інтегралі
- •12.4. Обчислення поверхневих інтегралів і-го роду
- •12.5 Обчислення потрійних інтегралів
- •12.5.1 Основні поняття
- •12.5.2. Заміна змінних в потрійному інтегралі
- •12.6 Невластиві інтеграли по області
- •12.6.1 Основні поняття
- •Розділ 13: Теорія поля
- •13.1. Визначення полів та їх характеристики
- •Характеристики векторного поля
- •7 Вихор векторного поля є вектором, який характеризує поверхневу щільність циркуляції, позначають rot , визначають формулою:
- •13.2. Обчислення криволінійних та поверхневих інтегралів другого роду
- •13.2.1. Знаходження криволінійних інтегралів
- •13.2.2. Знаходження поверхневих інтегралів другого роду
- •13.3. Властивості векторних полів
- •13.3.1. Соленоїдальність, потенціальність та безвихорність.
- •13.3.2. Формули Остр.-Гаусса, Стокса та Гріна
- •13.4. Оператори Гамільтона та Лапласа.
- •13.4.1. Оператор Гамільтона та його застосування.
- •Основні правила застосування оператора
- •13.4.2. Оператор Лапласа
- •13.4.3. Диференціальні операції другого порядку теорії поля.
- •Розділ 14: Числові ряди.
- •14.1 Необхідна ознака збіжності ряду.
- •14.2. Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів
- •14.2.2 Ознака Даламбера
- •14.2.3. Радикальна ознака Коші.
- •14.2.4 Інтегральна ознака Коші.
- •14.4 Знакозмінні числові ряди
- •14.4.1 Поняття абсолютної та умовної збіжності ряду.
- •14.4.2 Властивості збіжних рядів
- •Розділ 15. Функціональні та степеневі ряди
- •15.1 Функціональні ряди.
- •Властивості правильно збіжних функц. Рядів
- •Різновиди збіжності функціональних рядів
- •15.2 Степеневі ряди
- •15.2.1. Область збіжності та властивості:
- •15.2.2. Розклад функції в степеневий ряд
- •Формули:
- •Приклади
- •Розділ 16: Гармонічний аналіз (Фур’є only)
- •16.2 Ряди Фур’є. Розклад функції в ряд Фур’є.
- •16.3.Перетворення Фур’є.
- •Основні властивості перетворення Фур’є.
- •Розділ 17: Перетворення Лапласа та його властивості
- •17.1. Теоретичні відомості.
- •Оригінали та зображення
- •Одинична функція Хевісайда та її зображення.
- •17.2 Властивості зображень Лапласа
- •17.4. Визначення оригіналу за його зображенням Лапласа.
- •Розділ 18: Основи теорії функції комплексної змінної
- •18.1.Форми запису комплексних змінних та дії з ними
- •Дії з комплексними числами.
- •18.1.2. Область на комплексній площині
- •18.2. Послідовності та функції комплексної змінної
- •18.2.1. Послідовності комплексних чисел та їх границі.
- •18.2.2. Функції комплексної змінної.
- •18.2.3. Границя та неперервність функції комплексної змінної.
- •18.2.4. Основні трансцендентні функції.
- •18.3. Диференційованість та аналітичність функцій
- •18.3.1 Диференціювання функції комплексної змінної
- •18.3.2 Аналітичність функції
- •18.3.3 Електростатичний смисл аналітичної функції
- •18.4. Інтегрування функцій комплексної змінної.
- •18.4.1. Означення та властивості інтеграла.
- •18.4.2. Інтегральні теореми Коші.
- •18.5. Числові, функціональні та степеневі ряди.
- •18.5.1. Ряди з комплексними числами.
- •18.5.2 Функціональні та степеневі ряди.
- •18.5.4 Розклад в ряд Тейлора.
- •18.6. Ряди Лорана
- •18.7 Особливі точки та інтегральні лишки аналітичних функцій
- •18.8 Обчислення інтегралів з використанням лишків
- •18.10. Поняття конформного відображення.
- •Розділ 19: Рівняння математичної фізики. Класифікація диференціальних рівнянь другого порядку з частинними похідними
- •19.1. Поняття диференціального рівняння з частинними похідними
- •19.2. Класифікація лінійних диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку з двома незалежними змінними
- •19.3. Зведення до канонічного вигляду диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку з двома незалежними змінними
- •Розділ 20: Операційне числення
Розділ 13: Теорія поля
13.1. Визначення полів та їх характеристики
Теорія поля є важливим і перспективним розділом вищої математики, оскільки на кожну людину впливає космічне поле, поле тяжіння Землі, електричні та магнітні поля, біополя.
Означення 1. Фізичним полем називають частину простору або весь простір, в якому здійснюється фізичне явище.
Якщо деяка фізична величина в кожній точці області приймає певне значення, то тим самим задається поле цієї величини.
Означення 2. Якщо фізична величина в кожній точці області приймає певне числове значення, то поле називають скалярним.
Скалярне поле величини u в області D можна задати у вигляді скалярної функції.
и
=
и(М),
,
областю визначення якої
).
Означення 3. Якщо фізична величина в кожній точці області приймає векторне значення, то ії поле називають векторним.
Векторне поле в області £) задається вектор-функцією
,
Якщо
D
,
то положення точки М
визначається
кординатами x, y, z. Тому скалярне поле
задається скалярною функцією трьох
змінних.
u=u(x,y,z)
Векторне поле в тривимірному просторі визначається
тобто трьома скалярними функціями-проекціями на відповідні осі координат.
Векторне поле називають плоским, якщо його можна задати у вигляд
Основні характеристики скалярного поля:
Поверхні (лінії) рівня визначають точки в яких функція приймає однакове значення. Поверхні рівня скалярного поля u=u(x, y, z) визначають рівнянням
u=u(x, y, z)= c (1)
Лінії рівня поля и = и( х, у) визначають рівнянням u=u(x, y). (1`)
Похідна за напрямом І характеризує швидкість зміни поля в напрямку вектора
,
її знаходять за формулою
(2)
де
— напрямні косинуси
Градієнт скалярного поля и = и (х, у, і) визначає напрям та величину найбільшої зміни поля в точці М (х, у, z). Градієнт знаходять за формулою:
, (3)
а величина найбільшої швидкості зміни поля знаходиться за формулою:
Напрям
вектора gradu
співпадає з напрямом нормалі
до поверхні u
(x, y, z)
=
c
в точці M,
оскільки
(4)
Характеристики векторного поля
Векторною лінією
називають лінію, в кожній точці якої
дотична співпадає з напрямом
.
Якщо координати векторного поля неперервні разом із своїми похідними першого порядку в точці , то через точку проходить лише одна векторна лінія.
Рівняннями векторних ліній будуть розв'язки диференціальних рівнянь:
(5)
2
Особливі точки векторного поля . Точку
називають особливою
точкою поля
,
якщо
= 0 або
хоч би одна з проекцій цього поля має
розрив в точці
.
Найчастіше фізичні векторні поля мають неперевні проекції, а їх особливими точками є точки, де = 0 і які називають точками спокою.
Точки спокою класифікують в залежності від виду векторних ліній в околі цих точок.
Потік векторного поля через поверхню S характеризує різницю П =
,
де —
кількість
векторних ліній поля, як проходять
через поверхню S
і мають однаковий напрям з нормаллю
до цієї поверхні, а
— кількість векторних ліній поля, які
мають протилежний напрям.
Потік векторного поля через поверхню S визначають поверхневим інтегралом другого роду за формулою:
(6)
де
,
— нормаль
до поверхні S
в
точці М.
Дивергенція (розходження) векторного поля характеризує щільність потока поля через замкнену поверхню S в точці М, яка знаходиться в області, що обмежена S.
Дивергенцію векторного поля обчислюють за формулою:
(7)
Точки
М,
в яких
,
називають джерелами векторного поля.
Точки М,
в яких
,
називають точками стоку (стікання).
5
Роботу
Р змінної сили
при
переміщенні точки визначають
криволінійним інтегралом другого роду
за формулою:
(8)
Циркуляція С векторного поля характеризує обертальну спроможність поля і її знаходять з використанням криволінійного інтеграла другого роду за формулою:
(9)
де
L
— деякий замкнений контур,
— диференціал радіус-вектора точки
