- •Вища математика, 3 семестр. Файл для читання
- •12.6.1. Основні поняття
- •Розділ 12: Кратні інтеграли
- •12.1. Інтеграли по області, їх властивості, різновиди.
- •12.2 Обчислення криволінійних інтегралів першого роду
- •12.3.1 Обчислення подвійних інтегралів
- •12.3.2. Заміна змінних в подвійному інтегралі
- •12.4. Обчислення поверхневих інтегралів і-го роду
- •12.5 Обчислення потрійних інтегралів
- •12.5.1 Основні поняття
- •12.5.2. Заміна змінних в потрійному інтегралі
- •12.6 Невластиві інтеграли по області
- •12.6.1 Основні поняття
- •Розділ 13: Теорія поля
- •13.1. Визначення полів та їх характеристики
- •Характеристики векторного поля
- •7 Вихор векторного поля є вектором, який характеризує поверхневу щільність циркуляції, позначають rot , визначають формулою:
- •13.2. Обчислення криволінійних та поверхневих інтегралів другого роду
- •13.2.1. Знаходження криволінійних інтегралів
- •13.2.2. Знаходження поверхневих інтегралів другого роду
- •13.3. Властивості векторних полів
- •13.3.1. Соленоїдальність, потенціальність та безвихорність.
- •13.3.2. Формули Остр.-Гаусса, Стокса та Гріна
- •13.4. Оператори Гамільтона та Лапласа.
- •13.4.1. Оператор Гамільтона та його застосування.
- •Основні правила застосування оператора
- •13.4.2. Оператор Лапласа
- •13.4.3. Диференціальні операції другого порядку теорії поля.
- •Розділ 14: Числові ряди.
- •14.1 Необхідна ознака збіжності ряду.
- •14.2. Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів
- •14.2.2 Ознака Даламбера
- •14.2.3. Радикальна ознака Коші.
- •14.2.4 Інтегральна ознака Коші.
- •14.4 Знакозмінні числові ряди
- •14.4.1 Поняття абсолютної та умовної збіжності ряду.
- •14.4.2 Властивості збіжних рядів
- •Розділ 15. Функціональні та степеневі ряди
- •15.1 Функціональні ряди.
- •Властивості правильно збіжних функц. Рядів
- •Різновиди збіжності функціональних рядів
- •15.2 Степеневі ряди
- •15.2.1. Область збіжності та властивості:
- •15.2.2. Розклад функції в степеневий ряд
- •Формули:
- •Приклади
- •Розділ 16: Гармонічний аналіз (Фур’є only)
- •16.2 Ряди Фур’є. Розклад функції в ряд Фур’є.
- •16.3.Перетворення Фур’є.
- •Основні властивості перетворення Фур’є.
- •Розділ 17: Перетворення Лапласа та його властивості
- •17.1. Теоретичні відомості.
- •Оригінали та зображення
- •Одинична функція Хевісайда та її зображення.
- •17.2 Властивості зображень Лапласа
- •17.4. Визначення оригіналу за його зображенням Лапласа.
- •Розділ 18: Основи теорії функції комплексної змінної
- •18.1.Форми запису комплексних змінних та дії з ними
- •Дії з комплексними числами.
- •18.1.2. Область на комплексній площині
- •18.2. Послідовності та функції комплексної змінної
- •18.2.1. Послідовності комплексних чисел та їх границі.
- •18.2.2. Функції комплексної змінної.
- •18.2.3. Границя та неперервність функції комплексної змінної.
- •18.2.4. Основні трансцендентні функції.
- •18.3. Диференційованість та аналітичність функцій
- •18.3.1 Диференціювання функції комплексної змінної
- •18.3.2 Аналітичність функції
- •18.3.3 Електростатичний смисл аналітичної функції
- •18.4. Інтегрування функцій комплексної змінної.
- •18.4.1. Означення та властивості інтеграла.
- •18.4.2. Інтегральні теореми Коші.
- •18.5. Числові, функціональні та степеневі ряди.
- •18.5.1. Ряди з комплексними числами.
- •18.5.2 Функціональні та степеневі ряди.
- •18.5.4 Розклад в ряд Тейлора.
- •18.6. Ряди Лорана
- •18.7 Особливі точки та інтегральні лишки аналітичних функцій
- •18.8 Обчислення інтегралів з використанням лишків
- •18.10. Поняття конформного відображення.
- •Розділ 19: Рівняння математичної фізики. Класифікація диференціальних рівнянь другого порядку з частинними похідними
- •19.1. Поняття диференціального рівняння з частинними похідними
- •19.2. Класифікація лінійних диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку з двома незалежними змінними
- •19.3. Зведення до канонічного вигляду диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку з двома незалежними змінними
- •Розділ 20: Операційне числення
17.4. Визначення оригіналу за його зображенням Лапласа.
Найбільш загально. Є наступна теорема.
Теорема.
Якщо
F(p)
аналітична в усій комплексній площині,
за виключенням скінченної кількості
особливих точок ak
і
тоді для усіх t
> 0 оригінал зображення F(p)
знаходять за формулою:
Теорема
(друга теорема розкладу Хевісайда).
Якщо
зображення
– правильний нескоротний раціональний
дріб, причому многочлен Pn(p)
має корені ak
кратний rk,
k=1,
2,…,s,
(r1+
r2+
r3+..+
rs=n),
тоді оригінал f(t)
визначають за формулою:
Якщо
усі нулі многочлену Pn(p)
прості,
то
де Pn’(ak) – значення похідної першого порядку многочлена Pn(p) в точці ak.
Розділ 18: Основи теорії функції комплексної змінної
18.1.Форми запису комплексних змінних та дії з ними
Комплексною змінною називають упорядковану пару дійсних змінних (х, у), яку записують у вигляді z=x+iy,
де
і уявна одиниця, що задовольняє умові
.
Змінні х та у називають дійсною та уявною частинами змінної z, відповідно, і позначають так: x=Re z; y = Im z.
Числа
r
та ϕ називають модулем
та аргументом
комплексної змінної z
і позначають
Модуль
z визначають
однозначно за формулою
(2)
Запис
комплексної змінної у вигляді
(5)
називають
тригонометричною
формою
змінної z.
Використовуючи формулу
Ейлера
,(6)
Отримаємо
показникову форму змінної z
(7)
Означення
1.
Комплексне число а - іb
називається комплексно спряжиеним до
числа z=
а + іb
і
позначається
,
тобто
=a-ib(8)
У комплексно спряжнених чисел z та модулі рівні, аргументи відрізняються лише знаком. Числа z та зображуються точками, які симетричні відносно дійсної осі.
Означення
2.
Комплексне число –z=-a-ib
називається
протилежним комплексним числом до
числа
z=a+ib.
Якщо
,
то число
—
називається оберненим
комплексним
числом
до числа z.
Дії з комплексними числами.
Добутком комплексних чисел, заданих в алгебраїчній формі, називається комплексне число
(10)
яке
одержують
за правилом множення многочленів з
урахуванням,
що
.
Ділення комплексних чисел визначається як дія, обернена множенню. При діленні комплексних чисел в алгебраїчній формі достатньо помножити чисельник і знаменник на число, комплексно спряжених до знаменника, а потім відокремити дійсну та уявну частини:
(11)
Якщо
комплексні числа
та
задані в тригонометричній формі, то їх
добуток знаходиться за формуло
(12)
а
частки за формулою:
(13)
Якщо комплексні числа задані у показниковій формі, то
З
(12) та (13) випливає, що при множенні
комплексного числа
на
вектор
розтягується
в
раз
і повертається на кут
проти
руху годинникової стрілки.
Зокрема, множення z на i зводиться до повороту вектора z на кут без розтягування. З формул (13) та (15) випливає, що при діленні комплексних чисел їх модулі діляться, а аргументи віднімаються.
Приклад. Знайти алгебраїчну форму суми
Піднесення до степеня та добування кореня.
Зокрема,
якщо усі множники дорівнюють
то
n=1,2…
(16)
Добуття кореня п степеня із комплексного числа здійснюють за формулою:
(17)
З
цієї формули випливає, що є
п різних значень
.
Кожному
із цих п значень відповідає точка
комплексної площини. Усі ці точки лежать
на колі радіуса
з
центром в початку координат і поділяють
коло на
n
рівних частин.
Відзначимо,
що у випадку комплексного числа z у
показниковій формі
маємо:
