
- •Вища математика, 3 семестр. Файл для читання
- •12.6.1. Основні поняття
- •Розділ 12: Кратні інтеграли
- •12.1. Інтеграли по області, їх властивості, різновиди.
- •12.2 Обчислення криволінійних інтегралів першого роду
- •12.3.1 Обчислення подвійних інтегралів
- •12.3.2. Заміна змінних в подвійному інтегралі
- •12.4. Обчислення поверхневих інтегралів і-го роду
- •12.5 Обчислення потрійних інтегралів
- •12.5.1 Основні поняття
- •12.5.2. Заміна змінних в потрійному інтегралі
- •12.6 Невластиві інтеграли по області
- •12.6.1 Основні поняття
- •Розділ 13: Теорія поля
- •13.1. Визначення полів та їх характеристики
- •Характеристики векторного поля
- •7 Вихор векторного поля є вектором, який характеризує поверхневу щільність циркуляції, позначають rot , визначають формулою:
- •13.2. Обчислення криволінійних та поверхневих інтегралів другого роду
- •13.2.1. Знаходження криволінійних інтегралів
- •13.2.2. Знаходження поверхневих інтегралів другого роду
- •13.3. Властивості векторних полів
- •13.3.1. Соленоїдальність, потенціальність та безвихорність.
- •13.3.2. Формули Остр.-Гаусса, Стокса та Гріна
- •13.4. Оператори Гамільтона та Лапласа.
- •13.4.1. Оператор Гамільтона та його застосування.
- •Основні правила застосування оператора
- •13.4.2. Оператор Лапласа
- •13.4.3. Диференціальні операції другого порядку теорії поля.
- •Розділ 14: Числові ряди.
- •14.1 Необхідна ознака збіжності ряду.
- •14.2. Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів
- •14.2.2 Ознака Даламбера
- •14.2.3. Радикальна ознака Коші.
- •14.2.4 Інтегральна ознака Коші.
- •14.4 Знакозмінні числові ряди
- •14.4.1 Поняття абсолютної та умовної збіжності ряду.
- •14.4.2 Властивості збіжних рядів
- •Розділ 15. Функціональні та степеневі ряди
- •15.1 Функціональні ряди.
- •Властивості правильно збіжних функц. Рядів
- •Різновиди збіжності функціональних рядів
- •15.2 Степеневі ряди
- •15.2.1. Область збіжності та властивості:
- •15.2.2. Розклад функції в степеневий ряд
- •Формули:
- •Приклади
- •Розділ 16: Гармонічний аналіз (Фур’є only)
- •16.2 Ряди Фур’є. Розклад функції в ряд Фур’є.
- •16.3.Перетворення Фур’є.
- •Основні властивості перетворення Фур’є.
- •Розділ 17: Перетворення Лапласа та його властивості
- •17.1. Теоретичні відомості.
- •Оригінали та зображення
- •Одинична функція Хевісайда та її зображення.
- •17.2 Властивості зображень Лапласа
- •17.4. Визначення оригіналу за його зображенням Лапласа.
- •Розділ 18: Основи теорії функції комплексної змінної
- •18.1.Форми запису комплексних змінних та дії з ними
- •Дії з комплексними числами.
- •18.1.2. Область на комплексній площині
- •18.2. Послідовності та функції комплексної змінної
- •18.2.1. Послідовності комплексних чисел та їх границі.
- •18.2.2. Функції комплексної змінної.
- •18.2.3. Границя та неперервність функції комплексної змінної.
- •18.2.4. Основні трансцендентні функції.
- •18.3. Диференційованість та аналітичність функцій
- •18.3.1 Диференціювання функції комплексної змінної
- •18.3.2 Аналітичність функції
- •18.3.3 Електростатичний смисл аналітичної функції
- •18.4. Інтегрування функцій комплексної змінної.
- •18.4.1. Означення та властивості інтеграла.
- •18.4.2. Інтегральні теореми Коші.
- •18.5. Числові, функціональні та степеневі ряди.
- •18.5.1. Ряди з комплексними числами.
- •18.5.2 Функціональні та степеневі ряди.
- •18.5.4 Розклад в ряд Тейлора.
- •18.6. Ряди Лорана
- •18.7 Особливі точки та інтегральні лишки аналітичних функцій
- •18.8 Обчислення інтегралів з використанням лишків
- •18.10. Поняття конформного відображення.
- •Розділ 19: Рівняння математичної фізики. Класифікація диференціальних рівнянь другого порядку з частинними похідними
- •19.1. Поняття диференціального рівняння з частинними похідними
- •19.2. Класифікація лінійних диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку з двома незалежними змінними
- •19.3. Зведення до канонічного вигляду диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку з двома незалежними змінними
- •Розділ 20: Операційне числення
Розділ 17: Перетворення Лапласа та його властивості
17.1. Теоретичні відомості.
Перетворення Лапласа та його властивості є основою операційного числення, азбукою сучасної автоматики та телемеханіки. Вперше їх застосував в електротехнічних розрахунках англійський інженер-електрик О.Хевісайд.
Основна ідея операційного числення: між функцією дійсної змінної f(t) (оригіналом) і функцією комплексної змінної F(p) (зображенням) встановлюється відповідність, яка дозволяє диференціювання та інтегрування оригіналу f(t) зводити до алгебраїчних операцій над зображенням F(p), тобто зводити розв’язок диференціальних, інтегральних, інтегро-диференціальних рівнянь до розв’язання алгебраїчних рівнянь.
Оригінали та зображення
Означення 1. Оригіналами називають функції f(t), які задовольняють умовам:
1) f(t) визначена для усіх t є (-∞,∞), неперервна за виключенням можливо скінченної кількості точок розриву першого роду на кожному скінченному проміжку;
2)f(t) = 0 при t<0 (фізичний процес, який описує f(t), починається в момент часу t=0);
3)
існують
такі числа М та σ0,
що
(σ
– показник зростання функції f(t)).
Означення
2.
Зображенням Лапласа оригіналу називають
функцію F(p)
комплексної
змінної р
= σ
+ і
τ,
яку
визначають за формулою
Перетворення
Лапласа позначаеться так
Теорема 1. Для будь-якого оригіналу f(t) зображення F(p) визначено і є аналітичною функуцією в півплощині Re p> σ0
Одинична функція Хевісайда та її зображення.
Ця функція визначена для усіх t є (-∞,∞), неперервна за винятком точки t=0, обмежена і задовольняє 1-3 умовам означення оригіналу(1), отже є оригіналом.
Знайдемо її зображення Лапласа за формулою (2):
Таким
чином:
17.2 Властивості зображень Лапласа
1)
Теорема про лінійність. Якщо
,
де с1
та
с2
– сталі, то
,
тобто зображення лінійної комбінації
оригіналів дорівнює комбінації їх
зображень.
2)
Теорема зміщення. Якщо
і p0
– довільне комплексне число, то
для p
таких, що Re
p>
σ0
+ Re
p0,
тобто
зміщення зображення на p0
рівносильне
множенню оригіналу на
Використовуючи ці властивості, знаходять зображення деяких функцій:
3)
Теорема подібності. Якщо
то для довільного α>0
4)
Теорема
запізнення.
Якщо
і τ>0
то
Приклад
1. Знайти
зображення функції
τ).
Розв’язання. Оскільки , то за формулою маємо:
τ)
5)
Теорема про диференціювання оригіналу.
Якщо
f(t)
n
раз диференційована на (0,
)
і функції f(t),
f
’(t),…,f(n)(t)
є оригіналами, то із відповідності
f(t)
F(p)
випливає:
f ’(t) pF(p) – f( +0)
Зауваження 3. Якщо f(0) = 0, то f ’(t) pF(p).
6) Теорема про диференціювання зображення.
Якщо f(t) F(p), то (-t) f(t) F ‘(p). (11) тобто диференціювання зображення приводить до множення оригіналу на (-t).
Наслідок. Якщо f(t) F(p), то (-t)n f(t) F(n)(p).
7) Теорема про інтегрування оригіналу. Якщо f(t) F(p), то
Тобто інтегрування оригіналу в межах від 0 до t відповідає діленню зображення на p.
Означення 3. Згорткою функції f(t) та ϕ(t) називається функція, яка визначається рівністю:
Операція згортання позначається *.
8) Теорема множення зображень. Якщо
Тобто зображення згортки дорівнює добутку зображень функції, що розгортається.