22. Архітектура та мистецтво Київської Русі

Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Тому, сприйнявши багато чого з Візантії, вони виробили самобутній, неповторний стиль і створили справжні шедеври архітектури, живопису, прикладного мистецтва. Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра. Жанри монументального живопису - фреска і мозаїка - складалися на основі візантійських шкіл. Фресками - розписами водяними фарбами по сирій штукатурці - вкривалися стіни православних храмів

Архітектура . Протягом сторіч у східних слов'ян нагромаджувався багатий досвід архітектури, склалася національна традиція містобудування. Довгий час як головний будівельний матеріал використовувалася деревина, що була в достатку доступна. У центрі поселень знаходилися "гради", які служили для захисту від ворогів, проведення племінних зборів і культових обрядів. Більшість споруд у слов'янських "градах" споруджувалася зі зрубів - колод, укладених в чотирикутні вінці. Зі зрубів будувалися і прості хати, і 2-3-поверхові тереми, зруби закладалися в основу кріпосних валів. Якісно новий рівень розвитку архітектури пов'язаний з переходом від дерев'яного до кам'яного і цегельного будівництва. З прийняттям християнства почалося спорудження храмів, які являють собою самостійну давньоруську переробку візантійських зразків. Перші кам'яні споруди були створені в період князювання Володимира Великого. На центральній площі древнього Києва звели церкву Успення Богородиці. Найбільше поширення на Русі отримало хрестово-купольне планування соборів. Така композиція храму базувалася на християнській символіці, підкреслюючи її призначення. Особливого значення надавалося куполу, який, з точки зору богослов'я, виконував не тільки естетичну, але й культову функцію. Його призначення - концентрувати духовну енергію людей, "молитовне горіння" і направляти в небо. Вважалося, якщо молитва окремої людини може "не дійти" до Бога, то молитва багатьох людей, сконцентрована куполом, буде обов'язково почута.

23. Українська культура у контексті ідей Відродження.

У цей період українська культура розвивалась в надзвичайно складних умовах:

1. Роз’єднаність українських земель.

2. Постійна жорстока турецько-татарська агресія.

3. Разом з тим це час подальшого формування українського народу, активізація його боротьби проти польсько-литовського панування, поява на історичній арені українського козацтва.

4. Зростання ролі міст не лише як торгівельно-ремісничих центрів, але й як центрів розвитку національної культури.

5. Литва та Польща зближували Україну з Західною Європою, відкривали вікно на захід. Звідти йшли нові культурні впливи, зокрема латинізація.

Здобутки української національної культури XIV – першої половини XVII ст.:

1. Архітектура базувалась переважно на традиціях давньоруської епохи та розвивалась під впливом нових історичних обставин. Основні типи архітектурних споруд цього часу: церковні будівлі, монастирський ансамбль, замкові споруди (Луцьк, Олесько, Хотин, Бережани, Кам’янець-Подільський, Меджибіж), ренесансний палац.

2.Образотворче мистецтво у цей період досягло значних вершин. Основні види: монументальний живопис (фресковий розпис), станковий живопис (іконопис - Петро Ратенський), книжкова мініатюра.

3. В добу європейського Відродження багато українців, переважно з земель, які тоді належали короні Польській, не тільки виїздили на навчання до європейських гуманістичних центрів, а й друкували свої твори різними мовами

4. Серед низки нових літературних жанрів найбільшого культурно-ідеологічного значення набув розвиток полемічної літератури

5. Серед літературних жанрів України початку ХIV – першої половини XVII ст. важливе місце займає літописання (Густинський літопис 1623-1627 рр. З.Копистенського).

6. У зв’язку з наступом католицизму та активізацією національно-визвольного руху ідеологічна боротьба переноситься у сферу освіти.

7. Однією із яскравих сторінок української культури цього періоду є друкарство. Його початок в Україні пов’язаний з іменем Івана Федорова («Апостол» 1574 р., «Азбука», 1574, «Острозька Біблія» 1581 р.).