Висновки до Розділу і

Природа оточує дітей усюди. Вона цікавить їх, привертає увагу і певним чином впливає на них. Збагачуючи і розширюючи уявлення дітей про природні явища, про життя рослин і тварин, про творчу працю людей з вирощування культурних рослин і корисних тварин, учитель пробуджує в них живий інтерес до навколишнього світу, бажання працювати разом із дорослими, приносити користь, бажання охороняти ліси, зелені насадження.

Виховуючи у дітей із самого раннього віку любов, інтерес до рідної природи, залучаючи їх до праці, учитель формує в учнів працьовитість, бережливе ставлення до природи, розвиває почуття прекрасного. У початковій школі діти вперше знайомляться зі світом знань про природу, і оволодівають цими знаннями, як у них буде виховано любовне і бережне ставлення до природи.

Маленьким учням не завжди просто зрозуміти зміст предмета про живу та неживу природу й навколишній світ. Не менш складно опанувати новий для початкової школи предмет природознавство і вчителям початкових класів. Помічником і добрим порадником для вчителів повинен стати навчально-методичний посібник.

У методичній літературі зазначається, щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і спробувати на смак. Якщо предмет, як певний комплекс подразників, діє на ряд аналізаторів,то у корі великих півкуль утворюються тимчасові зв’язки, внаслідок чого організм реагує на предмет, як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.

Розділ іі. Взаємозв’язки уявлень та понять про об’єкти природи у системі «жива-нежива природа», «природа – людина»

2.1 Встановлення взаємозв’язків між сформованими поняттями.

Кожне поняття на певному відрізку процесу навчання (засвоєння змісту теми розділу, класу, курсу початкової школи) має свій початковий і кінцевий рівень сформованості, визначений у програмі та підручниках.

Кожне поняття має чітко визначений зміст (істотні ознаки), обсяг (одиничне чи загальне) і зв’язки його з іншими поняттями. Вони визначають освітню мету процесу навчання у межах теми.

Установлення взаємозв’язків між сформованими поняттями здійснюється за тими істотними ознаками, які входять у їх зміст. Наприклад, формується елементарне поняття «перелітний птах». Зміст його – «відлітає на зиму в теплі краї». Після засвоєння поняття з’ясовується причина відльоту птахів. У цьому випадку причинно-наслідковий зв’язок відображає зв’язок між об’єктом і умовами його існування. Дуже важливо для початкових класів, щоб діти осмислювали сутність зв’язків. Це досягається як індуктивним, так і дедуктивним шляхом.[19;28]

Якщо ця робота здійснюється індуктивно, то вона розпочинається з аналізу зв’язків між реальними об’єктами. Після їх осмислення і виділення істотних вони узагальнюються в змісті поняття.

Наприклад:

Учні розглядають на малюнках перелітних птахів і називають їх. Далі під керівництвом учителя вони з’ясовують, чим кожний з птахів живиться. Чи можуть вони знайти собі корм узимку? Чому? (Де поділися взимку комахи, які є кормом для перелітних птахів?) Після цього робиться загальний висновок: «Перелітні птахи відлітають на зиму в теплі краї тому, що взимку для них немає корму».

Дедуктивний шлях передбачає протилежний хід міркування: від узагальнення до конкретних суджень.

У педагогічній практиці спостерігати формальне засвоєння дітьми цього причинно-наслідкового зв’язку. Учитель ставить запитання: «Чому перелітні птахи відлітають на зиму у теплі краї?» І сам дає відповідь. Діти запам’ятовують цей висновок, не усвідомивши його, тому не можуть застосувати його під час виконання інших завдань.

Родові поняття формуються на основі видових. Наприклад, поняття «корисні копалини» формується на основі понять: «торф», «кам’яне вугілля» та інших, які передбачені програмою з природознавства.

Психолого-педагогічними дослідженнями доведено, що в період шкільного навчання в розвитку дитини не існує обґрунтованого поділу на етапи, на яких спочатку б розвивалися конкретні, індивідуальні поняття, а потім, в певний вік, абстрактні, загальні поняття. Утворення понять слід швидше розглядати як безперервний процес, в якому непомітні переходи від конкретних до абстрактних понять.[7;57]

Поняття, як форма знань, відображає об’єктивний хід діяльності, внаслідок якої утворюється в свідомості людини:

а) чуттєве сприймання;

б) засвоєння або актуалізація уявлень про окремі об’єкти чи їх групи;

в) розумова діяльність, спрямована на виявлення істотних ознак;

г) узагальнення і словесне вираження сутності поняття;

д) введення терміну, яким позначається поняття.

У процесі формування в учнів понять і розкриття закономірностей (сталих взаємозв’язків) природи слід пам’ятати, що однією з рис системи понять є рухомість і динамічність, бо всі поняття нерозривно пов’язані між собою. Відмінність між ними релятивна, відносна, оскільки за певних умов одне поняття переходить в інше. Все ж різниця між ними існує і відображає відносну сталість та якісну визначеність предметів і явищ.

На основі теоретичного рівня узагальнення слід формувати деякі загальні поняття, що допоможе проникнути в суть явищ, розкрити деякі взаємозв’язки, причини явищ.

Рівень засвоєння учнями понять визначається не тільки повнотою розкриття їх змісту або формулюванням визначення, а й уміння правильно оперувати поняттями, тобто підводити під ці поняття нові об’єкти, бачити узагальненні в понятті істотні ознаки в нових умовах.

Поняття, які формуються в молодших школярів, елементарні, але в той же час вони повинні бути науково достовірними. Академік Г.С. Ландберг з приводу цього зазначав, що викладання в школі треба будувати так, щоб надалі учень міг і повинен був би доучуватись, але ніколи не був би змушений переучуватись.[24;112]