10.2. Методологія виміру ефективності потенціалу підприємства.

Системи показників ефективності, що побудована з урахуванням визначених принципів, має включати декілька груп: 1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності підприємств); 2) показники ефективності використання праці (персоналу); 3) показники ефективності використання виробничих основних і оборотних фондів; 4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень). Кожна з перелічених груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність виробництва (діяльності підприємства) або ефективність використання окремих видів ресурсів.

Для діагностики і управління результативністю (ефективністю) використання потенціалу підприємства найбільш вдалими є наступні комбіновані методи аналізу:

• методи потенціалу і помилок;

• метод виявлення сильних і слабких сторін підприємства;

• матричний метод.

1. Методи потенціалу і помилок - передбачають порівняння розвитку підприємства в минулому з цільовим проектом, тобто з бажаним розвитком підприємства. Цільовий проект – це гранична мета розвитку підприємства.

2. Метод виявлення сильних і слабких сторін підприємства - порівнює ресурси базового підприємства з ресурсами його найважливіших конкурентів. Цей метод визначає, які слабкі сторони повинні коригуватися, щоб в майбутньому це зменшило ризик втрат. Проте існує суб’єктивність характеру відбору факторів, що складають сильні і слабкі сторони підприємства, а також швидко змінюються, середовище потребує до себе значної уваги та існує значна ймовірність ризиків.

3. Матричний метод - базується на формуванні матриці спостереження об’єкта, що досліджується, але застосування цього методу має той недолік, що різні властивості об’єкта, які вписуються в матрицю утрудняють виконання арифметичних процедур. В умовах ринку технологічних методів аналізу прогнозування, оптимізації і обґрунтування економічних рішень визначає менеджер або інструктор, тому не існує обов’язкових для всіх стандартів або методів управління. Чим більше обґрунтований і якісніше управління результативністю, тим менший комерційний ризик має інвестор.

10.3. Структурний підхід Куросави, теорії Лоулора, Гоулда.

Сутність структурного підходу доктора Куросави до вимірювання продуктивності на підприємстві полягає у структуризації обсягу продукції на окремі структурні елементи.

Наочно структуру вартості продукції підприємства подано на рис. 1

Вартість виробленої продукції PQ
Вартість матеріалу Cf	Амортизація Cs	Заробітна плата V	Чистий прибуток Ma	Вартість відсотка (кредитів) Mb	Рента Mc	Податок Md
	Загальна	додана вартість F g
		чиста додана вартість F n
	Показник	результативності № 1
	Показник	результативності № 2
		Показник результативності №3

Рис. 1. Структура вартості виробленої продукції та видів доданої вартості

Як видно на рис. 1, додана вартість на підприємстві може мати кілька форм. Вибір кожної із них залежить від управлінських завдань, що стоять перед підприємством.

В управлінні продуктивністю додана вартість, як правило, використовується в сполученні не тільки з чисельністю працюючих на підприємстві, а й іншими перемінними чинниками виробництва.

У щоденній діяльності додана вартість визначається в поточних цінах. Додана вартість, що визначена в постійних цінах застосовується переважно в аналітичних цілях.

Метод, що застосовується для усунення впливу зміни цін на додану вартість, є методом подвійної дефляції. Математично його можна подати у вигляді такої формули:

,

де — валовий обсяг виробництва в поточних цінах;  — сукупні витрати в поточних цінах; — ринкові ціни; — кількість реалізованих виробів; — ціна і-го виробу як чинника проміжних витрат; — кількість і-х виробів, що використані в проміжному споживанні; — індекс цін на продукцію; — індекс цін на проміжні статті витрат.

Лоулор (Англія) виходить з того, що продуктивність є всеосяж­ним показником діяльності організації. Саме за допомогою часткових показників продуктивності, на його думку, необхідно постійно аналізувати соціально-економічний стан організації за такими п’ятьма напрямками:

• рівень досягнення цілей;

• рівень коефіцієнта корисної дії (ККД);

• рівень ефективності;

• ступінь порівнянності результатів;

• прогресивність тенденцій.

Потенційні загальні доходи організації — це доходи, які були б отримані, якби всі наявні ресурси були повністю використані (без будь-яких втрат через простої потужностей). Інакше кажучи, C_d = C.

_{T – загальні доходи, С –витрати,}

C_d витрати, зумовлені продуктивним використанням ресурсів

Наприклад, загальні доходи становлять 100 тис. дол. США, загальні витрати на обробку — 75 тис. дол. США, витрати на безпосередню переробку сировини — 48 тис. дол. США і вартість продуктивності праці — 30 тис. дол. США. На основі цих даних можна зробити такі розрахунки:

Як видно із цього розрахунку, лише дві третини ресурсів зай­няті продуктивно, а близько однієї третини простоює. Існуючі та потенційні доходи визначаються так:

Отже, у результаті низької організації виробництва недоодержано 56 250 дол. США (156 250 – 100 000).

Очевидно, що суто продуктивна праця має великий вплив на загальну продуктивність організації, до речі, як і на прибуток.

Порівняння, зроблені між загальною продуктивністю валових доходів та продуктивністю загальних доходів у сукупності із втратами через простої, розкривають великі відмінності у їхніх кількісних величинах.

Наведений нижче приклад свідчить, що за умови повного використання всіх ресурсів на суто продуктивну працю потенційні загальні доходи могли б бути значно вищими:

Рис. 8.5. Схема аналізу продуктивності

Це свідчить про те, що тільки 40 % (30 тис. із 75 тис. дол. США) усіх витрат на обробку були використані на суто продуктивну працю. Якби інші 60 % були використані так само, то загальні доходи були б у 2,5 раза більшими й становили 250 тис. дол. США замість 100 000 тис. дол. США.

Схематично порядок аналізу продуктивності Лоулор здійснює так, як показано на рис. 8.5.

Підводячи підсумки свого підходу, Лоулор застосовує таблицю для порівняння ступеня корисності різних індексів вимірювання продуктивності, виходячи із організаційних рівнів, складності та основних завдань, що стоять перед організацією (табл. 8.2).

Таблиця 8.2