Тип годівлі корів: взимку – силосно - сінажний

влітку – трав’янисто-концентратний

13. Вихід гною у розрахунку на одну середньорічну корову, т.– 10

14.Закупівельна ціна 1 ц. молока , грн. – 360

1 ц. яловичини, грн. – 1600

15. Добові надої за місяцями лактації

Таблиця 2

Добові надої за місяцями лактації

16. Середньодобові прирости ремонтних телиць, г.:

0 – 6 міс. - 694,

7 – 12 міс. - 578,

13 – 18 міс. - 533.

17. Реалізаційна жива маса понадремонтного молодняку:

1)телят профілакторного періоду – 44 кг,

2)телиці на вирощувані 350 кг.

2.2. Розрахунки показників з ремонту стада

Розрахунок розпочинаємо з показників ремонту молочного стада. Необхідно кількість перевірених первісток для поповнення основного стада (з урахуванням % вибраковки протягом року) складатиме:

400 – 100% х = 88 гол.

х – 22 %

за умов рівномірного комплектування стада щомісячно необхідно ввести: 7 голів.

Враховуючи, що вибракування первісток після оцінки їх за власною продуктивністю і на придатність до машинного доїння ( %) необхідно мати неперевірених первісток (нетелей) на рік:

88 – 75 % х = 117 гол.

х – 100%

щомісячно необхідно мати 10 неперевірених первісток.

Під час вирощування ремонтних телиць частка вибраковування їх становить , отже на вирощування необхідно поставити теличок:

117 – 92 % х = 127 гол.

Х – 100 %

щомісячно необхідно мати 11 ремонтних теличок.

Протягом року буде одержано телят:

- від основного стада:

400 – 100% х = 380 гол.

Х – 95 %

- від нетелей: 117 гол.,

- всього від корів і нетелей: 380 + 117 = 497 гол.

в т.ч. щомісячно 497 : 12 = 41 гол.

2.3. Розрахунки середньорічного поголів’я і структури стада

Середньорічне поголів’я тварин в дільницях та секціях визначається за формулою:

П=К*ДВПР/365 (1), де

П – середньорічне поголів’я в дільниці або секції;

К – розрахункове поголів’я корів або молодняку;

ДВПР – тривалість виробничого періоду (тривалість перебування тварин в дільниці або секції), дані беруть із проектного завдання;

365 – тривалість всього виробничого періоду.

Таблиця 3.

Розрахунки середньорічного поголів’я молочного стада і його структура

2.4. Архітектурно-планувальне рішення розташування будівельних споруд ферми

Генеральний план за словами М.В. Демчука - це проектний документ, який визначає розміри необхідної території, розміщення всіх будівель і споруд, їхні габарити, інженерну організацію та економічну ефективність загального рішення.

Основні принципи проектування генплану передбачають суворе дотримування роздільного утримання статево - вікових груп тварин із виключення контакту між ними; розриви між будівлями 30-50 м; розподіл транспорту на внутрішній і зовнішній; виключення заїзду зовнішнього транспорту на територію тваринницького об'єкта; обладнання дезбар'єрів на межах секторів; проектування дезкамери для спец огляду, а також ветеринарного блоку.

При розміщенні об'єктів на генеральному плані необхідно відокремити такі зони:

а) адміністративно-господарську (адміністративно-побутова споруда; санпропускник, авто ваги, та інше);

б) виробничу (приміщення для утримання та об'єкти обслуговування тварин);

в) зберігання та приготування кормів;

г) допоміжних будівель та споруд (котельна, гараж, майстерні та інше);

д) зберігання та переробки гною.

Таблиця 4.

Кількість сховищ МТФ на 400 дійних голів ВРХ

Назва	Кількість
Силососховища	2
Зерносклад	2
Коренеплодосховище	2
Сіносховища	2
Скирти соломи	2
Гноєсховища	1

У зоні зберігання кормів відстань між скитами соломи та сіна потрібно витримувати не менше 30 м (під навісами - 15 м), між силососховищами - 10 м, коренеплодосховищами - 10м. Кормоприготувальний цех розміщується в найбільш зручному для транспортування кормів місці.

На плані ферми необхідно нанести також насосну станцію, водонапірну башту, авто ваги, трансформаторну підстанцію, ветпункт, молочний блок. Біля головного в'їзду на ферму обладнується ветсанпропускник з дезбар'єром.

Забороняється пересічення транспортних потоків готової продукції, кормів та гною.

Окремі частини корівників неоднаково впливають на організм тварин. Цей вплив залежить від якості і властивостей матеріалів, використаних при будівництві, додержання правил будівництва.

Фундамент захищає стіни від ґрунтової вологи. Глибина закладання фундаменту під зовнішні стіни має бути 50-70 см.

Над поверхнею ґрунту фундамент переходить у стіну. Від стін залежить температурно - вологісний стан повітря у приміщенні. Вони мають бути міцні, теплі, сухі і безпечні в пожежному відношенні. Стіни зроблені із азбестоцементних плит. Важливо, щоб стіни були такої товщини, яка б забезпечувала в даній кліматичній зоні постійну температуру повітря і вологість у приміщенні.

Стеля із азбестоцементних термоізоляційних плит. Висота стелі для великої рогатої худоби має складати 2,4-3 м.

Підлога має бути достатньо міцною проти деформацій та стирання, водонепроникною, з низькою теплопровідністю, а також легко очищуватись і піддаватись дезінфекції. Підлога зроблена із керамзитобетону.

Уся територія тваринницького комплексу має бути огороджена щільним або сітчастим парканом заввишки не менше 1,8 м, що запобігає проникненню свійських і диких тварин, які можуть бути носіями збудників інфекційних хвороб.

РОЗДІЛ 3. Організація виробничих процесів технології виробництва молока

3.1. Догляд і утримання тварин

У господарстві застосовують прив'язний спосіб утримання корів і нетелей в останні місяці тільності.

Для отелення корів і утримання новонароджених телят у перші 20 днів життя а фермі влаштоване родильне відділення. Тут створені необхідні зооветеринарні мови для нормального перебігу родів, післяродового періоду і одержання здорових телят. Цех обладнаний в окремому приміщенні, розділеному на чотири секції -дородову, родову, післяродову, профілакторій.

За 8-10 дні до очікуваного отелення тварину переводять із сухостою у дородову секцію цеху отелення. При цьому роблять її клінічний огляд із визначенням стану вим'я, з настанням ознак родів тварину переводять у родову секцію.

Першими ознаками родів є неспокій корови: вона часто лягає і встає, реве, оглядається. При такій ситуації обмивають задню частину тіла, кінцівки й хвіст 2%-м содовим розчином, а зовнішні статеві органи - теплим (1:5000) розчином калію перманганату, забруднену і мокру підсталку замінюють чистою і сухою. Всі ці роботи проводять і після родів.

У деннику корову утримують разом із телям 12 год. Це позитивно впливає як на теля, так і на корову, оскільки вона може проявити материнський інстинкт.

У господарстві застосовують спосіб напування з відра для згодовування молозива. Для цього способу використовують чисте, продезінфіковане відро.

Наливають молозиво у відро, змочують ним соску і дають теляті. Як тільки воно почне ссати резинову соску, її спокійно опускають у відро з молозивом і коли теля відчує смак молозива і почне пити, соску забирають і воно п'є з відра самостійно. Молозиво згодовують 5-6 разів за добу.

Профілакторний період вирощування телят триває від народження до 20-денного віку. В цей період господарство застосовує утримання телят в індивідуальних дерев'яних клітках. При таких умовах утримання тварини не контактують з сусідами та менше хворіють, але важко доглядати за ними, знижуються норми обслуговування та різко збільшується вартість утримання.

У тваринницьких приміщеннях контролюється мікроклімат, який визначає сукупність фізичного стану середовища, його газове, мікробне забруднення.

До основних показників мікроклімату належать: температура середовища; вологість повітря; швидкість руху повітря; атмосферний тиск; вміст хімічних газів у повітрі; кількість пилу і мікроорганізмів; освітленість; рівень шуму.

Показники мікроклімату визначають на середині приміщення і у двох його кутах по діагоналі на відстані 0,8-1,5м від стін. Роблять це двічі - тричі на добу в один і той же час у зоні розміщення тварин. У корівниках проводять ці досліди на висоті 0,5-1,2 м від підлоги.

Таблиця 5.

Нормативні параметри мікроклімату корівника для прив’язного утримання

Недостатність природного освітлення тваринницьких приміщень компенсується штучно.

Чергове штучне освітлення повинно здійснюється 8 лампами в одному корівнику.

Вентиляція - це заміна повітря приміщення свіжим атмосферним повітрям. Якщо вентиляція буде недостатньою в приміщенні, теплообмін між організмом і оточуючим середовищем буде недостатнім. Якщо ж вентиляція буде надмірною, це може призвести до появи в приміщенні протягів, а у зимовий період - до переохолодження приміщення. Кратність повітрообміну в даному корівнику складає 5 разів/год. За зоогігієнічними нормами при такій кратності повітрообміну встановлена вентиляція з примусовим рухом повітря і підігрівом його в холодну пору року. Для забезпечення вентиляції застосовуємо вентилятори ЦЧ-70 №6 з повітропродуктивністю 9,0 тис. м³/год.

Для ліквідації тепловтрат через огороджувальні конструкції використовуємо штучні засоби обігріву. Для цього у корівнику встановлюємо калорифери марки СФОА-16 потужністю 15,75 кВт.

3.2. Годівля корів, нетелей і телиць

Молочний період триває до 4-місячного віку і за цей час випоюють не менше 500 кг незбираного молока. Згідно зі схемами годівлі теличкам до 6-місячного віку передбачено випоювати від 180 до 500 кг незбираного і 200-700 кг збираного молока. Збиране молоко до раціону теляти вводять з 20-30-денного віку.

Концентровані корми починають згодовувати поступово, невеликими порціями. За добу телята 1-2-місячного віку споживають 0,2-0,4 кг, а 2-3-місячного близько 0,8-1,6 кг концкормів. Норму сіна збільшують поступово і в 3-місячному і доводять до 1,3-1,4, а в 6-місячному - до 2,5-3 кг на добу. Коренеплоди телятам починають згодовувати з місячного, а силос - з 2-місячного віку. Згодовування соковитих кормів з раннього віку підвищує біологічну повноцінність раціонів, поліпшує травлення і сприяє повнішому засвоєнню поживних речовин. До зелених кормів телят привчають з 20-денного віку. Добову даванку їх поступово збільшують, доводячи у 3-місячному віці до 7-8, а у 6-місячному - до 18-кг (разом з пасовищною травою). На фермі застосовують прив'язне утримання телят до 6-місячного віку в приміщенні для вирощування молодняку.

У післямолочний період телиць вирощують на раціонах, що складаються тільки з рослинних кормів. За структурою вони поступово наближаються до раціонів дорослої худоби, але мають необхідну кількість енергії, перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. У стійловий період у раціони телиць включають (3 розрахунку на 100 кг живої маси), кг: силосу - 5-6 сінажу - 3-4, сіна .5-2 за добу. При нестачі сіна частину його заміняють доброякісною соломою ярих культур. Кількість концентрованих кормів залежить від якості грубих і соковитих.

Влітку телиць підгодовують зеленими кормами, вирощеними у кормовій сівозміні, якщо продуктивність пасовища невисока. При цьому загальна добова даванка зеленого корму (разом з пасовищем) становить: у 7-9-місячному віці - 18-22 кг, 10-12-місячному - 22-26, 13-15-місячному - 36-30 кг.

Корми роздають горизонтальним кормозмішувачем, який працює від трактору МТЗ-10.

У господарстві застосовують чотирикратне протягом доби роздавання кормів. Роздавання кормів заплановано перед початком і після закінчення кожного доїння. Вранці до доїння протягом 15-20 хв. доярки роздають коровам вручну ¼ добової норми концкормів і більшу частину коренеплодів. По закінченню ранкового доїння проводиться друге, механізоване роздавання кормів у вигляді силосу та сіна, видаються концкорми. У другій половині для за 1-1,5 год до вечірнього доїння здійснюють третє, механізоване роздавання кормів у вигляді, сінажу та сіна. Коровам видають концкорми. До початку вечірнього доїння в корівник завозять концентровані корми і кормові буряки з врахуванням їх витрат на ранок наступного а також сіно поточного дня, після закінчення вечірнього доїння корів годують четвертий раз - роздають концкорми, буряки, які залишилися від добового раціону, завершення закладають в годівниці сіно для поїдання коровами вночі.

Взимку використовують силосно – сінажний тип годівлі, а влітку – трав’янисто – концентратний.

Особливу увагу обертають на годівлю сухостійних корів. Норми й раціони годівлі сухостійних корів становлять, виходячи з очікуваної продуктивності.

З появою в корів ознак пологів, що наближаються, їх переводять в індивідуальні денники для отелення. У цей період їх годують переважно. сіном злаково-бобових культур першого класу. Через добу після отелення новотельних тварин передають в одну із секцій післяпологового відділення. У раціон уводять силос, сінаж, концентрати. Кількість цих кормів поступово підвищують, для того щоб до 9- 10-му дня лактації довести до норми відповідно до фактичного удою.

Прив'язне утримування дає можливість більш точно нормувати годівлю корів, краще проводити їхній роздій, спостереження за станом здоров'я.

Поряд із цим утримання на прив'язі вимагає значних витрат на роздачу кормів.

Норми годівлі для розроблених раціонів установлені з урахуванням планованої продуктивності корів і забезпечують більш високі норми для молодих корів і корів нижче середньої вгодованості.

Добові раціони складаються залежно від кількості і якості наявних кормів у господарстві.

3.2.1. Розрахунок річної потреби в кормах

Розрахунок необхідної кількості кормів для годівлі поголів’я ВРХ протягом року проводиться з урахуванням тривалості зимового та літнього періодів, виду та кількості кормів, які поїдаються дорослими тваринами та молодняком. Тривалість зимового періоду в кліматичній зоні, де знаходиться моє господарство- 200 днів, літній перод триває 165 днів.

Таблиця 6

Добовий раціон годівлі корів для сухостою 530 кг

.

Таблиця 7

Добовий раціон годівлі корів на роздоюванні 25-30 кг молока живою масою 520 кг

Таблиця 8

Раціон годівлі корів для 2 половини лактації 17 кг молока живою масою 530 кг

Таблиця 9

Річна потреба ферми в кормах

Продовження таблиці 9

Необхідна кількість кормів, які згодовуються в зимовий період, тобто 200 днів в рік:

- сіна - 5791,6 ц

- травя’яної січки – 1444,63 ц

- сінажу – 9858,03 ц

- силосу - 24242 ц

- буряку кормового – 10223,5 ц,

протягом літнього періоду, 165 днів згодовують велику кількість зеленої маси – 50113,05 ц, протягом всього року, 365 днів згодовують:

• концкорми – 6466,6 ц

• молоко незбиране – 566,72 ц

• молоко збиране – 1175,3 ц на все поголів’я.

Після проведення розрахунків визначається необхідна площа під кормові культури з урахуванням 15% страхового фонду( для концентрованих кормів - 10%) для забезпечення ферми кормами власного виробництва.

Для визначення площі, необхідної для посіву, потребу в кожному виді корму (з урахуванням вологості, яку отримаємо в кінці заготівлі корму) ділимо на плановий вихід кормів з 1 га, до отриманої площі землі додаємо площу страхового фонду( 15% від загальної площі). У розрахунках використовані середні показники врожайності, що характерні для зони, в якій розташоване господарство. Всього необхідно землі 680,86 га для забезпечення тварин в господарстві кормами(табл. 10).

Після визначення необхідної площу треба визначити показник інтенсивності землевикористання.

Таблиця 10

Потреба молочної ферми в кормових площах

Інтенсивність землевикористання = 680,86: 400 = 1,7. Оскільки показник інтенсивності використання землі від 1 до 5 вважається добрим, можна зробити висновок, що галузь рослинництва в господарстві ведеться за інтенсивними технологіями.

3.3. Організація водонапування тварин, потреба у воді та її вартість.

Вода на тваринницьких підприємствах використовується для напування тварин, підготовки кормів до згодовування, обробки молочного посуду і доїльних апаратів, догляду за тілом тварин, прибирання приміщень, для санітарно-гігієнічних і господарських заходів, а також на протипожежні заходи.

Напування молодих тварин в господарстві проводиться з пластикових чашкових напувалок 301-600 Голландської фірми IMPEX, напування дорослих тварин проводиться з чавунних чашкових напувалок 10050 тієї ж фірми чистою водою температури 10-14 ⁰С. Тварини мають вільний доступ до води впродовж всього дня.

Таблиця 11

Потреба у воді та її вартість

Для утримання всіх статево- вікових груп в господарстві необхідно 19819,5м³ води в рік. Для забезпечення підприємства водою встановлен водопровід із водонапірною баштою БР-15У з місткістю резервуара 15м³.

Необхідний напір у водопроводі на початку водопровідної мережі приймаємо 15 м, динамічний рівень води у свердловині 90 м. Вибираємо заглибний відцентровий насос марки 43ЦВ-6,3-125, який має такі характеристики: подача - 6,3 м3/год; напір - 125 м; тип електродвигуна - 9ПЗДВ-4,5-140; потужність - 4,5 кВт; частота обертання -2850 об/хв

3.4. Машинне доїння і якість молока

Для доїння корів в господарстві використовуєть в молочному блоці доїльна установка УДЕ-8А “Ялинка”.

Організація праці при доїнні в доїльних залах включає в себе наступні елементи:

- перегін скотарем-оператором окремих груп корів на переддоїльний майданчик, потім в доїльний зал, потім знову в корівник або вигульний двір;

-операції з підготовки операторами машинного доїння корів до доїння (впуск в станки доїльної установки, включення автомата з роздачі концентратів, сдоювання перших цівок молока, обмивання вимені, витирання, масаж, надягання доїльних стаканів на соски корови);

- заключні операції (машинне додоювання з заключним масажем);

- відключення і зняття доїльних апаратів;

- контроль за станом сосків корови;

- випуск корів з доїльних станків.

Після закінчення доїння оператори проводять промивку та дезінфекцію доїльної установки.

На доїльній установці УДЕ-8А «Ялинка» працюють 2 оператори. Обрана така доїльна установка у зв’зку з не високою кількістю дійного поголів’я в господарстві та відносно не високими надоями. Установка на 8 доїльних місць. Робоча продуктивність на годину 73 голови.Доїння всього поголів’я триває 6 годин. Доїння в осподарстві двохразове.

Первинна обробка молока в молочному блоці представлена охолодженням.

Для охолодження молока використовується елліптичний охолоджувач молока PRO-INOX (Франція) на 4500 кг молока. В охолоджувач молоко надходить одразу після видоювання, і накопичується там до моменту трнаспортування його на переробні підприємства.

3.4.1. Визначення розміру і кількості технологічних груп

Розмір технологічних груп залежить від загального поголів’я корів на фермі. Він кратний кількості доїльних станків на майданчику і відповідає біологічним особливостям великої рогатої худоби.

На фермі з поголів’ям 400 корів розмір технологічної групи рівний 32 коровам:

400 : 32 = 13 технологічних груп,

в т.ч. в секціях:

- сухостійній 55 : 32 = 2 технологічні групи;

- пологовій 35 : 32 = 1 технологічна група;

- роздоювання і осіменіння 110 : 32 = 4 технологічні групи;

- виробнича 202 : 32 = 6 технологічних груп.

3.4.2. Обґрунтування і розрахунок поточного виробництва молока та валової продукції

Розрахунок ритму і такту роботи молочної ферми. Ритм виробництва і його об’єм за одиницю часу характеризують основу технологічного процесу.

Ритм – це об’єм готової продукції, що випускається за одиницю часу. Він може виражатися кількістю молока, що випускається підприємством, або кількістю отелень, поголів’ям новонароджених телят.

Такт – це часова характеристика ритму і виражається одиницею часу: доба, тиждень, декада, місяць і т.д.

За ритм технологічного процесу на фермі часто приймають ритм роботи пологової секції. Для цього використовують формулу:

P=K/365(2), де

Р – добовий ритм пологової секції;

K- кількість отелень за рік (кількість приплоду);

365 – кількість днів у році.

Отже, розрахунок ритму роботи ферми становитиме:

497 : 365 = 1,36 телят на добу,

місячний ритм 1,43 × 30 = 41 голова.

За такт роботи ферми звичайно приймають час комплектування однієї технологічної групи.

Такт роботи = кількість корів у технологічній групі : ритм роботи пологової секції.

Такт роботи = 32 : 1,36 = 24 дні.

Отже, одна технологічна група буде комплектуватися за 24 дні.

3.4.3. Визначення валового виробництва продукції

Таблиця 12

Валове виробництво продукції

Визначення товарності молока:

-випоєно телятам: 497гол*20дню*6кг=59640 кг

-після вибракування телят телицям: 127гол*100дн*3кг=38100 кг

Всього випоєно молока:38100+59640=977,4 ц

Молоко,що реалізується =1600 - 977,4=15022,6 ц

Отже, Отже, вартість молока-5760 тис.грн, при реалізаційній ціні3,6 грн за кілограм молока, реалізується не все молоко, а 15022,6 ц, їх ціна 5408,14 тис.грн.Реалізаційна ціна 1 кг яловичини 16грн. При реалізації яловичини отримано 993,2 тис.грн.

3.5. Відтворення стада

Відтворення стада великої рогатої худоби в підприємстві здійснюють переважно за рахунок вирощування власного ремонтного молодняку. Процес відтворення має забезпечувати необхідну кількість поголів'я, його структуру і продуктивність відповідно до обсягу виробництва продукції на перспективу та спеціалізації галузі, поліпшення племінних якостей тварин.

Процес відтворення стада слід пов'язаний із заходами щодо поліпшення використання маточного поголів'я, ліквідації яловості корів, збільшення приплоду. Цього досягають, комплектуючи основне стадо з високопродуктивних, породних тварин, організуючи належний догляд і годівлю збалансованими за поживністю кормами, своєчасне паруванням як корів, так і ремонтного молодняку.

Для своєчасного поновлення стада, заміни вибракуваного поголів'я в господарстві виділяють групу ремонтного молодняку. Її формують з телят від племінних корів. За розміром ця група в 1,5–2 рази більша за поголів'я корів, яке підлягає вибракуванню. Це дає змогу відібрати для парування найбільш розвинений молодняк з добрими ознаками майбутньої корови. Решту тварин з групи ремонтного молодняку відгодовують на м'ясо.

Особливо важливим є комплектування стада основного поголів'я в умовах індустріалізації галузі. За допомогою спеціальних тестів формують вирівняне стандартне поголів'я з урахуванням таких вимог, як високий рівень продуктивності, швидкість віддачі молока, швидкість споживання корму, відсутність агресивності. Молоде поголів'я має бути придатним для машинного доїння і годівлі, стійким проти захворювань і стресів, здатним до відтворення тощо.

У процесі відтворення основного поголів'я в скотарстві важливо встановити раціональну його структуру відповідно до прийнятої спеціалізації в галузі. Від раціонального співвідношення статевих і вікових груп тварин залежать темпи відтворення стада, рівень виходу продукції та її собівартість.

Збільшення поголів'я худоби господарстві визначається: 1) плодовитістю корів, і 2) термінами їх використання. Статева зрілість тварин залежить від породних особливостей, умов вирощування, забезпечення і годівлі. Фізіологічна зрілість телиць настає в віці 15-18 місяців, у бичків - 14-15місяців. Телиці використовуються для відтворення починаючи з 16-19 місячного віку. Надої корів, отелившихся в віці до двох років, зазвичай нижчі, ніж удої корів, отелившихся у віці 25-28 месяців.

Жива маса телиць до початку спрямування відтворення мусить бути щонайменше 60-70% маси дорослих корів у стаді, і нижче 290-320 кг для дрібних порід і 340-350 кг для крупных.

Статевий цикл у телиць і корів повторюється періодично у середньому через 20-21 днів, з коливаннями +20 (-8) днів. Статева охота триває в середньому 12-18 годин із коливаннями від 3 до 36 годин. У телиць вона зазвичай коротша, ніж в корів. Осіменіння корів проводять зазвичай до середини і кінця статевої охоти, що дозволяє запліднювати на 60-80 відсотків..

При встановленні термінів запліднення корів після отелення контролюють стан тварин, рівень їхньої продуктивності, і навіть конкретні умови господарства.

Вибраковують ялових та хворих тварин, яких не можливо вилікувати.

В господарстві використовується штучне осменіння корів, а саме ректо-цервікальний метод.

3.6. Контроль здоров’я тварин

Ветеринарний лікар наприкінці року складає план лікувально-профілактичних, протиепізоотичних та проти паразитарних заходів. Для складання цих планів ветеринарний лікар враховує епізоотичний та ветеринарно-санітарний стан господарства. Враховує ефективність цих заходів за минулий рік. Для складання плану готують відповідні матеріали: наявність поголів'я тварин, їх розрахункове поголів'я на початок планованого року, передбачуване протягом року надходження тварин; зведення про епізоотичний стан господарства і району; визначають хвороби при яких необхідні діагностичні дослідження, запобіжні щеплення, лікувально-профілактичні обробки; враховують потребу в біопрепаратах, засобах хіміотерапій, дезінфектантах. Всі дані для складання плану ветеринарної діяльності, в даному господарстві є в наявності і в повному об'ємі. Всі плани після розробки затверджуються головним ветеринарним лікарем, а потім інспектором району.

Планування допомагає ветеринарним фахівцям розподілити навантаження протягом року.

З метою недопущення заразливих захворювань серед великої рогатої худоби проводять наступні заходи:

1. Профілактичне дослідження на лейкоз та бруцельоз; Контроль здоров’я тварин

2. Лікувально-профілактична обробка проти гельмінтозів;

3. Профілактичні щеплення проти сибірки, проти маститу;

4. Профілактичне дослідження на туберкульоз;

5. Лікувально-профілактична обробка проти тріхофетії та телязіозу ВРХ;

2.4 Ветеринарна документація

3.7. Визначення виходу побічної продукції

Вартість 1 т. гною –600 грн. Сеча не оцінюється. Видалення гною з тваринницьких приміщень відбувається скребковим транспортером ТСН-160, гній зберігається в гноєсховищах холодним(щільним) способом. Гній з допомогою насосу видаляються з гноєсховища 1 раз на рік.

Таблиця 13

Вихід побічної продукції та її вартість

Отже, вартість органічного добрива, яке накопичується протягом року від всього поголів’я ВРХ - 14082,138 тис.грн.

4. Складання технологічної карти

Поопераційне проектування процесів виробництва заключається в відпрацюванні процесу кожної операції з метою виявлення послідовності в ньому операцій і режимів, їх виконання, складу машин і обладнання, енергетичних засобів, а також витрат часу і праці на виробництво продукції. Ці дані є основою проведення економічного аналізу процесу: визначення продуктивності праці, експлуатації можливостей обладнання, собівартості. Крім того, в результаті поопераційного аналізу складається технологічна документація. Одним із важливих умов ефективності організації виробництва на молочних фермах є розробка технологічних карт виробничих процесів і чітке виконання встановлених графіком робіт. Технологічні карти складають спочатку для кожної виробничої дільниці, потім для ферми. Необхідно, щоб виконання усіх операцій і процесів відповідало зоотехнічним вимогам, дотримувався час роздавання кормів, ефективно і з максимальним навантаженням використовувалася техніка і робоча сила.

Технологічна карта (табл. 14) складається з 4 розділів:

• титульна частина містить дані про систему утримання худоби на фермі, поголів’я і його групування, тип годівлі, тривалість зимового і літнього періодів, валове виробництво молока і приростів;

• технологічна частина дає характеристику прийнятої технології на основі зоотехнічних і організаційних вимог до процесів і операцій;

• технологічна частина містить дані про прийняту механізацію виробничих процесів, дана характеристика машинам і обладнанню, їх продуктивність;

• економічний розділ дає змогу визначити потребу в робочій силі, витрати праці на виробництво продукції.

Таблиця 14

Зведена технологічна карта виробництва молока

Продовження таблиці 14

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

Товарність молока становить:

- 15022,6 ц (кількість молока,що реалізується)/16000(загальна кількість молока,що виробляється)*100%= 93,89%

Таблиця 14

Основні техніко-економічні показники

1 ц виробленого молока має собівартість 200 грн, а реалізується за ціною 360 грн, отриманий валовий прибуток складає 2403,62 тис.грн, чистий прибуток складає 1682,53 тис.грн, рівень рентабельності 56% - це добрий показник, який показує, що господарство прибуткове, а отже і правильно організоване.