2. Організація ремонтного господарства

Технічне переозброєння є одним із напрямів відтворення, яке поряд з реконструкцією, збільшенням потужності діючих підприємств, а також будівництвом нових спрямоване на підвищення ефективності капітальних вкладень.

Підприємства харчової промисловості, які переробляють постійно відтворювані сировинні ресурси, розташовані в основному в пристосованих приміщеннях і мають технологічне устаткування з коефіцієнтом спрацювання 40-70%; 25% енергетичного устаткування вимагає термінової заміни. Для відтворення обсягів діючого виробництва на якісно новому рівні головними факторами розвитку мають бути політика ресурсозбереження, широке впровадження у виробництво нових технологій, застосування конвеєрних та роторно-конвеєрних систем, а також машин, які охоплюють операції всього комплексу переробки сировини на готову продукцію.

У зв’язку з цим виробництво технологічного не стандартизованого устаткування, запасних частин, а також ремонтом діючого устаткування в системі харчової промисловості України займаються спеціалізовані обслуговуючі підгалузеві об’єднання, спеціалізовані ремонтно-механічні підприємства, ремонтні господарства. За роки ринкових реформ навантаження на підгалузеві ремонтно-механічні та механічні підприємства і майстерні зросло. Вони займаються переважно виготовленням технологічного й нестандартизованого устаткування, пусконалагоджувальними роботами та ремонтом, обсяг якого незначний.

Слід відзначити, що всі роботи по ремонту та модернізації, заміні спрацьованих деталей устаткування, яке ще придатне для використання, введенню в дію нового устаткування, виготовленню нестандартизованого виконують підрозділи ремонтного господарства підприємств.

На підприємствах харчової промисловості застосовується в основному змішана форма управління ремонтним господарством.

Найбільш прогресивною формою організації ремонтних робіт є система планово-запобіжних ремонтів (СПЗР).

Система планово-запобіжних ремонтів – це комплекс організаційно-технічних заходів, спрямованих на систематичне підтримання устаткування в робочому стані і запобігання його аварійній зупинці. Усі заходи здійснюються за попередньо розрахованими нормами. Після відпрацювання певного строку машину зупиняють і проводять її огляд та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від конструктивних особливостей та умов експлуатації.

Система планово-запобіжних ремонтів передбачає проведення міжремонтного обслуговування, періодичних планових ремонтів та модернізації.

У плані ремонту устаткування розробляються види, строки і обсяги ремонтів по цехах і підприємству в цілому на певний час (рік, квартал, місяць), загальна трудомісткість ремонтів, чисельність робітників та фонд заробітної плати, потреба і вартість потрібних для ремонту матеріальних ресурсів, собівартість ремонтних робіт. Витрати на технічний огляд, обслуговування, поточний та капітальний ремонт і модернізацію збільшують вартість засобів праці й у вигляді амортизаційних відрахувань входять у собівартість продукції.

Підвищенню технічного рівня ремонтного господарства підприємств, зменшенню чисельності працівників, а також значних витрат сприяє збільшення рівня централізації, концентрації і спеціалізації виконуваних робіт по технічному обслуговуванню устаткування.