2. Етапи процесу планування

Підприємство здійснює процес планування для забезпечення стабільності та ефективності своєї діяльності, який охоплює всі її напрями та етапи.

Планування на підприємстві здійснюється не просто заради самого процесу, а передбачає й виконання запланованого, досягнення планованих показників. В ході реалізації плану може виникати необхідність у їх корегуванні, тобто відновленні процесу планування.

Планування діяльності підприємства може бути представлене декількома етапами:

1. Стратегічне планування.

2. Середньострокове планування.

3. Короткострокове планування.

Перший етап – стратегічне планування. Підприємство приймає рішення щодо своєї місії та комплексу цілей, а також на основі аналізу про зовнішнє та внутрішнє середовище, визначає стратегію та розробляє стратегічний план.

Другий етап – середньострокове планування. На основі стратегічного плану готуються середньострокові плани, програми, проекти. Мінімальним періодом планування на цьому етапі є рік.

Третій етап – короткострокове планування. З метою конкретизації середньострокових планів підприємство розробляє оперативно-календарні плани на квартал, місяць, тиждень, добу.

Розробка та виконання плана повинні бути для господарюючого суб’єкту не самоціллю, а засобом забезпечення його ефективної роботи.

3. Принципи і методи планування. Нормативна база планування

Якість планування на підприємстві значною мірою залежить від врахування його принципів.

Основними принципами планування є:

1) необхідність – обов’язкове використання планів при виконанні будь-якого виду трудової діяльності. Особливо актуальний в умовах вільних ринкових відносин, оскільки його дотримання відповідає сучасним економічним вимогам раціонального використання обмежених ресурсів на підприємстві;

2) єдність – передбачає розроблення загального плану соціально-економічного розвитку підприємства. На його виконання мають бути спрямовані часткові плани виробничих підрозділів і функціональних служб. Єдність планів передбачає спільність економічних цілей і взаємодію різних підрозділів підприємства на горизонтальну та вертикальну рівнях управління і планування;

3) безперервність – полягає в тому, що на кожному підприємстві процеси планування, організації й управління виробництвом є взаємопов’язаними і повинні здійснюватися постійно і без перерв. На зміну одному плану приходить інший, один товар змінюється іншим на вимогу ринку. Крім того, неперервність планування означає поступовий перехід від стратегічних планів до тактичних, а від них – до оперативних;

4) оптимальність – багатоваріантність планів, які передбачають розроблення альтернативних варіантів досягнення поставленої мети та вибір оптимального з них;

5) гнучкість – передбачає можливість коригування планових показників і координації планово-економічної діяльності підприємства. Постійні зміни в техніці, технології, організації виробництва, коливання попиту, зміна цін і тарифів тощо спричиняють необхідність відповідних поправок у різних планах;

6) точність – врахування при складанні планів певного ступеня точності передбачень і розрахунків, яка залежить від рівня невизначеності зовнішніх умов господарювання. Ступень точності планів може бути різним, він визначається використовуваними системами і методами планування. При оперативному і короткостроковому плануванні необхідний високий ступінь точності планових показників, при стратегічному і довгостроковому плануванні можна обмежитись наближеними розрахунками;

7) принцип участі – кожен працівник підприємства має бути учасником планової роботи незалежно від функції і посади. Плани підприємства мають перетворюватись на особисті плани кожного працівника. Це сприяє підвищенню мотивації до праці, формуванню корпоративного руху, посилює довіру до планування як ефективного важеля управління;

8) ефективність – вимагає розроблення такого варіанта виробництва, який за існуючих обмежень ресурсів забезпечує одержання найбільшого економічного ефекту.

Методи планування – це способи встановлення планових показників. До методів планування пред’являються певні вимоги. Вони мають бути адекватними зовнішнім умовам ринку, враховувати різноманітність шляхів досягнення основної мети підприємства – максимізації прибутку, повинні відрізнятися залежно від виду плану, який розробляється.

Методи планування:

1) ресурсний – використовується при монопольному становищі підприємства на ринку або слабкій конкуренції;

2) статистичний – показники встановлюються з використанням середніх статистичних величин, за статистичними даними минулих періодів;

3) факторний – вплив різних техніко-економічних факторів визначає величину планового показника;

4) балансовий – полягає у використанні в планових розрахунках системи таблиць-балансів, в яких відображаються потреби в певних видах ресурсів та джерела їх покриття;

5) економіко-математичні – здійснюється оптимізація плану підприємства за допомогою математичних залежностей і прийнятого критерію оптимізації;

6) графоаналітичний – використання графіків і діаграм при визначенні певних показників;

7) нормативний – планові показники встановлюються на основі використання прогресивних норм витрат ресурсів з урахуванням зміни цих норм у плановому році.

У нинішніх умовах на підприємствах доцільно використовувати не один метод планування, а поєднувати їх залежно від реальних умов зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства та їх зміни.

Величезне значення в процесі розробки планів мають планові норми і нормативи, які покликані упорядкувати виробничу діяльність підприємства, підпорядкувати її науково обґрунтованим закономірностям. Вся система планування виходить з того положення, що виробнича діяльність підприємства – не стихійний процес і повинна бути підлегла певним закономірностям, які знаходять своє втілення в системі норм і нормативів.

Норми і нормативи служать початковою передумовою планування. Норми і нормативи задають усереднені показники різних сторін діяльності підприємства (використовування трудових ресурсів, технології, досягнення фінансових результатів).

Норми – це планові техніко-економічні показники, які характеризують граничні питомі величини витрати матеріальних, трудових, фінансових ресурсів або граничні тимчасові величини, що затверджувані в установленому порядку і розраховуються на основі аналізу розвитку науково-технічних досягнень в планованому періоді, і забезпечують високу якість вироблюваної продукції і економне використовування ресурсів.

Нормативами називаються величини, використовувані при розрахунку норм, або по елементні складові норм, а також коефіцієнти, що характеризують ступінь використовування знарядь або предметів праці.

Так, норми і нормативи витрат робочого часу і робочої сили служать основою для планування найрізноманітніших показників виробничо-господарської і соціально-економічної діяльності. Норми витрат робочої сили, характеризують граничну величину витрат розумової і фізичної енергії людини, застосовуються при плануванні різноманітних соціально-трудових показників.

За цільовим призначенням норми і нормативи бувають витратні і технічні, оцінні і техніко-економічні, оперативно-виробничі і календарно-планові. Витратні норми і нормативи визначають величину витрат ресурсів, оцінні – ефективність їх використовування, оперативні – тривалість і порядок руху ресурсів в процесі виробництва продукції.