9. Вчення а. Сміта про розподіл доходів між основними класами суспільства, основний і оборотний капітал, продуктивну і непродуктивну працю.

Що є продуктивною і непродуктивною працею за А. Смітом?

Сміт визначає продуктивну й непродуктивну працю не лише за­лежно від того, де вона застосовується, а й від того, що виготовляє­ться з її допомогою. У нього є два підходи до визначення продукти­вної та непродуктивної праці. Перший підхід — ціннісний. Продуктивною працею є та, що створює цінність. Непродуктивна праця цінності не створює. Так, праця мануфактурного робітника додає цінності матеріалам, які він обробляє. Водночас праця слуги не додає цінності ні до чого. На купівлю продуктивної праці витра­чається капітал, а непродуктивної — дохід.

Другий підхід до визначення продуктивної і непродуктивної праці зв'язується з її матеріалізацією, уречевленням. Продуктивна праця — праця робітника, яка закріплюється і реалізується в яко­мусь предметі або товарі, що придатний на продаж. А праця слуги не закріплюється і не реалізується в товарах. Його послуги зникають в момент їх надання. Згідно з таким визначенням продуктивної пра­ці вся сфера нематеріального виробництва оголошувалась непроду­ктивною. До цієї сфери Сміт відносить діяльність держави, ЇЇ чино­вників, церкву, армію, флот тощо.

Такий підхід Сміта до визначення продуктивної і непродуктивної праці був підданий критиці багатьма його сучасниками, які ширше трактували продуктивну працю. Економісти класичної школи нав­паки — сприйняли такий підхід. З певними застереженнями сприй­няв його і Маркс1.

Сміт надавав великої ваги поняттям продуктивної та непродук­тивної праці, оскільки він зі збільшенням кількості продуктивної праці зв'язував зростання національного багатства країни.

сутність теорії розподілу доходів А. Сміта.

У теорії розподілу доходів Сміт виходив з того, що в суспільстві є три основні класи: капіталісти, землевласники і наймані робітники. Вони основні, тому що доходи, які вони одержують, є первинними: капіталісти отримують прибуток, землевласники — ренту, наймані робітники — заробітну плату. Доходи решти груп населення — вторинні, адже їх джерелом є перерозподілені первинні доходи, прибуток чи заробітна плата. Теорії розподілу Сміта властива така сама дуалістичність, що й теорії вартості. Це зумовлено тим, що розподіл доходів він трактував як із позицій теорії трудової вартості, так і з позицій теорії витрат виробництва.

Визнаючи заробітну плату "продуктом праці", що "становить природну винагороду за працю", Сміт вказує, що за умов "первісного стану суспільства", коли у виробництві застосовувались власні засоби виробництва і не було найманої праці, працівник одержував у винагороду повний продукт своєї праці. Йому не доводилось ділитись своїм доходом ні з землевласником, ні з роботодавцем.

За умов капіталістичного виробництва, коли праця стала найманою, заробітна плата стає "природною ціною праці", величина якої визначається вартістю засобів існування, необхідних для робітника та його сім'ї. Сміт стверджував, що заробітна плата повинна дещо перевищувати рівень, достатній для можливості існування людини. В іншому випадку робітникові неможливо утримувати сім'ю і "раса робітників вимерла б після першого ж покоління".

Сміт завершив теоретичне виділення категорії прибутку. Ґрунтуючись на теорії трудової вартості, він визнавав прибуток частиною вартості, яка залишається після відрахування заробітної плати. Класик також зазначав, що вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів, розпадається на дві частини: одна з них іде на оплату праці робітників, а друга — на оплату прибутку підприємців. Водночас Сміт визначав, що прибуток є також частиною доходу підприємця, який залишається після сплати ним ренти і відсотка. Виходячи з теорії витрат виробництва, він трактував прибуток і як результат використання продуктивного капіталу, і як винагороду капіталістові за ризик і працю щодо авансування капіталу.

Ренту Сміт розглядав як надлишок вартості над заробітною платою робітників і середнім прибутком фермера — орендаря, який сплачується землевласнику. Разом із тим Сміт трактував ренту також з позицій фізіократів, тобто розглядав її як продукт природи, який залишається після відрахувань і заміщення всього того, що створено працею людини. Він розкрив також причини та умови існування диференціальної земельної ренти.

А. Сміт визначає основний та оборотний капітал

Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капіталу він відносить машини і різні знаряддя праці, промислові і торговельні будівлі, склади, будівлі на фермі, «покращення землі» (розчистка, осушення, внесення добрив), «людський капітал» — капіталізована цінність «придбаних і корисних здібностей усіх мешканців або членів суспільства». Віднесення Смітом люд¬ського капіталу до основного правомірно випливає з того, що капітал у ньо¬го — це виготовлені матеріальні ресурси, а здібності робітників до праці також «виготовлені» за допомогою використання матеріальних ресурсів.

Включення до основного капіталу трудових навичок і здібностей робіт¬ників здійснював ще Петгі. Сміт, оголошуючи здібності, навички капіталом, робив висновок, що робітник, крім «звичайної заробітної плати» за «звичайну працю», одержить відшкодування витрат на навчання і прибуток на них. У К. Маркса, як побачимо далі, мовиться про те, що кваліфікована робоча сила має вищу вартість.

Оборотний капітал у Сміта складається з грошей, запасів продовольства, запасів сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що перебуває на складах і в магазинах.

Поділ на основний і оборотний капітал Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сфери його використання. Різницю між ними він бачить в тому, що перший приносить прибуток, не вступаючи в обіг і не змінюючи власника, а другий — приносить доход тільки за допомогою обігу і зміни власника. Основний капітал формується і поповнюється за рахунок обо¬ротного. Він не може приносити доход без допомоги оборотного. Спів¬відношення між основним і оборотним капіталом, підкреслює Сміт, неоднако¬ве в різних галузях виробництва.