25. Основні ідеї роботи а. Маршалла «Принципи політичної економії»

Засновник неокласичної школи — Альфред Маршалл (1842-1924). Його головна робота «Принципи економічної науки» стала спробою синтезувати класичні принципи і маржиналістські. Основна ідея — у застосуванні фактору граничної корисності в оцінці споживання (попиту) і теорії витрат при аналізі виробництва (пропозиції). Причому попит та пропозиція приймаються рівноправними елементами ринку.

Одне із центральних місць у його дослідженнях займає проблема вільного ціноутворення на ринку, що складається з мобільних та інформованих господарюючих суб’єктів. Досліджуючи цей процес, він вивчав чинність закону попиту і його нецінових факторів, дав визначення ринкової пропозиції та її нецінових факторів і на основі цього показав, що ринкова ціна — це ціна рівноваги між попитом та пропозицією. При відхиленнях цін на ринку від рівноважної виникає дефіцит або надлишок. Поняття еластичності пропозиції та попиту (за ціною і доходом), еластичний і нееластичний попит за ціною також були вперше застосовані Маршаллом. Різницю між ціною, яку покупець готовий був сплатити, і тією ціною, яку він фактично платить, Маршалл визначив як споживчий надлишок.

Як вважає Маршалл, за грошовими витратами на виробництво товарів лежать реальні витрати: 1) жертвування капіталістом свого капіталу, який він міг би використати за іншим призначенням; 2) жертви робітників, які могли б відпочивати замість роботи. Тобто кожний вид витрат має альтернативну вартість. Підприємницький прибуток — це винагорода за ризик, жертви й роботу з управління, а зарплата — винагорода робітникові за жертвування відпочинком. Концепція витрат розглядалася стосовно до репрезентативної (середньої і раціональної) фірми. Витрати її діляться на постійні і змінні, але в тривалому періоді всі вони виступають як змінні. У своїй теорії Маршалл вивів поняття позитивної (дає людині пряму насолоду) і негативної (жер- тви робітників і капіталістів заради виробничої діяльності) корисності.

26. Теоретичні погляди ф. Ліста і представників старої історичної школи (в. Г. Рошер, б. Гільдебранд та ін.)

Ідеї які обґрунтовував Ф. Ліст у книзі "Національна система політичної економії" Ці ідеї можна звести до трьох основних положень.

Перше — теорія продуктивних сил. Основоположник історичної школи німецький економіст Фрідріх Ліст (1789— 1846) вважав, що зростання суспільного багатства досягається не через розрізнену, а через погоджену діяльність людей, які мають зберігати і примножувати досягнуте зусиллями попередніх поколінь. Справжнє багатство полягає в розвитку продуктивних сил, а не в кількості мінових цінностей. Завдання політики — об'єднати людей, забезпечити економічне виховання нації. Це забезпечить піднесення продуктивних сил. Збільшення продуктивних сил "починається з окремої фабрики і потім поширюється до національної асоціації".

Друге — концепція економічного прогресу нації відповідно до вчення Ліста про стадії виробництва, що послідовно змінюються. Запропоновані ним стадії досить умовні: "стан дикості", "пастушачий побут", "землеробський", "землеробсько-ремісничий" стан. У підсумку нації переходять у заключну стадію, в якій гармонійно розвиваються сільське господарство, промисловість і торгівля.

Зміст "теорії стадій" полягає, зокрема, в тому, що кожній стадії має відповідати властива їй економічна політика, спрямована на піднесення виробництва, розвиток продуктивних сил нації.

Третє — обґрунтування активної економічної політики держави. Ліст писав, що не можна зрозуміти народне господарство як органічне ціле, якщо виключити з нього державне господарство. Народна економія стає національною економією лише тоді, коли держава охоплює цілу націю, наділену самостійністю, здатністю підтримувати стійкість і політичну рівновагу. Державна влада погоджує і спрямовує зусилля окремих ланок національного господарства в ім'я довгострокових, корінних інтересів нації. Ліст вважається основоположником історичної школи, одним із розробників історичного методу в політичній економії.

Що нового в розвиток теорії політичної економії вніс Ф. Ліст? Відзначаючи заслуги Ліста, слід насамперед виділити його історичний метод. Вчений обґрунтував і конкретизував низку нових, принципово важливих положень. Загальні принципи класичної школи Ліст переклав мовою національної політичної економії. Він показав вплив політичної єдності та державного управління на економічний розвиток, на прогрес національного виробництва і примноження національного багатства. Зовнішньоторговельна політика має відповідати загальній економічній політиці. Державна влада погоджує і спрямовує зусилля окремих ланок національного господарства в ім'я довгострокових, корінних інтересів нації.