36.Зародження та етапи розвитку економічної теорії.

Ек наука—це сфера розум д-сті людини, функц якої є пізнання та систематиз об'єктив знань про закони і принципи р-­ку реал ек дійсності.

Перші спроби вивчення окремих сторін ек процесів відомі ще з праць старод грец та рим­с мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Коллумелли), а також мислителів Старод Єгипту, Китаю та Індії. Вони дослідж проблеми ве­дення домаш господарства, землеробства, торгівлі, ба­гатства, податків, грошей тощо.

Ек наука як с-ма знань про сутність ек процесів та явищ почала складатися лише в XVI— XVII ст., коли ринк господ почало набувати за­гального характеру. Основні етапи розвитку економічної науки є:

Меркантилізм. Прибічники цієї школи осн дже­релом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багат­ство ототожнювали з накопиченням грошей (золотих і срібних). Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

Фізіократи. На відміну від меркантилістів, перенесли акцент дослідження безпосередньо на природу і виробництво. Але джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосе­реджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірно­стей розвитку всіх сфер виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегу­люючу систему.

Марксизм. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничо­го класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вар­тості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонува­ли свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктив­ності праці, відтворення, економічних криз, земельної рен­ти.

Маржиналізм — теорія, яка пояснює економічні про­цеси і явища, виходячи з універсальної концепції викори­стання граничних, крайніх величин, які характеризують їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ. Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витра­ти" та ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких ле­жать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних дій інди­віда. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

37. Зміст і структура економічних систем

В ек літературі існують різні підходи до визначення ек с-ми, а саме:

— як сукуп відносин між людьми, що склад з приводу вир-ва, розподілу, обміну і споживання економічних благ;

— як сукуп людей, об'єднаних спіл ек інтересами;

— як історич визначеного способу виробництва;

— як особл чином упорядков с-ми зв'яз між виробн та спожив матер і немат благ; — як сукупності всіх ек процесів, що функц у сусп на осн притаманних йому відносин власності та організац-прав норм, тощо. Отже, Ек система—це сукуп взаємопов'яз і відповід чином упорядков елем ек, що утворюють певну цілісність, ек структуру суспільства.

Американський економіст П. Самуельсон визначає будь-яку ек с-му, незалежно від її соц-ек форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого? виробляти. Ек с-ма має забезпеч не лише теоретичну відповідь на ці запитання, а й реальні ек дії, бо кожна з існуючих систем не здатна запобігти альтернат вибору в умовах обмеж природних ресурсів і виробничих можливостей.

Важливою хар-кою ек с-ми є визначення її структурних елементів. Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання.

Продуктивні сили — це сукуп засобів вир-ва, працівників з їхніми фіз і розум здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управл вир-вом, що забезп створ матер і дух благ, необх для задовол потреб людей. Вони становлять матер-речовий зміст ек системи, є найважл показником і критерієм досягнутого нею рівня наук-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

Ек відносини—це віднос між людьми з приводу вир-ва, розподілу, обміну і спожив матер та нематер благ. С-ма ек відносин складається з: техніко-ек, організаційно-ек, соц-ек відносин

Техніко-ек відносини — це віднос між людьми з приводу створ та викор ними знарядь та предметів праці у проц вир-ва, за доп яких вони вплив на сили природи і виробляють необхідні життєві блага.

Організац-ек відносини — це віднос між людьми з приводу застосув способів і методів організації та управління суспільним виробництвом.

Соц-ек відносини — насамперед це віднос власності в ек значенні цього поняття—спосіб поєдн працівника з засобами вир-ва.

Господар механізм склад із сукупності форм і методів регулюв ек процесів та сусп дій господар суб'єктів на осн використ ек законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень. Найважливіша функція господарського механізму — забезпечення ефективного розвитку суспільного виробництва на основі динамічної рівноваги між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.