Транспортування нафти і нафтопродуктів на далекі відстані

Відомі три основні види транспорту нафти і нафтопродуктів на далекі відстані: водний, залізничний і трубопровідний.

На практиці іноді використовують поєднання декількох видів транспорту.

Вибір того або іншого виду транспорту має бути обгрунтований техніко-економічним аналізом.

Трубопровідний транспорт нафти і нафтопродуктів

Найекономічніший вид транспорту нафти і нафтопродуктів – трубопровідний. Переваги цього виду транспорту:

1) низька собівартість транспорту продукції на великі відстані;

2) безперервність в роботі;

3) широка можливість для автоматизації;

4) зменшення втрат нафти і нафтопродуктів при транспортуванні;

5) можливість прокладки трубопроводів по найкоротшій відстані, якщо це економічно доцільно.

Трубопроводи, які перекачують продукцію на великі відстані, називаються магістральними.

До складу всякого магістрального трубопроводу (нафтопроводу або продуктопроводу) входять наступні ланки: а) трубопровід; б) насосна станція; в) засоби зв’язку.

Всі ці ланки тісно пов’язані між собою; робота однієї ланки залежить від іншої.

Магістральний трубопровід характеризується наступними показниками: продуктивністю, довжиною, діаметром і кількістю перекачуваних станцій.

Розрізняють наступні системи перекачування продуктів (нафти або нафтопродуктів) по магістральному трубопроводу: а) постанційна; б) транзитна.

Постанційна система полягає в тому, що продукт поступає в резервуар проміжної станції, заповнює його, а потім відкачується з нього на наступну станцію.

Транзитна система полягає в тому, що продукт, який подається в резервуар однієї насосної станції, відразу відкачується насосом в резервуар іншої насосної станції.

Транзитне перекачування може здійснюватися наступними способами: 1) через резервуар; 2) з насоса в насос .

Перекачувальні насосні станції – найскладніший комплекс споруд магістрального трубопроводу. Ці станції обладнують в основному відцентровими насосами.

Перша перекачувальна станція називається головною; тут приймають нафтопродукти, сортують, проводять облік і перекачують на наступну станцію (проміжну).

Робота насосних станцій повністю автоматизована і телемеханізована.

Облік продукції, яка перекачується по трубопроводу. При транспортуванні продукції по трубопроводу оформляється прийомо-здавальна квитанція, в якій вказується кількість продукції (з урахуванням води і механічних домішок) в початковому пункті і здача його в кінцевому пункті на основі вимірів і лабораторних аналізів проб. До квитанції додається паспорт продукту, де вказується його якість.

Залізнодорожний транспорт нафти і нафтопродуктів

Нафта і нафтопродукти перевозять залізницею у вагонах-цистернах, дрібній тарі (бочки, бідони) і контейнерах. Контейнери – це зменшені цистерни, розміщені на залізничній платформі.

Для транспортування нафтовантажів наливом, крім залізничних пристроїв, необхідно мати вагони-цистерни, наливну і зливну естакади.

Вагон-цистерна – сталева горизонтальна циліндрична ємність, закріплена на вагонних возиках. Залежно від вантажопідйомності вони бувають двовісними і чотиривісними, по конструкції розрізняють стандартні і цистерни спеціального призначення. У стандартних цистернах перевозять нафтопродукти, в’язкість і температура яких не залежать від зливно-наливних робіт. У цистернах спеціального призначення перевозять високозагусаючі і високов’язкі нафтопродукти.

Залізнична наливна естакада – сукупність споруд, за допомогою яких проводиться наливання нафти або нафтопродуктів в залізнодорожні цистерни. Вона складається із естакади (окремих стояків, розміщених вздовж залізничного шляху) із залізничними коліями, насосної і резервуарів.

Залізничні зливні естакади. Залізнична зливна естакада по конструкції аналогічна наливній. Злив продукту із залізничних цистерн в резервуари може здійснюватися за допомогою насосів через верхню частину цистерн або самопливом з нижньої їхньої частини.

Водний транспорт нафти і нафтопродуктів

Для транспортування нафти і нафтопродуктів водним шляхом необхідно мати нафтоналивні судна, причальні пристрої в пунктах відправлення і прибуття нафтовантажів, пристрою для наливання і зливання нафти і нафтопродуктів.

Нафтоналивні судна – морські і річкові танкери і баржі (самохідні і несамохідні). Танкери, які випускаються вантажопідйомністю 1-30 тис. т, поділяються на річкові і морські.

Морське самохідне нафтоналивне судно називається танкером, несамохідне – морською баржею або ліхтером.