- •1.Функції геологічної служби нафтогазопромислів
- •2. Типи керогену, нафтогазогенеруючий потенціал органічної речовини
- •3. Нафтогазоматеринськи світи і інші ймовірні джерела вуглеводнів
- •4. Фізичні властивості порід-колекторів нафти і газу
- •5. Склад і фізико-хімічні властивості нафт
- •6. Склад і фізико-хімічні властивості реальних газів
- •7.Склад і фізико-хімічні властивості конденсатів
- •8. Склад і фізико-хімічні властивості пластових вод
- •9. Гідрофільні та гідрофобні колектори, фазова проникність.
- •10. Показники неоднорідності продуктивного горизонту
- •11. Показники неоднорідності гідродинамічних товщ і їх поєднань
- •12. Відбір, опис та дослідження керну і шламу продуктивних розрізів
- •13. Підземна гідравлика. Визначення розходу та швидкісного напору
- •15. Зміни складу і властивостей флюїдів в покладі, що розробляється.
- •16. Оцінка в`язкості пластової нафти, насиченої і недонасиченої газом
- •17. Визначення розчинності газів у прісній та мінералізованій водах
- •18. Визначення розчинності газу в нафті і коефіцієнтів флюїдонасиченості
- •19. Способи визначення стисливості реальних газів
- •20. Методи визначення пластових термобаричних умов.
- •21. Розрахунки та моделювання фізичних властивостей вуглеводнів у пластових умовах
- •Vдег – об`єм нафти при стандартних умовах після дегазації [4].
- •23.Прогноз фазового стану покладів за вільними та супутніми газами
- •Критерії та ознаки прогнозу фазового складу покладів і родовищ
- •24. Динаміка пластових тисків і рух флюїдів. Карти ізобар
- •Картування границь колекторів
- •Картування границь покладів
- •26. Визначення просування контактів флюїдів та біжучого нафто вилучення
- •28. Призначення свердловин, схеми розміщення, порядок розбурювання пласта
- •30. Методи покращення фільтраційних властивостей при вибійної зони свердловини.
- •31. Обгрунтування норми відбору продукції з свердловини
- •32. Фазовий і компонентній склад продукції нафтової і газової свердловини.
- •33. Розкриття пластів
- •34. Методи освоєння нафтових свердловин
- •35. Методи освоєння газових свердловин
- •36. Пластова енергія та сили, що діють у покладах нафти і газу
- •37. Технологія підтримання пластового тиску закачуванням води
- •. Системи заводнення пластів: а)законтурне; б – приконтурне; в – з розрізанням на окремі площі;
- •Розміщення свердловин при приконтурному заводненні
- •Розміщення свердловин при внутрішньоконтурному заводненні
- •38. Підтримання пластового тиску закачуванням газу
- •39. Баланс енергій у видобувній свердловині
- •40. Фонтанна експлуатація свердловин
- •41. Газліфтна експлуатація свердловин
- •42. Насосна експлуатація свердловин
- •43. Експлуатація газових свердловин.
- •45. Системи розробки родовищ
- •46. Системи розробки покладів нафти
- •47. Проектування розробки нафтового покладу
- •48.Контроль та регулювання розробки нафтового покладу
- •49. Розробка газових родовищ
- •50. Розробка газоконденсатних родовищ .
- •51.Нафтогазоконденсатовіддача пластів
- •52. Розробка газоконденсатних родовищ з підтриманням пластового тиску
- •53. Режими роботи газових та газоконденсатних покладів
- •Водонапірний режим
- •Пружно-газоводонапірний режим
- •Газовий режим
- •54. Режими роботи нафтових покладів
- •55. Гідродинамічні дослідження свердловин на усталеному режимі
- •Побудова індикаторних діаграм
- •56. Гідропрослуховування
- •В изначення параметрів пласта за допомогою еталонних кривих
- •57. Гідродинамічні дослідження свердловин на неусталеному режимі
- •М етод р.Д.Хорнера
- •М етод дотичної
- •Метод поправочного коефіцієнта ф.А.Трєбіна, г.В.Щербакова
- •64. Поточний ремонт свердловин
- •65. Технологія капітального ремонту свердловин
- •Обстеження та дослідження свердловин
- •Ремонтно-виправні роботи
- •Цементування свердловин
- •Ізоляційні роботи
- •Боротьба з утворенням піщаних корків
- •Зворотні роботи
- •Види аварій та відповідні їм ловильні роботи
- •Зарізування і буріння другого стовбура
- •Випробування колони на герметичність
- •Ліквідація свердловин
- •Методи відновлення та збільшення продуктивних характкристик свердловин
- •Кислотні обробки свердловин
- •Гідравлічний розрив пласта
- •66. Збір та підготовка природного газу до транспортування
- •67. Організація системи збору, обліку, підготовки та транспортування продукції нафтових промислів Призначення та загальна характеристика збору і підготовки нафти
- •Системи збору і транспорту продукції нафтових свердловин
- •Установки для вимірювання і сепарації продукції свердловин.
- •Резервуарні парки і насосні станції
- •Компресорні станції для перекачування попутного газу
- •Внутрішньопромисловий трубопровідний транспорт
- •Підготовка нафти на родовищах до переробки
- •Підготовка попутного газу до транспорту і переробки
- •Підготовка води для заводнення пластів
- •Транспортування нафти і нафтопродуктів на далекі відстані
- •69. Основні фактори, які обумовлюють корозію нафтогазопромислового обладнання
- •70. Захист нафтогазопромислового обладнання від корозії
- •71.Класиф запасів та ресурсів за вивченістю та промисловим значенням
- •72. Підрахункові параметри, вимоги до точності. Підрахункові плани покладів
- •73. Підрахунок запасів вуглеводнів статистичним методом
- •74. Підрахунок запасів вуглеводнів об`ємним методом
Підготовка нафти на родовищах до переробки
На різних стадіях розробки нафтових родовищ вміст води в нафті може бути різним; в початковий період експлуатації може добуватися практично безводна нафта, потім кількість води в нафті, яка видобувається, поступово збільшується і на кінцевій стадії розробки може досягати 90% і більше. При рухові нафти і води по стовбуру свердловини і трубопроводах відбувається їхнє взаємне перемішування, внаслідок чого утворюються емульсії (потрібно враховувати, що для утворення емульсії, в нафті мають бути присутніми особливі речовини – природні емульгатори: асфальтени, смоли, механічні домішки тощо).
Крім високомінералізованої води, в нафті у зваженому стані можуть міститися найдрібніші кристалики солей. Поява їх пояснюється випаровуванням води при зборі і транспорті нафти в процесі випаровування останньої. Перекачувати таку нафти на переробку недоцільно, оскільки крім агресивності води збільшуються об’єми перекачуваних рідин, що приводить до збільшення експлуатаційних витрат.
При вмісті в нафті води і солей меншає продуктивність технологічних установок нафтопереробки, порушується технологічний режим роботи окремих установок і апаратів, знижується якість нафтопродуктів. Солі і пісок викликають сильну ерозію металевих поверхонь, крім того, підвищується витрата палива, знижується теплопередача технологічного обладнання, зменшується міжремонтний період роботи установки.
Особливо небезпечний вміст солей в сірчистих нафтах – сірководень з хлористим воднем надзвичайно корозійні.
Для обезводнення і знесолення нафт використовують установки підготовки нафти (УПН). Крім того, на цих установках знижують випаровування нафти (з метою зменшення втрат легких вуглеводнів), тобто проводять стабілізацію нафти.
Установки підготовки нафти можна розміщувати в будь-якому пункті системи збору і транспорту нафти і газу, але найдоцільніше встановлювати їх в пунктах максимальної концентрації нафти (наприклад, в товарному парку). При цьому необхідно враховувати прийняту схему збору і транспорту нафти і газу і можливості підготовки нафти іншого родовища, якщо дане вийде з ладу.
Обезводнення і знесолення нафт
Пластова вода, яка видобувається з нафтою з розчиненими в ній солями викликає корозію обладнання, погіршує якість нафтової сировини. Тому перед переробкою нафту обезводнюють і знесолюють. Основна маса солей видаляється разом з водою в процесі обезводнення. Однак для того, щоб попередити корозію обладнання, утворення сольових відкладень та інших порушень в процесах переробки нафти необхідно проводити її глибоке знесолення.
Перед знесоленням в нафту подається прісна вода, внаслідок чого утворюється штучна емульсія, яка потім швидко руйнується. Процес руйнування нафтових емульсій полягає в злитті крапель диспергованої в нафті води в присутності деемульгатора і осадженні укрупнених крапель.
Деемульгатори – це поверхнево-активні речовини (ПАР), які адсорбуються на поверхні глобул води і утворюють адсорбційний шар зі значно меншою механічною міцністю, що полегшує злиття крапель і сприяє руйнуванню нафтових емульсій.
В даний час використовують такі типи деемульгаторів: дипроксамін, проксамін, дисолван, сепарол, поліакриламід, оксиетилований препарат ОП тощо. Вимоги, які виставляються до деемульгаторів, наступні. Деемульгатор повинен:
1) бути високоактивним, тобто витісняти емульгатор з поверхні крапельки води;
2) зменшувати зв’язки на поверхні контакту нафта – вода при малих питомих витратах його;
3) добре розчинятися у воді або в нафті;
4) не коагулювати в пластових водах;
5) бути дешевим і транспортабельним;
6) не погіршувати якості нафти;
7) не кородувати метали;
8) не змінювати своїх властивостей при зміні температури;
9) годитися для різних нафт і вод.
Ефект деемульсації залежить від інтенсивності перемішування деемульгатора з емульсією і від температури емульсії. Подача деемульгаторів здійснюється спеціальними дозувальними насосами.
Застосовують такі способи обезводнення і знесолення:
1) холодний відстій;
2) центрифугування;
3) фільтрацію;
4) термохімічні;
5) електричні.
Останнім часом створені і застосовуються комбіновані апарати, в яких суміщені всі процеси (підігрівання, регенерація тепла нафти і відстій) при обезводненні і знесолюванні нафти. Вони можуть розміщуватися як на великих родовищах, так і на центральних установках підготовки нафти.
Отже, основними технологічними апаратами і обладнанням установок обезводнення і знесолення є теплообмінники, підігрівачі, відстійники, електродегідратори, резервуари, насоси, сепаратори-деемульгатори.
В практиці експлуатації нафтових родовищ застосовується також і трубна деемульсація.
Стабілізація нафти
При транспорті нафти від місць видобутку до місць переробки можливі великі втрати легких фракцій з неї внаслідок випаровування. З метою попередження цих втрат необхідна стабілізація нафти, тобто відділення з неї найлегших вуглеводнів (етан, пропан, бутан).
Суть процесу стабілізації полягає в тому, що нафту підігрівають до певної температури (80-120°С) в спеціальній стабілізаційній колоні і відділяють легкі фракції. Після цього вони охолоджуються і конденсуються. Продукти стабілізації направляють на газопереробний завод (ГПЗ), а нафту – на нафтопереробний завод (НПЗ).
Застосовуються різні способи стабілізації: вакуумна сепарація, термічна стабілізація тощо. Доцільність будь-якого способу повинна бути обгрунтована техніко-економічним аналізом.
