Резервуарні парки і насосні станції

Призначення і види резервуарних парків для зберігання нафти

Для збору, зберігання і обліку нафти застосовують спеціальні ємності (металеві, залізобетонні і бетонні), які називаються резервуарами.

Форма резервуарів може бути найрізноманітнішою: циліндричною (горизонтальні і вертикальні), прямокутною і сферичною. Будують їх підземними, напівпідземний і надземними. Підземні і напівпідземні резервуари споруджують тільки залізобетонними.

Об’єм резервуарів змінюється в широких межах – від 100 до 100 000 м³. Найпоширеніші стальні циліндричні вертикальні резервуари (рис. 11.16).

Кожний резервуар має сходи, необхідні для огляду обладнання, відбору проб і контролю рівня нафтопродукту.

Група резервуарів, зосереджених в одному місці для виконання якоїсь певної мети в загальній системі збору і транспорту нафти і газу, називається резервуарний парком (нафтозбірним пунктом). Резервуарні парки є проміжні і товарні. В проміжних зберігається нафта, що підлягає певному рівню обробки, а в товарних – нафта, яка пройшла установку підготовки (обезводнення і знесолювати). При використанні напірних і високонапірних систем збору нафти і газу споруджують тільки товарні парки.

Резервуарний парк повинен мати потужні засоби пожежогасіння, хороші під’їзди, земляну обваловку, хороше водопостачання і електроосвітлення, закриту систему каналізації, насосну, лабораторію, парокотельню тощо.

Облік товарної продукції в резервуарах

Кількість товарної продукції в резервуарах можна визначати різними способами. Найпоширеніший об’ємний спосіб.

Перед заповненням продукцією резервуар калібрують (по висоті через кожний сантиметр наносять мітки). Це потрібно для визначення об’єму рідини в резервуарі.

При вимірі об’єму продукції знаходять рівень нафти і води (мірною стрічкою з міліметровими поділками і лотом), а потім з урахуванням температури по калібрувальній таблиці визначають об’єм в м³. Щоб отримати продукцію в тонах, необхідно об’єм (в м³) помножити на густину (в г/м³). Для визначення густини необхідно за допомогою пробовідбірника взяти пробу. Середню густину знаходять по нафтоденсиметру.

Порядок обліку продукції наступний:

1) заміряють об’єм обводненої нафти;

2) пробовідбірником відбирають пробу нафти;

3) заміряють температуру проби нафти;

4) нафтоденсиметром визначають середню густину і приводять її до температури +20°С;

5) заміряють відсотковий вміст води в пробі нафти;

6) заміряний об’єм обводненої нафти множать на середню густину її і отримують кількість обводненої нафти в тонах;

7) визначають кількість води в тонах в обводненій нафті, помноживши кількість обводненої нафти в тонах на масовий відсоток води;

8) визначають кількість чистої нафти в тонах, віднявши від загальної кількості обводненої нафти в тонах кількість води в тонах.

Оскільки при об’ємному способі виміру продукції операції виконують вручну, він має ряд недоліків.

Тому на деяких родовищах почалося впровадження автоматизованих установок по безперервному виміру товарної нафти.

Насосні станції для перекачування нафти

Насосні станції для перекачування нафти всередині родовища застосовують тільки в тому випадку, якщо тиск на устях свердловин невеликий або енергія глибинних насосів недостатня для транспортування нафти до певних технологічних установок.

Найпоширеніші відцентровий і поршневі насоси.

Для транспорту газонафтових сумішей при використанні високонапірних систем застосовують насоси-компресори, за допомогою яких можна штучно підвищити тиск у викидних лініях свердловин, зберегти первинний ритм роботи системи збору нафти і газу та уникнути спорудження іншої системи для свердловин з низьким тиском.

Вибір типу насоса залежить від умов його експлуатації і визначається техніко-економічними показниками.

Для транспорту нафти від збірних сепараційних установок встановлюють один насосний агрегат, а для товарних резервуарних парків і великих проміжних – декілька насосних агрегатів. Ці агрегати встановлюють в спеціальних приміщеннях – насосних станціях.