Боротьба з утворенням піщаних корків

В процесі розробки пластів, які складаються з крихких, слабозцементованих порід, в свердловину з пласта разом з рідиною проникає велика кількість піску.

Для зменшення піскопроявів і попередження порушення привибійної зони свердловин використовують такі методи.

1. Застосування штангових свердловинних насосів спеціальних конструкцій (наприклад, типу " піскобрей ") , "хвостовиків" із труб невеликого діаметра, спущених під насосами до середини фільтра, порожнистих штанг, скребків – завихрювачів та інших пристосувань, що забезпечують винесення піску на поверхню.

2. Створення в насосно-компресорних трубах швидкостей висхідного потоку рідини за рахунок підливання в затрубний простір розчинів, оброблених ПАР.

3. Кріплення привибійної зони свердловин водоцементним розчином, цементопіщаною сумішшю, хімічними реагентами, пластмасами і створення гравійних фільтрів.

Зворотні роботи

Зворотні роботи – процес переводу даної свердловини для розробки горизонту або пропластка, який залягає нижче або вище пласта, розробка якого за тими або іншими причинами припиняється (в деяких випадках тимчасово).

Зворотні роботи, як правило, здійснюється на багатопластових нафтогазових родовищах з метою повнішого охоплення розробкою всіх покладів і раціональнішого використання фонду діючих свердловин.

Види аварій та відповідні їм ловильні роботи

Найскладніші і найтрудомісткіші види робіт, які виконують при капітальному ремонті свердловин – роботи по ліквідації аварій і ускладнень, які виникають в свердловинах.

В експлуатаційних і нагнітальних свердловинах найчастіше зустрічаються такі види аварій:

1) прихвачування двох рядів насосно-компресорних труб (НКТ) металевим сальником або піщаним корком;

2) прихвачування одного ряду труб піщаним корком в процесі експлуатації або при промиванні свердловини;

3) прихвачування НКТ зі свердловинним насосом і захисним пристосуванням піщаним корком;

4) "політ" одного або двох рядів НКТ;

5) "політ" НКТ зі свердловинним насосом, штангами (або без штанг) і захисним пристосуванням;

6) залишення в свердловині занурювального електронасоса з кабелем і без кабелю;

7) обрив насосних штанг;

8) залишення тартального каната внаслідок обриву або прихвачування під час чищення свердловини желонкою від піщаного корка або в процесі зниження рівня;

9) обрив каротажного кабелю при проведенні електрометричних робіт;

10) залишення в свердловині або падіння в неї окремих предметів;

11) наявність в експлуатаційній колоні сторонніх предметів.

Зарізування і буріння другого стовбура

Зарізування і буріння другого стовбура – метод відновлення свердловин, які відомими способами відремонтувати технічно неможливо або економічно недоцільно. Цей метод дозволяє відновлювати свердловини на тих ділянках, де за умовами і станом розробки пласта буріння нових свердловин складне або нерентабельне.

Боротьба з обвалами

Обвали частіше всього відбуваються в результаті застосування при бурінні другого стовбура неякісних бурових розчинів.

Ознаки виникнення в свердловині обвалів:

1) значне підвищення тиску на викиді бурових насосів;

2) різке підвищення в'язкості бурового розчину;

3) винесення розчином на денну поверхню великої кількості частинок порід, що обвалилися;

4) під час спуску інструмент не доходить до вибою;

5) затягування інструменту при його підйомі.

Основні заходи по боротьбі з обвалами:

1) застосування якісного бурового розчину;

2) скорочення до мінімуму невиробничих простоїв і підтримання необхідного в умовах очікуваних обвалів режиму буріння;

3) забезпечення необхідної швидкості висхідного потоку в затрубному просторі.

Боротьба з прихваченнями інструменту

В процесі буріння прихвачення можуть відбуватися із наступних причин:

1) тривале перебування бурильної колони в свердловині в спокої (без обертання);

2) звуження стовбура, обумовлене набряканням або сповзанням порід;

3) поглинання бурового розчину;

4) низька якість бурового розчину, внаслідок чого на стінках свердловини утворюється товста липуча кірка;

5) незадовільне очищення бурового розчину в жолобах від частинок вибуреної породи;

6) невелика швидкість висхідного потоку в затрубному просторі (менше 1,0 м/с);

7) випадання обважнювачів із розчину;

8) викривлення стовбура свердловини.

Боротьба з газо-, нафто- і водопроявами

Газо-, нафто- і водопрояви виникають у випадках, коли тиск пласта, що розкривається, перевищує тиск стовпа рідини в стовбурі свердловини.

Для попередження можливих газо-, нафтопроявів необхідно проводити такі заходи:

1) застосовувати бурові розчини необхідної якості (з низькою водовіддачею, підвищеною густиною і низькою в'язкістю);

2) створювати протитиск на високонапірні горизонти шляхом підвищення густини розчину;

3) добиватися утворення тонкої щільної глинистої кірки;

4) добиватися невеликої в'язкості розчину, забезпечувати постійну дегазацію розчину, що виходить на денну поверхню.

Відокремлення пластів

Після закінчення буріння другого стовбура і проведення електрометричних робіт приступають до робіт по відокремленню пластів, суть яких полягає в кріпленні стінок свердловини обсадними трубами і наступним їх цементуванням для запобігання від обвалів і відокремлення пластів один від одного.