52. Розробка газоконденсатних родовищ з підтриманням пластового тиску

Газоконденсатні родовища -- це родовища, які залягають на глибинах більше 1500 м, і характеризуються тим, що вуглеводневі суміші в них перебувають в однофазному і рідше – в двофазному стані. В газоконденсатних покладах в газоподібному стані можуть перебувати навіть висококиплячі вуглеводи з температурою кипіння 300-400С. В деякому діапазоні тисків і температур цим вуглеводневим сумішам властиві явища оберненої конденсації (зростання коефіцієнта стисливості газової суміші та збільшенням леткості її компонентів при підвищенні тиску при цьому важкі компоненти розчиняються в масі легших газоподібних компонентів) і випаровування.

При розробці газоконденсатного родовища, при зниженні тиску в ньому, з газу починає виділятися конденсат. В першу чергу конденсуються найважчі компоненти, а потім все легші. Тиск, при якому випадає найбільша кількість конденсату, називається тиском максимальної конденсації.

Кількісне співвідношення фаз в продукції газоконденсатних родовищ оцінюється газоконденсатним фактором (показує відношення кількості видобутого газу до кількості отриманого конденсату, вловлюваного в сепараторах). Чим багатший газ конденсатом, тим менший газоконденсатний фактор. Для розроблюваних газоконденсатних родовищ газоконденсатний фактор коливається від 2000 до 250000 м³/м³.

Величина, обернена газоконденсатному фактору, становить вихід конденсату і виражається в см³/м³. Значення її у відповідності зі змінами газоконденсатного фактора може змінюватися від 400 до 600 см³/м³.

Конденсат може виділятися як на поверхні із видобутого газу, так і в пласті при зниженні тиску. В останньому випадку конденсат вбирається породою пласта і значна частина його може залишитися в пласті безповоротно.

Для попередження цього явища газоконденсатне родовище повинне розроблятися з підтриманням пластового тиску.

Перш ніж складати проект розробки газоконденсатного родовища, необхідно його добре вивчити, випробовуючи розвідувальні свердловини, та провести дослідницькі роботи визначаючи: кількість виділеного конденсату при різних тисках і температурах; тиск початку та максимальної конденсації для даного температурного режиму; склад конденсату при різних режимах конденсації; втрати конденсату в пласті при зниженні тиску і втрати із сухим газом після сепарації.

Після проведення необхідних досліджень та визначення в покладі запасів газу і конденсату вибирають метод розробки та експлуатації покладу. Метод з підтриманням тиску, полягає у закачуванні в пласт газу, повітря або води. Вибір системи розробки також повинен бути економічно обґрунтованим.

При дуже високому пластовому тискові розробку газоконденсатного родовища можна починати на режимі виснаження до того моменту, коли пластовий тиск наблизиться до тиску початку оберненої конденсації. Після цього в пласт необхідно закачувати сухий газ і завершувати розробку знову на режимі виснаження. Заключний процес розробки починається після прориву сухого газу до експлуатаційних свердловин і різкого зниження вмісту конденсату у видобувній продукції.

Кількість експлуатаційних свердловин для газоконденсатного покладу визначають, виходячи із сумарного видобутку конденсату і газу та встановленого середнього дебіта однієї свердловини. Останній визначають за даними досліджень. Він не повинен супроводжуватись надмірним падінням тиску в потоці газу, руйнуванням колектора, конденсацією і випаданням гідратів та інших ускладнень. Швидкість руху газу повинна забезпечувати винос утвореного конденсату на поверхню.