35. Методи освоєння газових свердловин

Процес освоєння свердловини закінчується після проведення повного комплексу досліджень, зокрема досліджень з оцінкою дебітів і фільтраційних параметрів кожного працюючого інтервалу пласта і всієї продуктивної характеристики свердловини.

Збурення свердловини відбувається при зниженні тиску, створеного стовпом рідини (промивний розчин або вода), на вибої до тиску меншого за пластовий.

Зниження тиску на вибої при освоєнні свердловини досягається:

- заміною промивної рідини водою. Якщо пласт не збурюється, воду замінюють легшим розчином, наприклад, нафтою, або в свердловину нагнітають воду і повітря (або газ);

- зниженням рівня рідини в свердловині.

В багатьох випадках використовують компресорний спосіб виклику притоку газу. При цьому способові в затрубний простір за допомогою пересувних компресорів закачують повітря або газ, який витісняє рідину.

Свердловини можна освоювати методом “розкачування”. При даному методові спочатку створюється тиск газу або повітря в затрубному просторі, внаслідок чого частина рідини із свердловини через фонтанні труби буде викинута на поверхню. Після припинення витікання рідини з фонтанних труб затрубний простір різко з’єднують з атмосферою. Потім напірну лінію від компресора або газопровода під’єднують до фонтанних труб, знову створюючи тиск. В результаті декількох таких “розкачувань” тиск стовпа рідини на вибої свердловини стане меншим за пластовий і свердловина почне фонтанувати.

Для освоєння також використовують газ, який підводиться по газопроводу від уже працюючої свердловини.

Перед освоєнням свердловину ретельно промивають до нижньої відмітки вибою для видалення осаду глинистого розчину в нижній частині фільтра, тому що в протилежному випадку після її освоєння експлуатується тільки верхня частина розкритого інтервалу продуктивного пласта.

Після збурення свердловини та очистки вибою і привибійної зони від промивної рідини та інших домішок свердловину продувають з випуском газу в атмосферу. Час цього процесу коливається від декількох годин до декількох діб і залежить від кількості і характеру домішок, які виносяться на поверхню.

36. Пластова енергія та сили, що діють у покладах нафти і газу

Із геологічних факторів, які є визначальними при формуванні того або іншого режиму роботи нафтових і газових покладів, можна виділити такі:

1) гідрогеологічний – гідродинамічна і гідрохімічна характеристики водонапірного комплексу, до якого приурочені поклади нафти і газу: співвідношення розмірів водонапірного комплексу і покладів нафти та газу: положення зон створення напору і осередків розвантаження; гідродинамічний зв'язок між різними частинами покладів і ділянками водонапірного комплексу; гідравлічний нахил; сольовий склад; мінералізація тощо;

2) структурний – форма, розміри структур і їхні амплітуди; кути падіння пласта; наявність і характер розривних порушень (які впливають на зв'язок покладу з водонапірною зоною);

3) літолого-колекторські властивості пластів і їхня геологічна неоднорідність – літологія і тип колектора; потужність і проникність продуктивних пластів; витриманість літологічного складу; зміна товщини та проникності по площі і розрізу;

4) умови залягання нафти, газу і води в пластах – наявність або відсутність обширних водонафтових, газонафтових зон і газових шапок;

5) властивість пластових флюїдів – співвідношення пластового тиску та тиску насичення нафти газом; газонасиченість; властивості нафти та газу, які впливають на його розчинність при термобаричній обстановці в покладі, в'язкість пластових флюїдів.