- •1.Функції геологічної служби нафтогазопромислів
- •2. Типи керогену, нафтогазогенеруючий потенціал органічної речовини
- •3. Нафтогазоматеринськи світи і інші ймовірні джерела вуглеводнів
- •4. Фізичні властивості порід-колекторів нафти і газу
- •5. Склад і фізико-хімічні властивості нафт
- •6. Склад і фізико-хімічні властивості реальних газів
- •7.Склад і фізико-хімічні властивості конденсатів
- •8. Склад і фізико-хімічні властивості пластових вод
- •9. Гідрофільні та гідрофобні колектори, фазова проникність.
- •10. Показники неоднорідності продуктивного горизонту
- •11. Показники неоднорідності гідродинамічних товщ і їх поєднань
- •12. Відбір, опис та дослідження керну і шламу продуктивних розрізів
- •13. Підземна гідравлика. Визначення розходу та швидкісного напору
- •15. Зміни складу і властивостей флюїдів в покладі, що розробляється.
- •16. Оцінка в`язкості пластової нафти, насиченої і недонасиченої газом
- •17. Визначення розчинності газів у прісній та мінералізованій водах
- •18. Визначення розчинності газу в нафті і коефіцієнтів флюїдонасиченості
- •19. Способи визначення стисливості реальних газів
- •20. Методи визначення пластових термобаричних умов.
- •21. Розрахунки та моделювання фізичних властивостей вуглеводнів у пластових умовах
- •Vдег – об`єм нафти при стандартних умовах після дегазації [4].
- •23.Прогноз фазового стану покладів за вільними та супутніми газами
- •Критерії та ознаки прогнозу фазового складу покладів і родовищ
- •24. Динаміка пластових тисків і рух флюїдів. Карти ізобар
- •Картування границь колекторів
- •Картування границь покладів
- •26. Визначення просування контактів флюїдів та біжучого нафто вилучення
- •28. Призначення свердловин, схеми розміщення, порядок розбурювання пласта
- •30. Методи покращення фільтраційних властивостей при вибійної зони свердловини.
- •31. Обгрунтування норми відбору продукції з свердловини
- •32. Фазовий і компонентній склад продукції нафтової і газової свердловини.
- •33. Розкриття пластів
- •34. Методи освоєння нафтових свердловин
- •35. Методи освоєння газових свердловин
- •36. Пластова енергія та сили, що діють у покладах нафти і газу
- •37. Технологія підтримання пластового тиску закачуванням води
- •. Системи заводнення пластів: а)законтурне; б – приконтурне; в – з розрізанням на окремі площі;
- •Розміщення свердловин при приконтурному заводненні
- •Розміщення свердловин при внутрішньоконтурному заводненні
- •38. Підтримання пластового тиску закачуванням газу
- •39. Баланс енергій у видобувній свердловині
- •40. Фонтанна експлуатація свердловин
- •41. Газліфтна експлуатація свердловин
- •42. Насосна експлуатація свердловин
- •43. Експлуатація газових свердловин.
- •45. Системи розробки родовищ
- •46. Системи розробки покладів нафти
- •47. Проектування розробки нафтового покладу
- •48.Контроль та регулювання розробки нафтового покладу
- •49. Розробка газових родовищ
- •50. Розробка газоконденсатних родовищ .
- •51.Нафтогазоконденсатовіддача пластів
- •52. Розробка газоконденсатних родовищ з підтриманням пластового тиску
- •53. Режими роботи газових та газоконденсатних покладів
- •Водонапірний режим
- •Пружно-газоводонапірний режим
- •Газовий режим
- •54. Режими роботи нафтових покладів
- •55. Гідродинамічні дослідження свердловин на усталеному режимі
- •Побудова індикаторних діаграм
- •56. Гідропрослуховування
- •В изначення параметрів пласта за допомогою еталонних кривих
- •57. Гідродинамічні дослідження свердловин на неусталеному режимі
- •М етод р.Д.Хорнера
- •М етод дотичної
- •Метод поправочного коефіцієнта ф.А.Трєбіна, г.В.Щербакова
- •64. Поточний ремонт свердловин
- •65. Технологія капітального ремонту свердловин
- •Обстеження та дослідження свердловин
- •Ремонтно-виправні роботи
- •Цементування свердловин
- •Ізоляційні роботи
- •Боротьба з утворенням піщаних корків
- •Зворотні роботи
- •Види аварій та відповідні їм ловильні роботи
- •Зарізування і буріння другого стовбура
- •Випробування колони на герметичність
- •Ліквідація свердловин
- •Методи відновлення та збільшення продуктивних характкристик свердловин
- •Кислотні обробки свердловин
- •Гідравлічний розрив пласта
- •66. Збір та підготовка природного газу до транспортування
- •67. Організація системи збору, обліку, підготовки та транспортування продукції нафтових промислів Призначення та загальна характеристика збору і підготовки нафти
- •Системи збору і транспорту продукції нафтових свердловин
- •Установки для вимірювання і сепарації продукції свердловин.
- •Резервуарні парки і насосні станції
- •Компресорні станції для перекачування попутного газу
- •Внутрішньопромисловий трубопровідний транспорт
- •Підготовка нафти на родовищах до переробки
- •Підготовка попутного газу до транспорту і переробки
- •Підготовка води для заводнення пластів
- •Транспортування нафти і нафтопродуктів на далекі відстані
- •69. Основні фактори, які обумовлюють корозію нафтогазопромислового обладнання
- •70. Захист нафтогазопромислового обладнання від корозії
- •71.Класиф запасів та ресурсів за вивченістю та промисловим значенням
- •72. Підрахункові параметри, вимоги до точності. Підрахункові плани покладів
- •73. Підрахунок запасів вуглеводнів статистичним методом
- •74. Підрахунок запасів вуглеводнів об`ємним методом
19. Способи визначення стисливості реальних газів
Стан природного газу та насиченої пари визначається тиском, об`ємом та температурою у вигляді рівняння Клапейрона, наприклад. в молярній формі:РV = nRT, де Т абсолютна температура, n – кількість кіломолей газу, R – універсальна газова стала, яка дорівнює 8310 Дж / кмоль × Кельвін.
На практиці поведінка реальних газів в покладах визначається рівнянням: РV = ZnRT, в яке введений коефіцієнт надстисливості газу Z. . Стисливість одного газу в цілому характеризує частку зменшення об`єму при зміні тиску на одиницю. Коефіцієнт стисливості Z показує співвідношення об`ємів рівної кількості молів реального Vр та ідеального Vі газів при однаковому тиску та температурі, тобто Z = Vp/Vi. Коефіцієнт Z визначає відношення об`ємів реальної газової суміші при пластових Vп і стандартних Vст умовах. Він безпосередньо залежить від пластового тиску P пл (Па) та температури T пл в градусах Кельвіна: Z = 0,00289 × (P пл / T пл) (V пл / V ст).
Величина Z визначається кількома основними способами [3]:
а) експериментально по пластових пробах газу (точно);
б) наближено по діаграмах Стендінга-Катца, які використовують приведені тиски Pпр та температури Tпр;
в) прямим комп`ютерним розрахунком на основі псевдоприведених тисків і температур та псевдоприведеної густини газової суміші.
Визначення Z методом Стендінга-Катца. Для розрахунків необхідні дані про компонентний склад газів, принаймні про його густину. Виходячи з складу газів, розраховуємо псевдокритичний тиск Pпкр та псевдокритичну температуру T пкр суміші через критичні тиски рi та критичні температури ti кожного компонента ki : Pпкр = Σ рi кi, Tпкр = Σ ti кi. Далі визначаються псевдоприведені тиски та температури для пластових тисків Р і температур Т, для якіх визначається коефіцієнт Z Pппр = P / Рпкр, Tппр = T / Tпкр.
Прямий метод розрахунку Z. Існують аналітичні способи розрахунку Z і інших параметрів, які легко реалізуються макросами або простіше. Серед них рівняння К. Холла-Л. Ярборо (1974):
.
Тут Рппр – псевдоприведений тиск, t – величина, обернена псевдоприведеній температурі (Тппр / Т);
у – «приведена» густина, яку можна отримати з рівняння:
Величина у визначається заданням початкового наближення і ітераційного наближення, наприклад розкладанням в ряд Тейлора.
20. Методи визначення пластових термобаричних умов.
Тиск у пласті до початку його розробки (початковий пластовий тиск) залежить від глибини залягання пласта і приблизно може бути визначено за формулою Рпл.нач = Н g, (3) де Рпл.нач - початковий пластовий тиск, Па; Н - глибина залягання пласта, м; - щільність рідини, кг/м2; g - прискорення вільного падіння тіла, м/с2. Пластовий тиск зазвичай не збігається з розрахунковим (3), так як визначається не тільки з урахуванням умов припливу рідини в пласт і відбору її. Це пояснюється рядом причин: силою тяжіння вищерозміщених гірських порід (гірським тиском), тектонічними силами, температурою, хімічними процесами. Найбільш точно пластовий тиск визначається за допомогою спускаються в свердловину манометрів. При відомій щільності рідини чи газу, що заповнюють свердловину, пластовий тиск з достатньою для практичних цілей точністю визначається розрахунковим шляхом:
Рпл = Н g + Pу (4)
де Рпл і Pу - тиск у пласті і на гирлі свердловини, Па.
Така свердловина при відкритому гирлі виливається.
При недохожденіі рівня рідини в свердловині до гирла, пластовий тиск складе
Рпл = Н1 g (5)
де Н1 - висота стовпа рідини в свердловині, м.
Певне в якій-небудь точці пласта пластовий тиск характерно для пласта в цілому лише за пологом його заляганні. Коли кути падіння крил пласта значні, пластовий тиск на цих ділянках буде великим, а в замкової частини - меншим. Для зручності тиск у пласті відносять до якої-небудь одній площині, наприклад, до рівня моря або до умовної площині - первісним водонефтяного контакту в пласті. Пластовий тиск, віднесене до умовної площині, називається наведеним пластовим тиском. Представляє інтерес динаміка теплових полів земній корі. Вплив теплового випромінювання Сонця позначається до дуже незначних глибин. Межа розділу впливу зовнішнього і внутрішнього теплових полів Землі є шар з постійною негативною або позитивною температурою. Нижче шару з постійною температурою температура в земній корі закономірно зростає з глибиною. Відстань по вертикалі (у м) в земній корі (нижче зони постійної температури), на якому температура гірських порід підвищується на 1 ° С, називається геотермічної ступенем. Встановлено, що значення геотермічної щаблі коливається у верхніх шарах земної кори в межах 11-120 м, середня її значення становить близько 33 м. Для характеристики зміни температури з глибиною іноді користуються геотермічних градієнтом - приростом температури в ° С гірських порід на кожні 100 м поглиблення від зони постійної температури. У середньому геотермічний градієнт дорівнює 3 ° С.
