Екзаменаційний білет №15

1. «поезія це завжди неповторність якийсь безсмертний дотик до душі».

Аналіз поезії «Я дуже тяжко вами від боліла»

1.Емоційна, ніжна, лірична поезія про кохання. 2. Емоційності поезії надають зорові і слухові образи. Зором ми бачимо білі вікна, казку днів, світлий сон. Чуємо: як тихо підкралася любов. Ніжності поезії надають художні засоби: епітети: світлий сон, тихе сяйво; порівняння: це все було, як марення,як сон, любов підкралася тихо,як Даліла. Метафори:любов підкралася, казка днів була недовгою, світлий сон пішов без вороття. Тихе сяйво лишилося на усе життя. 3. Поезія виховує у дітей почуття ніжності, ліричності, любові. Автор показує що любов, це ніжне, щире почуття.

«Березовий листочок».

1.емоційна, лірична, поезія про красу природи восени. 2. Емоційності надають зорові та слухові образи. Зором ми бачимо: сніг, іній, ліс осінній, грибочок, їжак, березові листочки. Чуємо голос череди, шарудіння листочків.. ніжності поезії надають художні засоби: епітети: осінній ліс, невидимий їжак;метафори: спинається грибочок. Ліричності поезії надають слова з пестливими суфіксами:грибочок, листочок. 3. Поезія виховує у дітей спостережливість вчити любити осінню природу, оберігати її, бережливо до неї ставитися.

«Мене із малку люблять усі дерева».

1.ніжна, лірична, емоційна поезія про красу дерев. 2. Емоційності поезії надають зорові та слухові образи. Зором ми бачимо: дерева, вербу, бузину, туман, сонце, зорі; чуємо: вітання берези. «Здрастуй». Ніжності поезії надають художні засоби: епітети: кришталева верба. Метафори: розуміє бузиновий пан, верба сказала, з деревами мовчанням говорю.3. поезія виховує у дітей спостережливість, вчить любити природу, оберігати її.

Іще не сніг і навіть ще не іній,

ще чути в полі голос череди.

Здригнувся заєць — ліс такий осінній,

куди не ступиш, все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?

Чи, може, це скрадається хижак?

То пролетить березовий листочок,

то пробіжить невидимий їжак...

підтекст: прочитати із замилуванням природи восени.

3.письменники Хмельниччини.

М.Магера, Г.Храпача,.г.Ісаєнко, н.Пукас, Л.Савчук, Т.Мельник.

Л. савчук

Є у мене човничок

І весло

Я морське вивчатиму

Ремесло

Стану я як виросту,

Капітаном

Кораблі водитиму

Океаном.

2. «Гидке качення»

Екзаменаційний білет № 16

1.Вклад майстрів поетичного слова у розвиток дитячої поезії – Анатолія Костецького, Миколи Сингаївського, Ганни Чубач, Тамари Коломієць, Ірини Жиленко, Івана Малковича, Анатолія Качана, Вадима Крищенка та ін. Огляд творчості 2-3 сучасних поетів. Читання напам'ять.

Тамара Коломієць народилася 9 квітня 1935 року в місті. 1957 року закінчила Київський університет.Перша збірка «Проліски» побачила світ 1966 року, коли Тамара Коломієць ще навчалася в університеті. Тоді ж молоду поетесу прийняли до Спілки письменників. На початку творчого шляху її помітив і благословив напутнім словом М. Рильський. Першим редактором був М. Стельмах. Із більшими чи меншими перервами звідтоді вийшло 10 книжок лірики, зокрема «Осіння борозна» (1981), «Багаття на межі» (1984) та «Дорога в листопад» (1990). 72 А потім — 15 років — не мовчання поетеси, а невидавання її книжок. Були лише добірки в періодиці — газетах «Вечірній Київ», «Хрещатик», У її творчому доробку— понад ЗО збірок оригінальних казок, віршів, небилиць, лічилок, смішинок, загадок. Найвідоміші її книги: «Починаються дива», «Жмурки», «Пісенька про гнома», «Пісня джерельця», «Дощик-накрапайчик». Тамара Опанасівна досить активно співпрацює з популярним журналом Нещодавно «Веселка» перевидала її «Веселе місто Алфавіт». У Тамари Коломієць, за книжками якої виросло не одне покоління, — уже своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків.

Ялинка в дитсадку

Сьогодні в нас ялинка

В дитячому садку.

Засніжена хатинка

Під нею у кутку.

В хатинці на порозі

Снігурочка сама.

А Дідуся Мороза

На святі ще нема.

І ми, немов сніжинки,

Кружляєм у танку,

Ми пісню круг ялинки

Співаємо дзвінку:

— Мети, мети, метелице,

Лети, лети, сніжок!

Хай Діду пухом стелиться

Дорога в дитсадок.

Га́нна Тана́сівна Чу́бач — українська поетеса. Заслужений діяч мистецтв України.Член Національної спілки письменників України (від 1971 року). 1968 року закінчила Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова, 1973 року — Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Максима Горького в Москві.Працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро».Донька Ганни Чубач — Оксана Володимирівна Румеліді — відома як поетеса й художниця Оксана Чубачівна. Збірки поезій «Журавка» (1970).«Жниця» (1974).«Ожинові береги» (1977).«Заповіти землі» (1978).«Срібна шибка» (1980). «Святкую день» (1982), «Житня зоря» (1983), «Листя в криниці» (1984), «Літо без осені» (1986). Автор «Веселої абетки»

Вова

Вова вивчив всі слова

Заболіла голова.

Потім Вова відпочив.

Потім дерево садив.

Недарма він все робив —

Вову вчитель похвалив.

Іри́на Володи́мирівна Жиле́нко (28 квітня 1941, Київ — 3 серпня 2013) — українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася «явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва».

Авторка низки дитячих творів: повістей для дітей «Двічі по два дорівнює кульбабці» (1983) і «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером» (1986), «Достигають колосочки», «Вуличка мого дитинства», «Казки про буфетного г