5. Свідомість як предмет психологічного дослідження.

В.Вундт – свідомість – це безпосередній досвід, який може вивчати лише інтроспекція. Представники зх. психології вважають свідомість 1. індивідуальним феноменом і пов’язують його з накопиченням, трансформацією та організацією досвіду індивіда. 2. Виявом виключно духовного зв’язку між людьми.

У психоаналізі свід. розглядається як спільне знання (аналізат і аналіст). Біхевіоризм, а саме Дж.Уотсон вважав свід. метафізичним поняттям. Скіннер же наголошував на свідомості як оперантному обумовленні вербальної поведінки(опер.обумовл. – мова як інструмент для розуміння іншого). Свідомість виникає тоді, коли індивід оволодіває мовою спільноти до якої належить та має можливість виражати власні особистісні стани на рівні знань, якими володіє дана спільнота. Duwal, Wicklund, Zewis: Свід. – внутр.знання чи переконання,яке виражається у розумінні та оцінці власних станів людини як рефлексивної тварини, яка створює себе за рахунок інтеріоризації та дій, що реалізуються стосовно неї іншими людьми. Тобто, свідомість=самосвідомість. Fingarette, Zandis, Rid: Свід. як тотальність вражень, думок та почуттів, які створюють особистість. Свід. деяка розумово установка, яка об’єднує всі епізоди розумового життя індивіда . Центр. поняття – єдність свідомості – міра чутливості індивіда до власних досягнень. Всі епізоди життя індивіда об’єднані тому, що вони здійснюються в одному організмі та складають частину свідомості людини, і людина відтворює їх ніби зсередини. Тобто, СВІДОМІСТЬ ВИСТУПАЄ ЯК ІНТЕГРАТОР ВНУТР.ЖИТТЯ ЛЮДИНИ.

6.Загальна характеристика психологічної структури свідомості.

Зінченко! Виділяє 2 рівні або щаблі свідомості. Це: буттєвий рівень, який вміщує чуттєву тканину образу та біодинамічну тканину живого руху та дії, та рефлексивний рівень, до якого належать значення та смисл. Кожен рівень виконує свої функції і при вирішенні життєвих задач може домінувати або один, або інший.

Вихідний рівень – буттєвий. Біодинамічна тканина свідомості – це матеріал, з якого будуються довільні та цілеспрямовані форми дії. До б.т. входять когнітивні, емоційно-оцінні та смислові утворення. Функціональний орган свідомості – це живий рух і цілеспрямована дія. Біодинамічна тканина є зовнішньою формою, а когнітивні, емоційні, оцінні, смислові утворення є внутрішньою формою. Міра побудови зовнішньої форми визначає міру складності внутрішньої форми. Доцільність та довільність рухів забезпечується словом. Слово теж входить до складу внутрішньої форми картини живого руху. Б.т живого руху та дій у чистому вигляді можна спостерігати при моторних персевераціях (нав’язчиве повторення окремих елементів,н-д,слів або складів), квазіміміці (неадекватному емоційному стані,н-д, смикання ока), хаотичних рухах немовляти, стереотипних(засвоєних) рухах. Б.т. як складова буттєвого щаблю виявляє себе у виробничій або предметно-практичній дія-сті. Чуттєва тканина – будівельний матеріал образу. Максимальна к-сть чут.тк реєструється в моделях сенсорного реєстру( зоровій, короткочасній пам’яті) та іконічній пам'яті. «Особлива функція чуттєвих образів свідомості, за Леонтьєвим, полягає в тому, що вони придають реальності усвідомлюваній картині світу,яка відкривається суб’єкту.» Чут.тк виявляє себе в уявленні, уяві культурних символів та знаків.

Властивості біод.тк і чут.тк: реактивність, чутливість, пластичність,керованість,зворотність. Остання властивість передбачає можливість переходу образу в рух і навпаки. Рух, зупинений у часі, накопичується і складає зміст напруженого, готового до реалізації симультанного (позбавленого часової координати) образу. Образ, у свою чергу, може накопичити енергію та розгорнутися у рух. На буттєвому щаблі свідомості розв’язуються смислові завдання. Буттєвий рівень повинен бути скоординований із рефлексивним рівнем. При їх взаємодії спостерігаються взаємні трансформації,які є необхідними для того,щоб подолати дефіцит простору та часу.

Рефлексивний рівень. Значення. Свідомість людини виникає,розвивається і існує в певному культурному просторі,в якому у вигляді значень кристалізований досвід людства, який індивіду належить засвоїти. На цій підставі потрібно побудувати свій власний досвід. Значення зрозумілі всім людям, які говорять на одній мові, належать до однієї або близьких культур, які пройшли схожий історичний путь. Універсальною мовою значень є мистецтво – музики, танцю, живопису, театру, архітектури. Значення – розглядається як форма свідомості, тобто усвідомлення людиною свого буття (Немов). Значення – це узагальнене відображення об’єктивної дійсності, яке людство виробило в процесі суспільно-історичної практики і зафіксувало в поняттях. (В поняттях представлені події і явища, цінності і норми). Значення виявляють себе в ідеях, поняттях, в буденних та наукових знаннях. Смисл пов’язаний як зі сферою свідомості, так і зі сферою буття. Смисл свідчить про те, що свідомість це не лише знання, а й відношення. Свідомість не є безособовою, вона належить живому конкретному індивіду, включена до системи його дія-сті і є пристрасною. Смисл заломлений крізь призму своєї емоційної сфери. Смисл виявляє себе в емоціях і переживаннях.