- •2. Проблема фізіологічних механізмів вищих психічних функцій.
- •3.Свідомість як форма відображення дійсності.
- •4. До основних ознак свідомості можна віднести такі:
- •5. Свідомість як предмет психологічного дослідження.
- •6.Загальна характеристика психологічної структури свідомості.
- •7.Значення та смисл як складові свідомості людини.
- •9.Біодинамічна тканина свідомості.
- •10.Чуттєва тканина свідомості.
- •11.Загальні властивості структури свідомості.
- •12.Роль мовлення в функціонування людської свідомості.
- •13. Основні напрямки філо- та онтогенетичного розвитку свідомості
- •15. Форми та рівні свідомості
- •17.Свідомість та несвідоме.
- •18. Роль несвідомого у регуляції поведінки людини.
- •2. Види неусвідомлених психічних явищ.
- •19. Види несвідомих психічних явищ.
- •2. Види неусвідомлених психічних явищ.
- •21.Психологічна структура самосвідомості.
- •25.Прояви самосвідомості в перцептивних та рухових процесах
- •27.Самоставлення як складова самосвідомості.
- •28.Психологічні механізми саморегуляції як феномену самосвідомості.
- •30) Співвідношення понять «активність», «поведінка» та «діяльність».
- •31. Психологічна структура діяльності
- •32. Категорія діяльності в працях л.С.Виготського та с.Л.Рубінштейна
- •33. Теорія діяльності о.М.Леонтьєва
- •34. Дія як основний елемент діяльності. Класифікація дій.
- •36. Діяльнісний підхід в психології та його сутність
- •38. Види діяльності
- •40. Психологічний аналіз навчання як виду діяльності
- •41. Психологічний аналіз ігрової діяльності.
- •42. Діяльність та розвиток
- •43. Діяльність та психічні процеси
- •44.Спілкування та мовлення
- •45. Способи оволодіння діяльністю
- •46. Поняття про звичку
- •55.Структура мотиваційної сфефи людини.
- •1. Проблемою спрямованості особистості та ієрархія мотивів.
- •2. Проблема полімотивованості людської діяльності.
- •61. Мотивація пізнавальної активності людини.
- •62. Самопізнання як форма пізнавальної активності суб’єкта.
- •64. Форми та рівні самопізнання.
- •66. Методи та прийоми самопізнання.
- •68. Спілкування та діяльність.
- •69. Мотивація та ефективність діяльності.
- •70. Свідомість як процес, стан та механізм.
- •72. Сутність та структура наукового мислення, його функції в пізнанні.
- •73. Психологічна сутність та механізми теоретичного пізнання.
- •74. Сутність самопізнання як процесу та складової самосвідомості.
32. Категорія діяльності в працях л.С.Виготського та с.Л.Рубінштейна
Діяльність - це специфічна форма суспільного буття людей, що полягає в цілеспрямованому перетворенні природної і соціальної дійсності. Перетворювальний і цілеспрямований характер діяльності дає змогу її суб'єкту вийти за межі будь-якої ситуації, вписуючи діяльність у широкий контекст суспільно-історичного буття. Все це підкреслює відкритість і універсальність діяльності. її потрібно розуміти з позицій історичного і культурного розвитку як форму творчості. Побудова або творення людиною своєї діяльності є неодмінною умовою формування її особистості..
Російський психолог Л.С. Виготський підготував ґрунт для формування психологічної теорії діяльності. Створення Л.С. Виготським культурно-історичної теорії вищих психічних функцій, а також його великий внесок у розроблення історичного підходу до розвитку людської психіки, у вивчення проблем свідомості, мислення і мови дали можливість іншим ученим підійти до витоків діяльності. Загалом Л.С. Виготський висунув ідею про вирішальну роль діяльності в психічному розвитку дитини.
У Виготського активність активність зустрічається як:
1)така, що викор. псих. знаряддя (спочатку є зовн)
2) така, що поступово набуває знаковості
Визначний учений С.Л. Рубінштейн та його учні тривалий час розробляли методологічний принцип єдності свідомості й діяльності. Цей принцип проголошує: психіка людини не тільки проявляється, а й формується в діяльності. Конкретно це означає, що різні рівні і типи свідомості, взагалі психіка, проявляються і розвиваються через різні види діяльності і поведінки: рух - дію - вчинок. Сам факт усвідомлення індивідом своєї діяльності - мети та умов - змінює її характер та протікання.
Усю систему своїх ідей С.Л. Рубінштейн спрямував на розкриття діалектики психологічної діяльності. У діяльності він виявив суттєві компоненти і конкретні взаємозв'язки між ними. Зрештою структура діяльності суб'єкта становить складне співвідношення її різнопланових компонентів (рух - дія - операція - вчинок) у їхньому взаємозв'язку з метою, мотивами та умовами діяльності. Центром цієї структури є дія. Саме дія, на думку С.Л. Рубінштейна, - вихідна "клітинка", "одиниця" розвитку психіки. Втім, це не означає, що в дії за допомогою психологічного аналізу можуть бути "знайдені" і вивчені витоки всіх елементів психіки, тобто спонукань, мотивів, здібностей людини.
Розкриваючи різні аспекти принципу активності, С.Л. Рубінштейн сформулював розуміння активності, згідно з яким зовнішні принципи діють через внутрішні умови. Розроблений ученим принцип детермінізму (зовнішнє через внутрішнє) полягає в тому, що дія зовнішнього через внутрішнє є необхідною, дуже суттєвою і позитивною умовою адекватного пізнання об'єкта. Така дія опосередковано характеризує активну роль суб'єкта, який пізнає світ, а також його як людину, що певним чином діє, спілкується.
S-P-R Пасивно-активний характер потреб: з одного боку, вони нав’язуються умовами існування; з іншого – можуть виявлятися як саморухи активності (у протилеж. ситуац)