Суспільно-політичний рух в другій половині хіх ст.

• В цей період як в Європі, так і в Україні відбувалося організаційне оформлення і вироблення ідейних основ національно-визвольних рухів.

• Прагнення українських діячів змінити існуючий лад на справедливий, покращити життя народу в цілому. Головна увага зосереджувалася навколо 3-х напрямків: національного, загальнодемократичного і соціального.

• Пошуки організаційних форм українського руху.

Громадівський рух. Культурницька доба становлення національної свідомості. Посилення репресій з боку царизму

1. Загальна характеристика культурницького етапу.

• Науковці про українське питання: (Погодін -1856р. доводив, що укр. мови і народу не існує; Катков - узагальнив це твердження. Ця теза заперечена Максимовичем 1857 р., Костомаровим – 1861р)

• Хлопоманство – кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини ХІХ ст., що об’єднувало представників ліберальної інтелігенції, які виступали за зближення із селянством. (Антонович, Рильський, Познанський) - заперечували польську теорію приналежності України. Антонович –„Моя сповідь”.

• Форми діяльності: етнографічний напрямок діяльності.; культурно-освітня діяльність, вивчення побуту, звичаїв поетичної творчості українського народу, видавали рукописний журнал і заснували підпільну українську школу. 1861р.-переслідування поліцією, 1863 р. – через репресії припинили діяльність.

• Стратегічна мета: ліквідація царизму, кріпацтва, встановлення демократичної республіки на основі зміцнення добровільного співжиття росіян, українців і поляків

2. 60-90-і р.- діяльність напівлегальних непартійних об”єднань – Громад - 1859р.-перша; „Основа”-61р. – журнал громадівців.

Київська громада -1860р.- праця на благо рідного народу - мета;

Програмні положення:* українці – народ - окрема нація; *розвивали самосвідомість народу; * дружні відносини з усіма слов”янами.

Діяльність: відкривали недільні школи, організовували публічні лекції, бібліотеки і т.д - помірковані дії.

• 20.06.1863 р. – таємний циркуляр Валуєва: „Української мови не було, немає і бути не може”;

• Призупинялося друкування українською мовою шкільних і релігійних видань; (на художню л-ру не поширювалося);

• Не допустити українських видань серед простого народу;

Старанням цензури українська література практично перестала існувати в межах Російської імперії.

2. Олександр ІІ створив у серпні 1875 р. спеціальну комісію „для вироблення засобів боротьби з українофільством”

3. Громадівський рух 70-х р.- організованість. Керівний орган - Рада;

Мета: боротьба з польським шовінізмом, царизмом;

Діяльність: друкували історичні, етнографічні твори; * Утворили історичне товариство Нестора літописця-1873р.; * 1873р. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства (Галаган, Чубинський, Зібер, Драгоманов)

• Форми діяльності: 1874 р. – вперше проведено одноденний перепис населення;

• Проведення ІІІ Археологічного з'їзду;

• Створення етнографічного музею, бібліотеки та архіву;

• Видавнича діяльність: 3 збірки М.Максимовича, "Записки Юго-Западного отдела" 2 тома. Закритий в 1876 р. на підставі Емського указу.

Київська громада – 1874-1875р.- друкувала газету „Киевский телеграф” з критичними статтями відносно реформи 1861р.

Звинувачено в сепаратизмі і закрито Географічне товариство і „Киевский телеграф”-згідно Емського указу.

• На підставі пропозицій комісії Олександр ІІ видає „Емський указ” 1876 р. про повну заборону української мови:

• Заборона друкувати українською мовою книги; навіть тексти до нот;

• Ставити українські театральні вистави і влаштовувати концерти з українськими піснями;

• Заборона ввезення в імперію будь-яких книг виданих за кордоном українською мовою

• Робити переклади іншомовних творів українською мовою;

• Заборона Пд..-західного відділу географічного товариства та газети "Киевский телеграф";

• Заборона викладання українською мовою в початкових класах;

• Заборона в'їзду в південні губернії та столиці М.Драгоманова і П.Чубинського.

• Драгоманов і зародження українського соціалізму. *Пропагував перебудову Росії на принципах федерації, бо не було сил в Україні утворити незалежну державу); *Виніс проблему українства ( зокрема мови) на міжнародну арену;*З повагою ставився до марксизму, але не сприймав у ньому класової б-би та диктатури пролетаріату; *Прихильник і пропагандист „громадівського соціалізму”- ліквідація приватної власності на засоби виробництва і утвердження колективної власності окремих виробничих асоціацій-громад.(1878 р. - Женева, видавництво журналу „Громада”; 1889-1895 р.- Болгарія - професор університету).

• Історичне значення громадівського руху

• Заклали основи української науки;

• Довели своїми дослідженнями про наявність глибокого історичного коріння українського народу;

• Підвели до необхідності формування і розробки програми розвитку українського руху;

• Забезпечили наступність поколінь в українському русі.

4. Радикалізація громадівського руху - молода громада - новий імпульс в українському визвольному русі (під впливом польського і російського рухів.

• „Братство тарасівців” - 1892-1893 р.(Липа, Грінченко, Міхновський) -харківські студенти; Програма ввібрала в себе: романтичний націоналізм + ліберальне культурництво +політичний радикалізм: * повна державна незалежність; *Цілісність України Західної і Східної; * Пріоритети загальнолюдських цінностей; *Принципи абсолютної толерантності.

Національна політика російського царизму щодо України . Русифікація

Активізація культурно-просвітницького руху українських громад викликала серйозну тривогу серед місцевих реакціонерів і урядових кіл:

• Було організовано цькування українського руху з боку офіційної преси;

• Розгромлено Полтавську і Чернігівську громади

• Проведено арешти у Києві і Харкові;

• Припинено видання „Чернігівського листка”;

• Закриті всі недільні школи.

1. 20.06.1863 р. – таємний циркуляр Валуєва: „Української мови не було, немає і бути не може”;

• Призупинялося друкування українською мовою шкільних і релігійних видань; (на художню л-ру не поширювалося);

• Не допустити українських видань серед простого народу;

Старанням цензури українська література практично перестала існувати в межах Російської імперії.

2. Олександр ІІ створив у серпні 1875 р. спеціальну комісію „для вироблення засобів боротьби з українофільством”

3. На підставі пропозицій комісії Олександр ІІ видає „Емський указ” 1876 р. про повну заборону української мови:

• Заборона друкувати українською мовою книги; навіть тексти до нот;

• Ставити українські театральні вистави і влаштовувати концерти з українськими піснями;

• Заборона ввезення в імперію будь-яких книг виданих за кордоном українською мовою

• Робити переклади іншомовних творів українською мовою;

• Заборона Пд..-західного відділу географічного товариства та газети "Киевский телеграф";

• Заборона викладання українською мовою в початкових класах;

• Заборона в'їзду в південні губернії та столиці М.Драгоманова і П.Чубинського.

4.1883р. – запроваджено новий університетський устав, який ліквідував автономію університетів;

5. 1887 р. вийшов циркуляр про „кухарчиних дітей”, що забороняв приймати до гімназій дітей, вихідців з нижчих верств населення;

6. 1889 р.– „Положення про земських начальників”, що надавало широкі повноваження земським начальникам, які призначалися із дворян і виконували адміністративні та поліцейські функції на місцях;

7. 1890 р. побачило світ „Положення про губернські та повітові земські установи”, яке обмежувало фінансування земств, посилювало контроль за ними з боку держави, скорочувало представництво в цих установах селян.

Висновок: виходячи з даних переслідувань і обмежень, народи України (та й інших імперських окраїн) ще активніше почало виступати проти свого напівколоніального статусу за національні та державно – правові свободи.