71.Розвиток народного господарства у 50-60 р. 20 ст.

Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи. Реформа 1957 р. та створення раднаргоспів. Структурні зрушення в народному господарстві та загострення соціально-економічної ситуації на початку 60-х років. Господарська реформа 1965 р. Посилення застійних явищ у соціально-економічному житті 70-х—першій половині 80-х років, спроби реформування господарської системи в другій половині 80-х років та їх невдача. Із закінченням відбудови народного господарства України в 1950 році продовжувався його подальший розвиток на основі директивних п’ятирічних планів: п’ятого (1951—1955 рр.), шостого (1956—1960 рр.), сьомого (1961—1965 рр.). У 50-х— першій половині 60-х років основні напрями економічної політики залишалися практично незмінними. Зберігалися високими порівняно з західними країнами темпи економічного зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно вповільнилися. За 1951—1958 рр. промислова продукція щорічно збільшувалася на 12,3%, національний дохід — на 11,7%, за 1959—1965 рр. — відповідно на 8,8% і 7%. У структурі суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом (у СРСР його обраховували без невиробничої сфери) частка промисловості становила 47,9%, сільського господарства — 29,1, транспорту і зв’яз­ку — 4,7, будівництва — 8,2, торгівлі — 11,1%.За 1951—1965 рр. було побудовано 1960 великих підприємств. Вищими темпами, ніж вугільна, розвивалися газова і нафтова галузі. Важливу роль в індустріальному комплексі відігравали машинобудування та металообробка, Прискореними темпами розвивалася хімічна промисловість (за 1960—1965 рр. у середньому за рік 16,7%). Збудовано Лисичанський хімічний комбінат, Сумський суперфосфатний завод, Роздольський сірчаний комбінат, Дніпропетровський шинний, Черкаський штучного волокна. Слід зазначити, що внаслідок розвитку промисловості у 50—60-ті роки змінилася її географія. З’явилися нові промислові центри: Кременчук, Херсон, Рівне, Біла Церква, Чернівці, Львів. Розвиток промисловості відбувався на основі підвищення рівня технічної оснащеності. З другої половини 50-х років було розпочато механізацію та автоматизацію виробничих процесів. У середині 50-х років було здійснено ряд реформ, спрямованих на ліквідацію жорсткого централізованого керівництва народним господарством і посилення економічних стимулів і особистої матеріальної зацікавленості в результатах праці. Протягом 1953—1955 рр. здійснювались заходи з вивільнення місцевої ініціативи і послаблення диктату центру, розгорталася боротьба з бюрократизмом. Було здійснено низку значних заходів з розширення прав міністерств і союзних республік, усунення надмірної централізації в управлінні й плануванні.

72. Лібералізація суспільно-політичного життя. Шістдесятники.

ВІДЛИГА (1955-1964)

Після смерті Сталіна в історії Укр.. виділяють 2 періоди:1.часи відлиги, коли була спроба частково реформувати тоталітарну рад. систему. 2. став часом політ-ої реакції прогресуючого занепаду і розкладу тоталітарної системи.Росія вступила в еру пов’язаної з розвитком науково техн.. революції. Змагання 2 систем вимагало нових темпів і підвищ. життєвих стандартів. Несподіваність десталінізації прявилася в процесі політ-ої, юридичної, громадської реабілітації жертв репресії сталінізму.Поза законом залишалася більшість жертв репресій в 20-30 р. ОУН-УПА. Поза процесом реабілітації залишалися всі, хто був пов'язаний з звинуваченнями націоналізму. Тяжким моментом відлиги був процес реабілітації жертв сталінських репресій, що супроводжувався новими політ. репресіями. На 21 зїзді КПРС (01.1959) Хрущов заявив, що в СРСР не має фактів притягнення до судової відповідальності за політ. злочини, що було брихнею З 1954-59 а Укр.. було притягнено до судової відпов-сті за анти рад. діяльність 3,5 тис. чол.. В 1961 коли піднялась нова хвиля засудження злочинів Сталіна в Укр.. була репресована група львівськ. юристів, які збиралися агітувати за конституційний вихід Укр.. зі складу СРСР (відповідність статті конституцій Союзу і Респ-ки давали таке право).Нац. питання і далі залишалося 1 з проблем суп-політ. життя респ-ки, певна лібералізація сприяла відкритому обговоренню деяких проблем: мовної. У1963 а Києві відбулася конфер. з питань культури укр.. мови, яка показала незадоволення інтелігенції. Частіше висловлювалось назадоволення укр.. культури і науки. Вживалися заходи, щоб подалати ці недоліки. А період з 50-60р. було розпочато видання наукових праць, мета яких підвищ. престиж укр.. науки і культури (укр.. рад. інцеклопедія). У системі цінностей цього покоління з'явилися несподівані для радянського морального кодексу індивідуалізм, культ свободи самовираження, скептицизм, гуманізм без сурогатних домішок класового підходу, космополітичність культурних смаків. Воно уособлювало собою суспільно-культурне явище, течію, духовний феномен — шістдесятників. Нові імена, ідеї з'явилися в гуманітарних науках: історії, археології, літературознавстві, мистецтвознавстві. Звичайно, коло шістдесятників було значно ширшим. До них горнулися молоді вчені, вчителі, студентство. Цілком логічною стала занепокоєність вищих партійних органів. У пресі, на зборах творчих спілок почалося цькування шістдесятників. Спочатку почали обмежувати публікації шістдесятників у літературних журналах. Частина шістдесятників дійсно досить швидко „переорієнтувалась”. Невід'ємною частиною суспільно-культурного життя України у першій половині 60-х рр. став сам-видав: ціла система розповсюдження не визнаної офіційно або забороненої літератури. Проте в 1964 р. період „мирного” співіснування системи з інакомисленням закінчився. До влади прийшла консервативна частина партійної верхівки на чолі з Л.Брежнєвим.