58. Індустріалізація в Україні: причини і наслідки.

На базі непу промисловий розвиток СРСР у середині 20-х років досяг довоєнного (1913) рівня, однак країна суттєво відставала від передових капіталістичних держав: значно менше вироблялося електроенергії, сталі, чавуну, добувалося вугілля і нафти. Господарство в цілому перебувало на доіндустріальній стадії розвитку. Тому цілком закономірно, що XIV з'їзд ВКП(б) (грудень 1925 р.) проголосив курс на індустріалізацію.Цей курс був спрямований на забезпечення економічної самостійності й незалежності СРСР; зміцнення обороноздатності країни; створення матеріально-технічної бази для модернізації як промисловості, так і сільського господарства; стимулювання неухильного зростання продуктивності праці і на цій основі підвищення матеріального добробуту й культурного рівня трудящих.

.Наслідки:1)Інвестування в промисловість республіки,особливо в початковий період індустріалізації,значної частини коштів(на Укр. було виділено близько 20% всіх капіталовкладень);2)Побудова та реконструкція в Україні на початку індустріалізації великих промислових об’єктів(побудовано 3 металург. заводи, ХТЗ, Краммашбуд;реконструйовано Луганський паровозобудівний та 4 металургійні заводи);3)Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки(в СРСР було споруджено більше пром. підприємств);4)Поява в республіканському промисловому комплексі нових галузей;5)Значне відставання модернізації легкої та харчової промисловості від важкої індустрії;6)Вищі темпи витіснення приватного сектора в економіці України, ніж у СРСР.

59. Колективізація в Україні: причини і наслідки.

У листопаді 1929 р. постановою пленуму ЦК ВКП(б) був офіційно проголошений перехід до суцільної колективізації, про здійснення в найкоротший термін колективізації в Україні.Щоб зламати опір суцільній колективізації в Україні було розкуркулено майже 200 тис. селянських господарств, але бажаних наслідків це не дало.Розкуркулення і примусова колективізація викликали на Україні стихійний опір селянства.Середина 1930 року –починаються масові виходи з колгоспів, у Вересні 1930 року-директивний лист “Про колективізацію”. Україна мала подвоїти рівень усуспільнення і протягом 1931 року в основному завершити суцільну колективізацію вирішальних с/г районів.У 1932 році колгоспи об’єднували майже 70% селянських господарств, 80% посівних площ республіки. За привабливим фасадом колгоспного ладу на початку 30-х рр.. назрівала трагедія – спустошливий голод.Форсовані темпи і переважно адміністративні методи її здійснення призвели до дезорганізації і деградації аграрного сектора на початку 30-х рр.. його невпинного вповзання у кризу.В 1933 р. Сталін відмовляється від прискорених темпів індустріалізації і від безрозмірної продрозверстки.У 1935 р. в містах було скасовано введену 1928 р. карткову систему.Наприкінці 30-х рр.. с/г України вийшло на рівень продуктивності, який існував до початку суцільної колективізації.