56. Політика українізації в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.

У 1920-ті рр. складовою частиною національ­но-культурних процесів в Україні була політика коренізаціі, що проводилася ВКП(б) в роки непу. При здійсненні політики коренізаціі в Україні ви­діляються два аспекти: українізація і створення умов для розвитку національних меншин. Українізація — політика, спрямована на під­готовку та виховання партійно-державних кад­рів української національності; урахування націо­нальних факторів при формуванні партійного й державного апарату; організація та відкриття мережі українських дитячих садків, шкіл, технікумів, закладів культури; випуск українських газет, журналів, книг і підручників; глибоке вивчення української мови, літератури, історії України, географії; відродження й розвиток національних традицій культури. Політика українізації запроваджувалась партійним керівництвом на під­ставі рішень XII з'їзду РКП(б), що відбувся у квітні 1923 р. Ця політика мала на меті зміцнити контроль партійних органів над національними окра­їнами, розширити свій вплив на місцеве, зокрема українське, населення й керувати процесом національного відродження в Україні.

Рушійною силою політики українізації стала українська інтелігенція. Ак­тивними прихильниками цієї політики були М. Грушевський, Д. Багалій, М. Куліш, М. Хвильовий, інші діячі культури й мистецтва. З 1925 р. відбувалась політика українізації партії більшовиків й держав­них органів. У 1929 р. в УРСР більша частина шкіл і технікумів перейшли на українську мову викладання. Українізація створила сприятливі умови для розвитку національних мен­шин: у складі України було створено Молдавську Автономну Радянську Ре­спубліку, засновано німецькі, грецькі, болгарські, польські, автономні єв­рейські райони. У 1938 р. політику коренізаціі в Україні було згорнуто остаточно. Висновок. У своїй політиці більшовики враховували процес українського національного відродження, прагнули його контролювати за допомогою по­літики українізації і спрямувати в русло соціалістичного будівництва. Однак у 1930-х рр. процес національного відродження почав виходити за межі існуючої тоталітарної системи, тому політика коренізаціі була згорнута.

57. Нова екон політика: суть, причини, наслідки.

У березні 1921р керівництво приймає рішеня по тимчасовий відступ від соціалізму і запроваджується неп: 1)було дозволено продавати дрібні та середні підприємства в приватні руки або здавати в аренду--- зявлялись кооперативи та артілі. Держава залишила за собою контроль над важкою промисловістю; 2)запроваджуються трести,які обєднали підприємства ,що виробляють одну продукцію і працювали на госпрозрахунку. Восени 1921р на Укр. були організ І-і трести:Тютюн-трест, махор-трест, масло-трест,цукор-трест. В наст році були створ електро-трест, текстиль-трест, спирт-трест. Всього за роки непу було створ 21 республ трест, що об’єднував 2,5 тис підприємств. Держ не кредитувала діяльність трестів і це змуш керівництво трестів проявляти ініціативу у виготовленні та збутті продукції. На підприємствах поновлюється зароб плата, дозвол залуч іноземн капітал. Були дозвол непом ярмарки, базари та ринки, були утвор оптові торгівельні обєднання , відновлені тогр-грошові відносини. У 1922-24рр була провед грош реформа, були введені золоті червінці, як конвертована валюта, а в 1924р були випущ паперові гроші. У с/г неп замінив продрозкладку продподатком .Неп дозвол селянам залишки с/г продукції реалізовувати на ринку. Хронологічно неп правив до кін 20-х рр.. Саме неп вивів країну із господарської розрухи.