46. Заснування Української Центральної Ради, її соціальна база і програма

В Україні на звістку про повалення самодержавства розпочався могутній український національний рух

3-4(17) березня 1917р. за ініціативою ТУП було засновано загальноукраїнську громадсько-політичну

організацію – Центральну раду, до якої з часом влилися представники численних українських політичних партій, різних гуртків, громад тощо. Головою ЦР було обрано М.Грушевського.

ЦР стала єдиним представницьким органом парламентського типу, навколо якого відбувалось згуртування всіх українців різних ідейних переконань. 19-21.04.1917р. відбувся Український Національний конгрес, який поповнив ЦР. Було створено Виконавчий комітет ради (згодом – Мала Рада) на чолі з М.Грушевським,

заступники – С.Єфремов та В.Винниченко, який став своєрідним урядом на Україні. Головною політичною вимогою Конгресу була боротьба за досягнення автономії України у складі федеративної демократичної Росії (на цьому стояла більшість).

Процес національного відродження охопив також армію. Перший український полк був сформований на початку 1917р., а вже на жовтень були створені десятки українських частин (бл.3 млн. чоловік). Ініціатором українського військового руху був М.Міхновський.

18.05. та 10.06.1917р. проходили І і ІІ українські військові з’їзди, які посилили процес творення українських військових частин і виявились могутньою підтримкою політичній діяльності ЦР. ЦР створила 4 універсали:

1-автономія Укр. У складі Рос. Без згоди Тимчас. Уряду; 2 – Тимчас.уряд визнавав автономію Укр. У складі Росії за певних поступок ЦР; 3 – проголошення УНР як автономної частини Росії; 4 – незалежність УНР.

Основні напрямки:

• Співпраця з тимчасовим урядом;

• Надання національним меншинам рівних політ. Прав;

• Підготовка виборців до установчих зборів з метою розв’язання питання про автономію Укр.

• У складі Рос.;

- Боротьба за нац. - територ. Автономію у складі 9 укр. губерній та етнічних земель;

• 47. І і іі Універсали Центральної Ради.

10(23) червня 1917р. ЦР видала свій І Універсал, який фактично проголошував самочинне втілення в життя

автономії України – “однині самі будемо творити наше життя”. Було створено уряд – Генеральний секретаріат

15(29) червня на чолі з Винниченком.

- автономія України у складі Росії;

- ЦР – вищий держорган в Укр;

- Проголошення необхідності скликання Укр. Установчих зборів – законодавчого органу Укр;

- Створення укр. Скарбниці шляхом оподаткування н-ня;

- Надання прав національним меншинам;

- Розроблення закону про землю, право користування якою має належати тільки народові Укр;

Після переговорів з урядовою делегацією Росії і шаленої кампанії тиску ЦР фактично відступила

від свого наміру негайно здійснити автономію, про що сповістила у своєму ІІ Універсалі (3(16) липня 1917р.).

Тимчасовий уряд визнавав юрисдикцію Генерального секретаріату лише в межах Київської, Волинської,

Подільської, Чернігівської і Полтавської губернії. Це було початком зневіри народних мас у ЦР, від якої чекали

більш рішучих кроків у здійсненні автономії і інших питань.

Основними політичними партіями, які діяли на Україні між лютим і жовтнем 1917 р. були: УСДРП – лідери

В. Винниченко, С. Петлюра; УПСР – лідери М. Ковалевський, М. Грушевський, В. Залізняк; УРДП, з червня

– УПСФ – лідери С. Єфремов, Д. Дорошенко; УПСС – П. Макаренко, І. Луценко – ставила завдання утворення

незалежної Української республіки;

На Україні після липневих подій сформувалися три основні політичні сили:

1. Сили Тимчасового уряду.

2. Центральна рада.

3. Радикальні елементи Рад на чолі з більшовиками.

Важливою підтримкою національно-визвольної боротьби було утворення вільного козацтва на Україні.

На осінь 1917р. нараховувалось 60 тис. козаків.

4-5 липня у Києві відбувся збройний виступ полку ім. Полуботка. Згідно з домовленостями ЦР вводила

до складу Ради і Генерального Секретаріату 30% представників національних меншин, а 16.06.1917р. приймає

“Статут вищого управління України”. Фактично це була основа конституції. Тимчасовий уряд не затвердив цього

документу, а сам 4 серпня 1917 р. видав “Тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату”, яка суттєво

обмежувала права України.

1. Генеральний секретаріат мав стати органом Тимчасового уряду.

2. ЦР позбавлявся законодавчих прав.

3. До ЦР входили не 14, а лише 7 секретарів, до того ж 4 з них мали бути представниками меншин.

4. Українська територія звужувалась до 5 губерній(Київської, Волинської, Подільської, Полтавської, Чернігівської).

ЦР прийняла резолюцію, яка не ухвалювала, але й не відкидала “Інструкцію”, а “брала її до відома”.

- ЦР: ввести до свого складу представників національних меншин, рос. Кадетів, меншовиків, есерів; відмовитись

від самочинного введення автономії та чекати затвердження автономного статусу Всерос. Установчими Зборами.

- формування укр. Армії відбувалося під контролем рос. Командування;