29. Гетьман і. Мазепа: оцінка діяльності.

Державний діяч і політик найвищого гатунку, найвправніший дипломат тодішної Європи, полководець і

водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України.

Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освіченістю. Гетьман Іван

Мазепа намагався зробити з України європейську державу, підняти й зміцнити значення й престиж

гетьманської влади, яка за десятиріччя руїни зазнала страшної девальвації. Жодний із гетьманів не

зробив так багато, як Мазепа для розвитку культури та духовності українського народу. Спроба цього гетьмана вирвати Україну з-під московського ярма, реалізувати велику ідею незалежної самостійної Української держави зазнала поразку. Але протягом трьох століть ця ідея жевріла в серцях найкращих синів і дочок українського народу. Мазепа починав свою політичну кар'єру при дворі польського короля, виконуючи дипломатичні доручення. Потім покинув двір і поступив на службу до гетьмана Правобережжя П. Дорошенка, а пізніше – до гетьмана Лівобережжя І. Самойловича, ставши генеральним осавулом.25 червня 1687 облизу річки Коломак, був обраний гетьманом Лівобережжя. Одночасно ним були підписані “Коломацькі статті”, які обмежували автономію України. Згідно з ними, гетьману заборонялося самостійно вести дипломатичні переговори, в столиці Батурині знаходився московський полк, діяльність гетьмана контролювалася старшиною, йому заборонялося призначати і зміщати старшину. Мазепа залишався прихильником союзу з Москвою, а коли до влади в Москві у 1689 р. прийшов новий цар Петро І, він став його найближчим радником у справах з Туреччиною і Річчю Посполитої. Підтримуваний

Петром І, Мазепа розширив свою владу, перетворившись на одного з найбагатших феодалів Європи.

У внутрішній політиці гетьман спирався на старшину, став обмежувати права селян – вперше запровадив на території Ніжинського полку дводенну панщину. Цілим рядом законів виділив козацтво в окремий стан.

Одночасно з цим всіляко сприяв Петру в його починах, відправляючи козацькі полки в походи на

Кримське ханство. Північна війна між Московським царством і Швецією (1700-1721 рр.) погіршила становище, як народу Гетьманщини, так і козацької старшини. Царська адміністрація все більше обмежувала владу гетьмана і старшини. Козацькі полки вперше брали участь у війні за межами України, до 60% особового складу козацького війська гинуло на війні. Окрім цього, Петро розпочав зближення з Річчю Посполитою та пообіцяв їй за укладення військового союзу передати так

звані нейтральні зони українських земель.

Останньою краплею терпіння Мазепи стала відмова Петра підтримати прагнення гетьмана приєднати

Правобережжя. Окрім цього Мазепі поступали відомості, що свідчили про підготовку царем докорінної

реформи України з метою ліквідації козацько-гетьманської держави. В результаті гетьман почав таємні переговори з Карлом ХІІ. В обмін на підтримку Швеції в боротьбі з Московією, Мазепа обіцяв Карлу ХІІ зимові квартири і допомогу козацьким військом. В жовтні 1708 р. гетьман переходить на сторону шведів за що був оголошений Петром зрадником і проклятий церквою. Плани Мазепи не здійснилися, прості українці і частина старшини не підтримала його, з приходом шведів на українські землі починається партизанська війна, а в генеральній битві під Полтавою, яка відбулася 27 червня 1709 р., війська Карла ХІІ разом з українськими, були розбиті. Поразка Швеції означала крах надій Мазепи на незалежність України, він був змушений втікати разом з Карлом ХІІ у Бендери, де незабаром і помер.