16. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.

Потужний культурно0освітній рух згуртував позбавлений власної держави народ,підносив його національну

свідомість сприяв утвердженню визвольних ідей. Високий злет української культури 17ст ,оцінюваний

дослідниками як золотий вік ,засвідчив ,що українці готові до боротьби за самостійний розвиток

державної незалежності Широкий спектр поглядів на генезу козацтва пояснюється наявністю різноманітних

свідчень про його попередників на терені південноукраїнського степу. Існуючі джерела не дають підстав

для твердження про пряму спадковість козацтва від войовничої давньоруської людності, яка проживала

в цьому регіоні. Водночас недоцільно ігнорувати близькість соціальних і політичних факторів, що сприяли :

формуванню своєрідного захисного поясу на межі зі степом у різні історичні епохи.

Соціально економічні причини:

Захоплення польськими ,литовськими та українськими феодалами степових земель

Нестача у селян власної орної землі

Переселення та освоєння Подніпров’я та зад провськими порогами –Дике поле

Посилення феодального гніту українських селян та міщан з боку панства

Збільшення повинностей і податків

Запровадження кріпосної залежності

Політичні:

Прагнення польської влади перетворити козацтво на стражів південних рубежів Речі

Посполитої від турецьких нападів ,а також установити контроль над втікачами за Дніпрові пороги

Реєстро́ві козаки́ — частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою

і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва реєстрові козаки. Спроби організації реєстрового козацтва

сягають 1524 року, у якому Великий князь литовський і король Польщі Жиґмонт І доручив Семенові Полозовичу

і Криштофові Кмитичу організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів цей проект не

реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського старости Остафія Дашковича у 1533, а також заходи

Жиґмонта І 1541.Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби

проти татар, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі

рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля

Сигізмунда ІІ Авґуста 2 червня 1572, коли було доручено коронному гетьманові Ю. Язловецькому найняти з

низових козаків на службу 300 осіб. Відтоді зустрічаємо назву реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам,

які були поставлені у напівлегальне становище. Реєстрових козаків звільнено від юрисдикції локальних урядів і

піддано владі «козацького старшого» (перший «старший» — шляхтич Ян Бадовський). За Стефана Баторія реєстр

збільшено до 600 козаків і козацьким гетьманом призначено Черкаського старосту, князя Михайла Вишневецького.

Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з

назначеною старшиною; вони мали свій прапор, літаври й інші інсіґнії. Реєстрові козаки одержували платню

грішми й одягом; їм передано на власність містечко Трахтемирів з Зарубським монастирем для розміщення арсеналу

і військового шпиталю (див. Трахтемирівський монастир). Реєстрові козаки дістали офіційну назву Запорозького

або Низового війська, чим уряд хотів підкреслити, що справжнє Запорозьке військо — Запорозька Січ юридично

для нього не існує. Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом

польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля Стефана Баторія і його наступників контролювати

через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними Консолідаційний процес козаччини під кінець 16 ст.

концентрувався навколо двох різних осередків: Запорожської Січі на Низу і Трахтемирова. Січ стала вогнищем

незалежного революційного козацтва, а Трахтемирів реєстрового, яке репрезентувало назагал консервативні козацькі кола.

Реєстрові козаки зазнавали утисків від польських феодалів. Польсько-шляхетський уряд роздавав козацькі землі шляхті

та магнатам. Особливо посилився гніт та переслідування реєстрових козаків після Ординації 1638 р.Реєстрові козаки не раз

підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 – 1-ї пол.

17 ст. під керівництвом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Івана Сулими, Карпа Скидана, Якова Острянина та інших.

Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, проводила угодовську політику, зраджувала свій народ,

допомагаючи польсько-шляхетським загарбникам придушувати визвольні народні повстання.