1. Антична колонізація в Північному Причорномор’ї

Колонізація – заселення та засвоєння нової території

Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорномор’ї в к. VII ст. до н.е.,

коли почалось активне розселення греків по узбережжях Середземного моря.

Причини грецької колонізації:

• Перенаселення Греції в І тис до н.е.

• Нестача землі

• Пошук нових джерел сировини (металів) та ринків збуту своїх товарів

• Внутр. політ. боротьба змушувала до імміграції тих, хто програв

• Напади лідійців і персів підштовхували до пошуку безпечніших місць проживання.

Найбільші міста: Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей, Каркінітида.

Осн. заняття: Землеробство, виноробство, риболовля, ремесла, торгівля.

Політ. устрій: Античні міста – держави Півн. Причорномор’я копіювали грецькі міста –

держави. Частина з них була рабовласницькими республіками, частина – монархіями

(Боспорське царство. Засновано приблизно 480 р до н.е. внаслідок об’єднання держав –

полісів Керченського піво-ва; входили Приазов’я та землі Кубані)

На початку н.е. грецькі міста почали занепадати: пов’язано з

набігами кочовиків та появою дешевої єгипетської пшениці. У І ст. до н.е. потрапили у залежність до Римської імперії. В ІV – Vст. захоплені готами та гунами.

Значення античного впливу для населення українських земель:

• Залучення до досягнень античної цивілізації;

• Ознайомлення з демократичним устроєм

• Античні колонії сприяли поширенню християнства на укр. Землях

2. Кочові народи на півдні України

Кочівники – окремі люди, спільноти або цілі племена і народи, що з економічних, традиційно – культурних або ін. причин не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше.

До кочових племен, які жили на півдні України відносять: кіммерійців, скіфів, сарматів.

Кіммерійці (ІХ – VІІ ст. до н.е.) – кочові іракомовні скотарі, що прийшли з території Азії. Територія розселення: Причорномор’я, Крим, Кавказ. Суспільний устрій: рабовласницька держава на чолі з царем. Осн. заняття: кочове скотарство, конярство, ремесло.

Скіфи (VІІ – ІІІ ст. до н.е.) – кочові іракомовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм. Територія розселення: від Азовського моря до Дунаю; від Чорного моря до Чернігівщини, Курщини, Воронежчини. Суспільний устрій: наприкінці VІ – V ст. до н.е. утворилась скіфська рабовласницька держава – Велика Скіфія – союз племен на чолі з царем, влада якого передавалась у спадок. Осн. заняття: кочове скотарство, ремесла, землеробство, садівництво.

Сармати (ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.) – іракомовні племена, споріднені зі скіфами, з’явились з уральсько – поволзьких степів. Територія розселення: Північ Причорномор’я. Суспільний устрій: жили племенами, кожне з яких мало свою назву;

збереглись значні пережитки матріархату; держави не створили. Осн. заняття: кочове скотарство, полювання, землеробство, ремесло.

І кіммерійці, і скіфи, і сармати були вихідцями з азійських степів.

Вони принесли на наші землі своєрідну культуру, а залишки іранських мов,

якими вони користувались, збереглися донині в топоніміці України.