34. Сценічність постатей у прозовій творчості м. Гоголя. Аналіз твору на вибір (жанрово-стилістичні особливості, конфлікт, образи).

«Вій»

Три студента київської бурси відправилися на канікули. По дорозі вони заплутали в темряві і попросили нічлігу на віддаленому хуторі. Один зі студентів, Хома Брут, уві сні побачив відьму, яка скочила на нього верхи і скакала по полях і байраках. Змучений Хома сотворив молитву, яка йому допомогла звільнитися від чар відьми. Хома сам скочив верхи на стару і став поганяти її, б'ючи поліном. До ранку чари розвіялися — стара перетворилася на прекрасну панночку.

Хома Брут повернувся до Києва і приступив до занять. Однак через кілька днів отримав наказ від ректора бурси — відправитися до багатого сотника, читати молитви над вмираючою дочкою-красунею. Хома, згадуючи про свою недавню пригоду, намагався всіляко відкрутитися від доручення, але в нього нічого не вийшло. Люди сотника замкнули його на ніч в церкві разом з встиглою померти дочкою і Хома приступив до молитов. Бурсак подивився в обличчя покійної і переконався, що це та сама панночка, яка скакала на ньому.

Три ночі Хома читав молитви. У першу ніч труп вибрався з домовини і став шукати Хому. Догадливий бурсак окреслив навколо себе коло крейдою на підлозі — і нечиста сила нічого не могла з ним зробити. У другу ніч справи пішли серйозніші: відьма закликала на допомогу силу-силенну всякої нечисті, яка шукала Хому, але не могла побачити його через магічне коло. Бурсак вийшов з церкви на ранок весь посивілий. На третю ніч в церкву набилося величезне число чудовиськ. Всі шукали бурсака. Для того, щоб побачити його, привели Вія — якогось гнома з залізним обличчям. Для того, щоб Вій міг глянути, нечисті довелося піднімати йому повіки. Хома відчував, що не варто дивитися Вію в очі, однак не витримав і глянув. Негайно Вій вказав на нього пальцем, а нечисть накинулася. Хома Брут загинув в ту ж мить. Тут пролунав другий спів півня, і нечисть, кинувшись геть з церкви, застрягла у вікнах і дверях.

Інші два бурсака, обговорюючи смерть Хоми, стверджують, що якби він не злякався і не подивився в очі Вію, то врятувався б.

Персонажі

Хома Брут — філософ з київської бурси, жертва Вія.

Панночка — вона ж відьма, над якою Хома Брут повинен був три ночі читати молитву.

Вій — монстр, який вбив Брута, з'являється в самому кінці повісті.

Богослов Халява — студент київської бурси, разом з Тиберієм і Хомою відокремився від бурсаків і потрапив до відьми.

Тіберій Горобець — ритор, разом з Хомою і Халявою потрапив до відьми.

1896року за інсценізацію твору береться М.Кропивницький зі своєю трупою. Дослідники колективу зазначили: «Спектакль полонив надзвичайно соковитими жанровими картинами, чарував фантастикою жанрового повір»ям, відзначився різномаїттям музичного матеріалу, створеного М.Кропивницьким.» наступною яскравою сторінкою сценічної історії «Вія» М.Кропивницького стала вистава київського Театру М.Садовського (прем»єра 28 вересня 1914). О.Кошиця вдався до переробок, приміром замість хору бурсаків увів старовинний кант та удосконалення музичного супроводу вистави, а І.Бурячок потурбувався аби його декорації відповідали жанрові та епосі. Інсценізація Остапа Вишні (1925 рік в Українському драматичному театрі ім..І.Франка) вирізнялася багатством українського колориту, складною музичною партитурою, принцип організації сценічного простору – конструкція., актори часто зверталися до глядача, залучаючи до дійства. Позатим, в самому «Березолі» вистава викликала неоднозноначні оцінки глядачів – П.Кудрицького та Ф.Лопатинського. Кудрицький невдоволений через режисерське рішення «на вінегрет без ніякої провідної думки, без цільової установки, бавляться протягом 5 актів. Маса музики, руху та більш нічого.» Ф.Лопатинський: «клеять дурня на 9000 крб. костюми, барви, світло, конструкції – все для того аби показатися».