25. Дослідження Галичини (Прикарпаття – хіх-поч. Хх ст).

історик Площанський - ініціатор складання історико-географічного словника Галицької України. Звертався із проханням до населення надіслати йому топографічно-статистичний опис осель через газету та питальники. Але відповіді надходили дуже скупо. Наслідком акції була серія коротеньких описів галицьких сіл(101). Священику Чернецькому вдалося зібрати та опублікувати матеріал про 50 галицьких міст і сіл. Священик Гавришкевич здійснив чимало мандрівок по Галичині й Буковині, першим з українців наніс на курту близько 2 тис. висот цих земель, описав свої враження від подорожі, опублікував етнографічний нарис про с. Кам’янка-Волоська біля Рави-Руської. Франко – засновник гуртка «Етнографічно-статистичного», був співорганізатором студентських мандрівок по Галичині, одним із засновників бібліографії краєзнавчої літератури. У 1898-1907 - НТШ. Діяльність НТШ: серія видань «Українсько-руський архів», 38 томів «Етнографічного збірника», 20 томів матеріалів до «Української етнології», діяльність музеїв НТШ, окремих вчених (Грушевського, Вовка). 1888-1889 з ініціативи Шараневича було організовано церковно-археологічну виставку. 1893 заснований історичний музей при НТШ у Львові (Антонович, Вовк, Грушевський, Франко, Гнатюк) .1905 – Шептицький, Церковний музей експозиція якого складалася із зібраних ним рукописів, стародруків, ікон, актів, церковних речей. Наприкінці 19 ст. - промислові та с\г виставки. 1880 у Коломиї - виставка домашнього промислу. Виставка мала комплексний характер: крім етнографічних пам’яток були експоновані археологічні знахідки, фотографії тощо. Активізації краєзнавчого руху, збирацької діяльності сприяли Тернопільська етнографічна виставка 1887 р., Львівська краєва виставка 1894

26. Харківська історико-краєзнавча школа (хікш) та її роль у розвитку історичного кр-ва (хіх – поч. Хх ст.).

Формування ХІКШ відбувалося у рамках створеного у лютому 1877р. Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ) при Харківському університеті. Сумцов, який 20 років був секретарем ХІФТ, а також бл. 20 років його керівником, об’єднав навколо товариства представників земської інтелігенції, студенство, краєзнавців-любителів.

Сумцов, Багалій, Єфименко, Сокальський, Халанський: розробляли та опубліковували у різних виданнях програми з методичними вказівками, за якими відбувався збір пам’яток духовної та матеріальної культури, історико-географічних та лінгвістичних свідчень, опис населених пунктів, кустарних промислів, правових звичаїв, побуту сільського населення.

Матеріали з історико-етнографічними описами населених пунктів, весільних та інших обрядів, кустарних селянських промислах, побуту тощо були опубліковані у «Статистических листках» (1882-1885), щорічних збірниках (1887-1889) Харківського губенського статистичного комітету, працях ХІФТ (21 том 1886-1914), на сторінках «Киевской старины», «Этнографическом обозрении», а токож у окрему виданому у 1898р. томі «Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии».Підготовка та проведення ХІІ і ХІІІ археологічних з’їздів у Харкові (1902) та Катеринославі (публікації «Труды предварительного комитета по устройству 12 Археологического съезда в Харькове»). Діяльність Музею Слобідської України ім. Сковороди, музею церковних старожитностей при ХІФТ, Науково-дослідної кафедри історії української культури ім. Багалія.Чимало цінних документів історії Слобожанщини зосередилось у історичному архіві ХІФТ.Вчені-представники ХІКШ – Потебня, Багалій («История города Харькова за 250 лет его существования…», «Очерки русской истории…», «Опыт истории Харьковского университета», «Історія Слобідської України» (1918)), Редін, Сумцов («Слобожане. Історико-етнографічна розвідка»), Дринов, Кирпичников, Русов, Савва, Плохинський.