4. Історико-етнографічні області України. (регіони)

Істор.-етног.обл. – це територіальне утворення, яке характеризується спільною історичною долею та етнічним обличчям населення.

Північний - Полісся

Пд. Сх. Регіон (Ц.-Сх.) - Середня Наддніпрянщина(київська, черкаська, полтавська, дніпропетровська, запорізька, кіровоградська); Слобожанщина(харківська, сумська, пн.донецької та луганської); Полтавщина; Південь (Нижнє Подніпровя; Приазовя; Будждак (одеська);Таврія(пд. запорізької, сх.херсонської, част. донецька), Кубань(краснодарський край)). Західний - Галичина(львівська, івано-франківська, част. чернівецька); Поділля(тернопільська, хмельницька, вінницька); Буковина (чернівецька); Волинь (рівненська, волинська, житомирська, част. хмельницька);холмщина, Прикарпаття (бойківщина, гуцульщина, Покуття, Опілля, Надсяння, Пн. Бессарабія (зх. одещина)), Закарпаття(закарпатська, лемківщина,).

5. Історико-географічний край – це територія, що характеризується специфікою історичного розвитку і географічними особливостями.

5 субрегіонів: Правобережжя, Лівобережжя, Зх. Україна, Пд. Україна, Слобожанщина.

Пб. У. (Волинь (Волин., Рівненська, зх.ч. Житомир.), Поділля (Хмельн., Вінницька, Тернопільська), Київщина (Київ.)); Лб У (Чернігово-Сіверщина (Чернігів., пн.ч. Сумської), Полтавщина (Полтавська), Слобожанщина (Харк., пд.ч. Сум., зх.Полт., Луганська)); Зх. Укр. (Закарпаття(Закарпатська обл.), Галичина(Львів, Івано-Фр.), Буковина); Пд.( Запоріжжя (Запор., Дніпропетр., ч. Черкас.), Причорноморя Таврія), Херсонщина (Херсон., Миколаїв.), Одещина (пд.сх. Одеська), Бессарабія (Ізмаїльщина), Донбас Донеччина(Донецька, Луганська).

В межах ІГК виділяють Історико-гоеграфічні землі (співвідносяться із районами сучасними).

6. Основні профільні напрямки краєзнавства.

Ділиться на 3 складові – географічне, соціальне (соціокультурне) та історичне

• Географічне: Об’єкт – природа, населення, господарство краю; Геологічне, топонімічне.

• Історичне: Об’єкт – історія краю, історичні процеси, які відбувалися в краї на тлі загальноукраїнських або загальносвітових подій; Археологічне, церковно-історичне.

• Соціокультурне: Об’єкт – соціальна, соціально-активноперетворююча функція людини в краї. Літературне (культурно-мистецьке), архітектурне, релігійне, туристичне.

7. Організаційні форми краєзнавства.

За формами організації розрізняють:

• Державне: державні інституції, які займаються краєзнавством. АН та інститути: історії, регіоналістики, кр-ва, географії; бібліотеки; державні музеї (історичні, краєзнавчі), архіви, палаци дітей та юнацтва, адміністрації, ВНЗ, керівники місцевих органів влади.

• Громадське: музеї, гуртки, т-ства «Просвіта», «Меоріал», Географічне товариство, Товариства в регіонах, секції, клуби, , Укр т-ство охорони памяток і к-ри, Національна спілка краєзнавців України.

За принципом розрізнення субєктів к. діяльності виділяють:

• наукове

• освітянське (шкільне). Визначається програмами навчальних закладів: вузівське, шкільне. Функції навчально-виховного кр-ва: 1) сприяє здобуттю вищої та загальної освіти; 2) виконує дедактичну ф-ю; 3) укріплює зв’язки між дисциплінами. Значний внесок навчально-виховного кр-ва у виховну роботу (патріотичне виховання, фізичне виховання, естетичне), має профорієнтаційну роль. Діяльність студентів та учнів під керівництвом викладачів.

8. Об᾽єктивно-предметна сфера національного кр-ва.

об’єктно-предметну сферу історичної регіоналістики можна визначити в такий спосіб:

- осмислення регіональної специфіки в просторовому вимірі;

- дослідження історії України та української історіографії в регіональному контексті;

- ретроспективне дослідження територіальної структури та прогнозування оптимальної моделі регіональної організації;

- регіональні особливості розвитку історичної думки;

- історія регіонів як системоутворюючих цілісностей;

- проблеми локалізації населення і територіальних зв’язків;

- історія колонізаційних процесів, міграцій;

- історія міських і сільських поселень.

Історичне краєзнавство досліджує:

- археологічні пам’ятки далеких епох;

- історію окремих територій (країв, країв, міст і сіл, губерній тощо);

- історію поселень, міграцій, динаміку народона­селення;

- історію діяльності людини;

- ментальність, звичаї, соціонормативну культуру;

- соціальну історію і історію суспільних рухів;

- історію науки і культури, у тому числі в інституційному і особистісному вимірах;

- історію містобудування й архітектури, народного мистецтва;

- історію церкви;

- історію краєзнавчого руху;

- пов’язані з краєзнавством проблеми туризму.

Основний об’єкт нац. кр-ва – ІГР або СТК певної території.

Предмет нац. кр-ва – просторове окреслення меж об’єкту, причини виникнення, нівеляції, знищення країв, вивчення просторового співвідношення СТК.