53. Навчально-виховна та науково-дослідницька діяльність вищих закладів освіти в галузі історичного кр-ва.

Історичне краєзнавство є важливою складовою у процесі підготовки майбутнього фахівця-історика. З огляду на це у вищих навчальних закладах значну увагу приділяють вивченню

історичного краєзнавства, перетворенню його із методичного прийому в загальнопедагогічний принцип. Вивчення історії рідного краю створює підґрунтя для формування глибоких фахових знань, історичного мислення. у деяких університетах запроваджено нормативні курси з історичного краєзнавства, які складаються з теоретичної частини – лекційних і семінарських занять історико-краєзнавчої практики.

У 20-ті роки – Інститути народної освіти, при них науково дослідні кафедри.

В університетах нормативного курсу не було (крім Закарпатського університету): 20 лекцій, 10 семінарів в пед. Інститутах, університетах, як спецкурс (крім Закарпатського).

Лекції в 20-30 рр. в Харківському ун-ті. З 1960-х рр.. – курс «Іст. К.».

1972р. – програма перекладена українською мовою і запроваджена у КНУ.

Кін. 60-70-ті поява підручників кр-ва з Росії «Історичне кр-во» під ред. Мітюшина, Ілонова. У ВУЗах – «Історичне кр-во УРСР» (К., 1989).

При СРСР існували Фопи (факультеты общественных професий).

У 90-тих рр. в Україні з’являється своя програма.

1995р. – кафедра етнології і кр-ва. Заняття в архівах, спецкурси. Практики – археологічна, етнологічна. Посібник Крачило «Кр-во і туризм» (К., 1994).

Збірник «Історичне кр-во в системі освіти України: здобутки, проблеми перстпективи».

Три головні функції залучення історико-краєзнавчих матеріалів до навчального процесу: пізнавальну, залучення студентів до науково-дослідної діяльності, ідейно-виховну. Пізнавальна функція реалізується в ході дифузії краєзнавчого матеріалу у вивчення навчальних дисциплін. Залучення студентів: лекції, практики, наукові гуртки, конференції.

54. Шкільне кр-во як галузь загального кр-ва, його роль у навчально-виховному процесі.

К.: державне, громадське та шкільне.

Головна роль при вивченні рідного краю підводиться учням при керівництві вчителя.

Це зв’язок навчання та виховання з життям, з практикою розбудови нашої держави. Вдало використовує і часто поєднує елементи і державного, і громадського краєзнавства.

Шкільне к. сприяє: здобуттю загальної освіти, моральному, естетичному та фізичному вихованню учнів, розвитку їх здібностей.

Мета: всебічне вивчення рідного краю та накопичення краєзнавчого матеріалу; використання зібраного матеріалу при викладанні історії в школі та ін. предметів.

Функції:

1) Освітньо-пізнавальна функція.

2) Пошуково-дослідницька – науковий пошук, відкриття раніше невідомих подій, явищ, імен, в ході якого школярі під керівництвом учителя набувають не тільки знань, а й навичок роботи з науковою літературою, архівними матеріалами, музейними фондами, спостерігати, записувати спогади, аналізувати, синтезувати, робити власні висновки, трансформувати їх у повідомлення, реферати, лекції, доповіді, наукові конкурсні роботи, статті.

3) Перетворювальна, суспільно корисна праця це і догляд за пам’ятниками, і шефство над ветеранами, учасниками бойових дій, й організація виставок, кутків, музеїв, поширення знань про рідний край.

Використання місцевого матеріалу. Науково-дослідна робота. Історичне краєзнавство.

В шкільному краєзнавстві виділяють:

•Навчальне (програмне) - його характер і зміст визначаються навчальною програмою.

• Позапрограмне (позакласне та позашкільне) - його зміст будується, як правило, у відповідності з планом виховної роботи школи.

Позапрограмне (позакласне і позашкільне): походи, археологічні експедиції та ін. Добровільна участь учнів.

Шкільне кр-во в історії, географії, літературі та ін.