6.Основні складові (профільні напрямки) краєзнавства.

За принципом розрізнення суб’єктів краєзнавчих досліджень виділяють три форми краєзнавчої діяльності: наукова, громадська, навчально-освітня.

Наукове краєзнавство: діяльність наукових краєзнавчих центрів, установ, фахівців-дослідників.

Громадське краєзнавство: організаційні структури, пам’яткоохоронні інституції, музеї, виставки, канали міжрегіональних зв’язків, краєзнавча бібліографія з відповідною інфраструктурою, видавнича діяльність.

Навчальне краєзнавство: умовно поділяється на вузівське та шкільне; в його структуру можна включати туризм, зрозуміло тією мірою, в якій він виконує освітні і виховні функції.

За пріоритетними напрямами наукових зацікавлень краєзнавство поділяють на географічне, історичне і соціокультурне.

Географічне краєзнавство, за В. Крулем, виступає першою складовою краєзнавства з кількох причин. По-перше, воно фіксує просторові утворення на той чи інший час, простежує їхню можливу динаміку, дає уявлення про природну, географічну навантаженість регіону. По-друге, витоки краєзнавства глибоко закорінені саме в географії. До об’єктно-предметної сфери географічного краєзнавства належить: просторові утворення на певний час, їхня динаміка, природна і географічна навантаженість регіону, взаємовплив людини і середовища. Відтак, ототожнювати об’єктно-предметну сферу історичної географії і історичного краєзнавства було б некоректно. Адже історична географія вивчає лише ті аспекти життєдіяльності людини, які безпосередньо залежать від природних умов, від ландшафту, або самі впливають на нього, змінюючи його у той чи інший бік. Поза її увагою лишаються історія культури, мов, діалектів, обрядів, вірувань, тобто те, що є суттєвою основою ментальності населення того чи іншого регіону. Вона лише побіжно торкається проблем демогенезу, історії війн, міграцій, техніки будівництва, і розглядає їх не як самостійні об’єкти дослідження, а лише як процеси, що відбуваються на фоні того чи іншого ландшафту. За межами історичної географії лишається також історія містобудування й архітектури, яка є серйозним предметом зацікавлень істориків-краєзнавців.

Найменш чітко визначена об’єктно-предметна сфера соціокультурного краєзнавства. Найчастіше до неї відносять: людину та її діяльності у просторі та часі; сучасне містознавство; екологічні та демографічні проблеми; сучасні регіональні та локальні виміри статистики, етнології та етнографії; збереження та дослідження історико-культурної спадщини (пам’яткознавство). Хоч зрозуміло, що всі ці напрями досліджень існують і самостійно.

Історичне краєзнавство є складовою частиною краєзнавства, історичної регіоналістики, історичної науки загалом. Відтак, насамперед, визначимо статус, об’єктно-предметну сферу та завдання галузей наукових знань, невід’ємною частиною якого є історичне краєзнавство.

Використовуючи напрацювання істориків-регіоналістів 20-х років, об’єктно-предметну сферу історичної регіоналістики можна визначити в такий спосіб:

- осмислення регіональної специфіки в просторовому вимірі;

- дослідження історії України та української історіографії в регіональному контексті;

- ретроспективне дослідження територіальної структури та прогнозування оптимальної моделі регіональної організації;

- регіональні особливості розвитку історичної думки;

- історія регіонів як системоутворюючих цілісностей;

- проблеми локалізації населення і територіальних зв’язків;

- історія колонізаційних процесів, міграцій;

- історія міських і сільських поселень.

8. Об'єктно-предметна сфера національного (українського) краєзнавства. (додаток до шпори)

Об’єктом історичного краєзнавства є певний історично-соціальний комплекс з усією сукупністю джерел, в яких тією чи іншою мірою відбивається історія, локалізована не лише в просторі, але і в часі. Історичне краєзнавство досліджує:

- археологічні пам’ятки далеких епох;

- історію окремих територій (країв, країв, міст і сіл, губерній тощо);

- історію поселень, міграцій, динаміку народона­селення;

- історію діяльності людини;

- ментальність, звичаї, соціонормативну культуру;

- соціальну історію і історію суспільних рухів;

- історію науки і культури, у тому числі в інституційному і особистісному вимірах;

- історію містобудування й архітектури, народного мистецтва;

- історію церкви;

- історію краєзнавчого руху;

- пов’язані з краєзнавством проблеми туризму.