12.3 Аудит у сфері праці
В спеціальній літературі аудит визначається як перевірка, ревізія, аналіз господарської діяльності. Аудит є незалежним контролем, здійснюваним аудиторськими організаціями на комерційній основі [2].
Окрім перевірки фінансово-господарської діяльності, обґрунтованості собівартості продукції та послуг, реалізації продукції аудит передбачає комплексний аналіз господарської діяльності, що включає також аналіз соціально-трудових відносин та їх відповідності критеріям чинного законодавства. Аудиторська діяльність ґрунтується на взаємній зацікавленості держави, адміністрації підприємств та їх власників у достовірності облікової інформації щодо об’єктивного висвітлення різноманітних процесів.
Метою аудиту у сфері праці є виявлення проблем економного та ефективного використання ресурсів праці, дослідження їх причин, надання необхідних рекомендацій з їх усунення. Персонал – головний предмет та об’єкт аудиту в трудовій сфері, а сам аудит виступає як незалежний аналіз системи соціально-трудових показників.
Аудит здійснюється за будь-який закінчений період часу – місяць, квартал, півріччя, рік.
Відповідно до періодичності проведення аудит поділяють на [4]:
– поточний – здійснюється згідно зі встановленим регламентом за певний період часу;
– оперативний – передбачає оперативне розпорядження керівництва;
– систематичний – проводиться у визначений час і повторюється через певний проміжок часу;
– разовий – передбачуваний у період зниження ефективності функціонування підприємства.
Залежно від повноти охоплення об’єктів, що вивчаються, аудит може бути [4]:
– повним – охоплює аспекти використання праці;
– локальним – здійснюється за певними об’єктами;
– тематичним – аналізуються всі об’єкти, а аудит відбувається в зв’язку з виникненням певної проблеми.
Залежно від методів аналізу аудит поділяють на [4]:
– комплексний – застосовується весь арсенал відомих методів;
– суцільний – аналізується обсяг виконаних робіт усіма працівниками підприємства;
– вибірковий – дослідженню підлягають працівники, обрані за спеціальною методикою.
Здійснення аудиту в сфері праці дає змогу впевнитися, що трудовий потенціал підприємства використовується повністю, ефективно. З метою аудиту персонал підприємства і його діяльність представляють у вигляді системи показників, які дають змогу охарактеризувати [2]:
результативність, ефективність функціонування персоналу;
ефективність організації соціально-трудових відносин;
ефективність систем мотивації та оплати праці;
раціональність методів оцінки праці;
ефективність організації роботах місць, поділу праці;
ефективність використання робочого часу тощо.
При цьому оцінку ефективності діяльності персоналу можна розглядати як головну, глобальну мету аудиту. Проміжними цілями аудиту виступають оцінки ефективності трудових відносин, мотивації та оплати праці тощо.
Значення аудиту в трудовій сфері проявляється в такому [2]:
1. Аудит дає змогу впевнитися у відповідності діяльності підприємства з управління персоналом і стратегії його розвитку, а також регламентації соціально-трудових відносин законам правилам, інструкціям, які визначають цю діяльність.
2. За результатами аудиту праці можуть бути визначені напрямки для встановлення, зміни або вдосконалення стандартів.
3. Аудит сприяє кадровим змінам, які покращують якісний склад персоналу, – просуванню перспективних працівників і розвитку творчої активності.
4. Аудит дає змогу підвищити роль кадрової служби, наблизити її діяльність до цілей і завдань підприємства, загострити її увагу на найактуальніших питаннях.
Аудит у сфері праці можна розглядати у трьох основних аспектах [2]:
1) організаційно-технологічному – перевірка документації і аналіз показників, які свідчать про легітимність та ефективність діяльності підприємства;
2) соціально-психологічному – оцінка соціально-трудових відносин на підприємстві, яка включає разом з вивченням документації проведення соціологічних обстежень – опитувань, анкетувань, індивідуальних і колективних бесід, інтерв’ю з працівниками різних рівнів і категорій;
3) економічному – визначення конкурентоспроможності підприємства у сфері праці, яка оцінюється шляхом порівняння економічних і соціальних показників діяльності підприємства з законодавчо установленими нормами і нормативами, з середніми і кращими в галузі показниками на аналогічних підприємствах; визначення ефективності функціонування служби управління персоналом, виявлення її ролі у підвищенні конкурентоспроможності підприємства; розрахунку економічної ефективності самого аудиту, порівняння витрат на аудиторську перевірку з її результатами.
Перевірка сама по собі може лише надати необхідну інформацію про стан справ на підприємстві, яка реального практичного значення може й не мати. Лише підготовка на її основі програми перетворення соціально-трудових відносин і розробка управлінських рішень з практичного її здійснення може реально вплинути на ефективність діяльності підприємства.
Технологічно процес аудиту у сфері праці має складатися з шести кроків [2]:
1) формалізація ідеї проведення аудиторської перевірки, визначення її цілей і гіпотетичної корисності її проведення;
2) підбір персоналу для організації перевірки, його навчання у разі потреби;
3) збір звітних даних щодо роботи з кадрами на різних рівнях управління;
4) попередня підготовка звітів про перевірку та обговорення їх з лінійними керівниками;
5) надання звіту керівнику з персоналу і вироблення разом з ним основних рекомендацій щодо вдосконалення управління кадрами;
6) впровадження коригуючих заходів у процес життєдіяльності підприємства.
Аудит трудових показників здійснюється за планом і зазвичай у чотири етапи [4]:
1) підготовчий етап, що передбачає розробку внутрішньофірмових документів (наказів, розпоряджень, у яких визначені терміни, завдання, виконавці й учасники аудиту), а також планів і програм розгляду аналізованої інформації;
2) збір інформації – спостереження, виміри, опитування, обробка статистичних даних, зіставлення бухгалтерських та інших даних (рис. 12.11);
Рисунок 12.11 – Джерела внутрішньої інформації при проведенні аудиту [5]
3) обробка інформації на основі наступних методів: порівняного (зіставлення досліджуваного рівня з нормативною базою, даними за попередній період цього підприємства чи аналогічних підприємств); групування (розкриття характеристик явища через групування та порівняння цих груп); аналізу (вивчення за елементами – дослідження впливу окремих чинників на об’єкт); деталізація (поділ узагальнених показників на окремі за певними ознаками); зведення (форма узагальненого представлення різноманітних показників для оцінки певного процесу); експертні оцінки (висновки та оцінки спеціалістів з окремого питання чи об’єкта); статистичний аналіз (складання статистичних таблиць, рядів, використання статистичних методів, формул).
4) узагальнення і представлення оцінних результатів, висновків і рекомендацій замовникові.
Ефективність аудиту може виражатися в економічній формі, соціально-економічній, соціально-психологічній або являти собою їх комплекс.