11.3 Планування чисельності працівників

Планування чисельності працівників усіх категорій має важливе значення для раціонального використання ресурсів праці, підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва. Найважливішим завданням планування чисельності працівників є визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення ритмічного виробничого процесу та виконання виробничих завдань [2].

Метою планування чисельності працюючих є формування висококваліфікованого, оптимального за чисельністю складу персоналу для ефективної господарської діяльності і стабільного цивілізованого соціально-економічного розвитку трудового колективу підприємства [1].

До основних принципів планування чисельності працівників належать: відповідність чисельності та кваліфікації працівників обсягу запланованих робіт та їх складності, обумовленість структури персоналу об’єктивними факторами виробництва, максимальна ефективність використання робочого часу, створення умов для підвищення кваліфікації та розширення виробничого профілю працівників.

Планування чисельності кадрів передбачає її розрахунок на основі повної трудомісткості, тобто розрахунку чисельності необхідної кількості працівників усіх категорій і різних спеціальностей, здатних виконати весь обсяг робіт виробничої програми. Далі визначається необхідна кількість робітників, спеціалістів, службовців та управлінців за видами трудомісткості та нормами обслуговування та управління.

Елементами планування чисельності персоналу є [1]:

– прогнозування спеціалізації і виробничого профілю підприємства;

– прогнозування номенклатури та обсягів виробництва продукції, робіт і послуг;

– вивчення та аналіз попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці;

– аналіз наявності працівників та їх потреби у розрізі структурних підрозділів, професій, видів діяльності й робочих місць;

– розробка програм, проектів, заходів формування і використання персоналу.

Під час визначення потреби у фахівцях на термін до 5 років використовується штатно-номенклатурний метод, що ґрунтується на планових показниках розвитку виробництва, типових структурах і штатах, а також номенклатурі посад, які підлягають заміщенню фахівцями з вищою освітою. Штатно-номенклатурний метод за наявності планових показників дає змогу визначити як кількісний бік потреби у фахівцях (на основі штатних розкладів), так і якісний (на основі номенклатури посад, що визначає рівень кваліфікації і профіль підготовки фахівця) [1].

У процесі визначення потреби у фахівцях на довгострокову перспективу і за відсутності докладних планових показників застосовують метод розрахунку коефіцієнта насиченості, що обчислюється як співвідношення кількості фахівців на 1 тис. працівників на 1 млн. грн. обсягу виробництва і може використовуватися під час визначення потреби у фахівцях як для галузі, так і для окремої організації, підприємства.

Універсальним і найбільш надійним методом розрахунку потреби в кадрах управління є нормативний метод, що припускає розробку спеціальної методики розрахунку нормативів чисельності керівників і службовців, які забезпечують оптимальну кількість фахівців для кожної галузі, організації, підприємства з урахуванням організаційно-технічних умов конкретного виробництва. Цей метод заснований на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості та чисельності фахівців (табл. 11.3).

Таблиця 11.3 – Формули для розрахунку потреби в кадрах за нормативним методом

Показник	Формула розрахунку	Умовні позначення
Планова чисельність основних робітників за трудомісткістю виробничої програми		Чорпл – планова чисельність основних робітників, осіб; Он.-годпл– плановий обсяг робіт у нормо-годинах; Фрчпл – плановий реальний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, години; Квнпл – плановий коефіцієнт виконання норм.
Планова чисельність окремих груп основних робітників, зайнятих на аналогічних роботах, за нормами виробітку		Опл – плановий обсяг робіт (продукції, послуг) у натуральних одиницях виміру; НВпл – планова норма виробітку в натуральних одиницях за одну годину.
Планова чисельність основних робітників за нормами обслуговування		КО – загальна кількість обладнання, яку необхідно обслуговувати робітникам; З – кількість змін роботи обладнання; Кя.о. – коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову.
Коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову		НР – плановий відсоток невиходів робітників на роботу.
Чисельність допоміжних робітників за робочими місцями		Чдрпл – планова чисельність допоміжних робітників, осіб; КРМ – кількість робочих місць.

Балансові методи розрахунку потреби в робочих кадрах за професіями і джерелами її забезпечення можна представити в такому вигляді. Планова чисельність робочих кадрів показується на початок і кінець року. Планова чисельність на підприємстві визначається за планами розвитку виробництва, а також відповідно до діючих галузевих методик і нормативів розрахунку, що враховують специфіку виробництва. Під час визначення планової чисельності робочих кадрів потрібно також одночасно виявити нові професії, що виникають у зв’язку з упровадженням нової техніки і технології.

Більш точним методом планування чисельності персоналу є метод скоригованої екстраполяції. Поряд з перенесенням пропорцій поточної ситуації він враховує і зміну інших факторів (продуктивності праці, зміну цін, динаміку попиту, стан розвитку робочої сили тощо).

Метод експертних оцінок базується на використанні висновків спеціалістів щодо прогнозу потреб організації в людських ресурсах. Цими спеціалістами можуть бути як керівні працівники структурних підрозділів організації, так і незалежні експерти. На практиці, як правило, роботу перших організовує відділ управління персоналом. При цьому можуть використовуватися різноманітні методи, групове обговорення, письмовий звіт, опитування, анкетування тощо.

Метод економіко-математичного моделювання базується на розробці математичної моделі з основними параметрами ситуації, яка прогнозується на майбутнє. Для цього методу характерні як найвища точність, так і найвища вартість.

При плануванні чисельності персоналу застосовують укрупнений і деталізований методи. При укрупнених розрахунках планова середньооблікова чисельність працівників підприємства чи структурного підрозділу визначається шляхом ділення планового обсягу виробництва продукції на плановий виробіток одного працюючого.

Вказану чисельність можна визначити також методом коригування базової чисельності:

,

де Ч_баз – базова середньооблікова чисельність працюючих, осіб;

К_о^пл – індекс зростання обсягу продукції у плановому періоді;

∑E_t^пл– зміна чисельності працівників за профакторними розрахунками, осіб.