11.2 Планування продуктивності праці

Центральне місце в системі трудових показників займають показники продуктивності праці, оскільки її зростання є головним чинником зростання ефективності та розвитку всього виробництва. Воно безпосередньо пов’язане з іншими трудовими показниками, зокрема із зниженням трудомісткості одиниці продукції, раціональним використанням робочого часу, кваліфікацією працівників, організацією праці та системою стимулювання праці тощо. У свою чергу трудомісткість одиниці продукції є основою формування чисельності працівників, складу персоналу та безпосередньо пов’язана з формуванням фонду оплати праці і здійсненням її нормування.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватись вартісні та натуральні показники виробництва. Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її зростання.

Основні етапи планування продуктивності праці [2]: аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді; виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді; визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді; розробка плану заходів щодо використання виявлених резервів; розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці та визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Інформаційною базою планування продуктивності праці є [5]:

– баланс робочого часу підприємства;

– виробнича програма;

– план організаційно-технічних засобів;

– план капітального будівництва;

– інформація оперативного обліку витрат робочого часу в звітному періоді (табель обліку робочого часу, фотографія, самофотографія).

Планування продуктивності праці здійснюється за методом прямого розрахунку і факторним методом [1].

Перший метод передбачає визначення планового рівня продуктивності праці шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції у вартісному вираженні на планову чисельність персоналу основної діяльності.

Поширеним методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання. Вказаний метод передбачає розрахунок зростання продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів, основними з яких є [2]:

• структурні зрушення у виробництві;

• вдосконалення управління та організації виробництва і праці;

• підвищення технічного рівня виробництва;

• зміна обсягу виробництва продукції, галузеві фактори тощо (рис. 11.1).

Рисунок 11.1 – Чинники економії чисельності працівників на підприємстві [7]

Планування продуктивності праці за даним методом передбачає здійснення таких процесів [7]:

1. визначається вихідна чисельність виробничого персоналу на плановий період за умови збереження продуктивності в базисному році;

2. на основі намічуваних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці, за окремими чинниками визначається можливе зменшення чисельності працівників (табл. 11.2);

3. обчислюється розрахункова (планова) чисельність працюючих, що являє собою різницю між потребою в виробничому персоналі на плановий обсяг виробництва, розрахованою, виходячи з виробітку базисного періоду, і загальною економією працюючих за рахунок усіх чинників;

4. розділивши отриману економію чисельності працюючих за всіма чинниками на розрахункову (планову) чисельність працюючих, одержують відсоток підвищення продуктивності праці в цілому по підприємству.

Таблиця 11.2 – Формули для розрахунку економії чисельності працівників під впливом різних факторів

Показник	Формула розрахунку	Умовні позначення
Загальна економія чисельності працівників (Езаг)
Економія чисельності робітників за рахунок структурних зрушень у виробництві (ΔЧстр)		де Тб, Тпл – відповідно трудомісткість продукції в базовому і плановому періодах, нормо-годин; Qпл – обсяг випуску продукції за планом, грн; Фд – дійсний (ефективний) річний фонд робочого часу одного робітника в плановому році, год; Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку.
Відносна зміна чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва (ЧQ)		де Чб.ум-пост – базова чисельність умовно-постійного персоналу, осіб; ΔQ – приріст обсягу виробництва, %; ΔЧум-пост – приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %
Зміна чисельності працюючих за рахунок вдосконалення управління виробництвом (Чупр)		∑Чсб – сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, осіб; ∑Чснорм – те саме за прогресивних норм, прийнятих у плановому періоді, осіб.
Зміна чисельності робітників у результаті покращення використання робочого часу (ΔЧфрч)		де Дб, Дпл – кількість робочих днів, відпрацьованих у середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах; Чпвп – вихідна чисельність ПВП, скоректована з урахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, осіб; Проб - питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.
Економія робочої сили за рахунок зростання технічного рівня виробництва (ΔЧт.р)		де t1, t2 – трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, нормо годин; Nпл – плановий обсяг випуску продукції, натур, од.; Кч – коефіцієнт часу, який визначасться діленням кількості місяців дії заходу в планоному році на 12.

Необхідно зазначити, що метод планування зростання продуктивності праці за факторами має і певні недоліки, оскільки найчастіше завищує планову чисельність працівників, що негативно впливає на підвищення продуктивності праці. Тому доцільним є розширення практики планування підвищення продуктивності праці на основі розрахунку ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на зниження трудомісткості й покращання використання робочого часу [2].