1.2 Предмет і завдання дисципліни

Дисципліна «Економіка праці і соціально-трудові відносини» побудована на об’єктивних законах і механізмах ринкової економіки. На сучасному етапі вона повинна враховувати не тільки теоретико-прикладні аспекти вітчизняної науки, а й міжнародний позитивний досвід, досягнення світової теорії і практики в галузі трудових відносин.

Назва дисципліни опосередковано вказує на її предмет та об’єкт. Виходячи з цього, доцільним є уточнення розуміння сутності усіх її складових.

Підходи до розуміння сутності поняття «праця» було детально розглянуто у попередньому пункті лекційного матеріалу.

У процесі праці люди вступають у певні соціальні відносини, взаємодіючи один з одним. Соціальна взаємодія у сфері праці – це форма соціальних зв’язків, яка реалізується під час обміну діяльності та взаємодії.

Соціальні відносини – це відносини між соціальними групами (спільностями) та окремими індивідами з приводу їх суспільного становища, способу й укладу життя, з приводу умов формування й розвитку особистості, соціальних спільностей.

Ці відносини нерозривно пов’язані з трудовими відносинами. Наприклад, у трудову організацію (діяльність) працівники включаються, адаптуються з об’єктивних потреб і таким чином вступають у трудові відносини незалежно від того, хто буде працювати поруч, хто керівник, який у нього стиль діяльності. Однак, згодом кожен працівник по-своєму проявляє себе у взаємовідносинах з іншими працівниками, керівництвом, у ставленні до праці, до порядку розподілу робіт та ін. Відповідно, на основі об’єктивних відносин починаються складатися соціально-психологічні відносини, які характеризуються певним емоційним настроєм, характером спілкування людей та взаємовідносинами у трудовому колективі, атмосферою у ньому.

Таким чином, соціально-трудові відносини – це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб’єктами) за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов’язані з наймом, використанням, відтворенням робочої сили та спрямовані на забезпечення високого рівня і якості життя особистості, колективів та суспільства в цілому.

Економіка, як наука вивчає ефективне використання обмежених ресурсів, розглядає питання організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг.

Економіка праці – сукупність соціально-економічних відносин, які виникають у процесі функціонування ринку праці, а також дослідження функціонування і результатів ринку в сфері праці; поведінка роботодавців і працівників у відповідь на дію загальних стимулів у вигляді заробітної плати, доходів і негрошових чинників в галузі трудових взаємовідносин.

Таким чином, економіка праці як наука вивчає соціально-економічні відносини, що складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання робочої сили, забезпечення умов для продуктивної праці та її охорони.

Процес виробництва (формування) робочої сили (здатності до праці), тобто підготовки працівника до праці починається зі школи, триває у вузах, коледжах, на робочому місці, в інститутах підвищення кваліфікації, на стажуваннях і т.д. Процес розподілу й обміну робочої сили, як правило, відбувається, по-перше, на ринку праці, при участі трьох суб’єктів інституту соціального партнерства – роботодавців, найманих робітників і держави, а, по-друге, безпосередньо на підприємстві (це найм, ротація працівників, звільнення й т.п.). Споживання (використання) робочої сили здійснюється безпосередньо на робочому місці, у процесі праці, виробництва конкретної суспільно корисної продукції або послуг. Для того, щоб працівник приступив до трудової діяльності, для нього треба підготувати відповідні умови: забезпечити робоче місце, організувати працю та її охорону, стимулювання праці, соціальний захист і т.д. [12].

Отже, об’єктом економіки праці як науки виступає праця як доцільна діяльність людей, що завжди й одночасно є взаємодією між людьми в процесі виробництва і спрямована на задоволення потреб як конкретної людини, так і суспільства в цілому.

Предметом курсу є дослідження закономірностей розвитку соціально-трудових відносин на макро- і макрорівні.

В американських і європейських університетах і навчальних центрах предмет «Економіка праці» вивчається досить давно. Однак західна «Економіка праці» не була тотожною предмету аналогічної вітчизняної науки. Використання цього підходу до аналізу трудових відносин сформувало традиції в західній економіці праці як науці, що досліджує дію механізмів ринку праці, тобто зміни в поведінці роботодавців і працівників під впливом стимулів у вигляді заробітної плати, цін, прибутку, негрошових факторів. Економіка праці досліджує фактори, що визначають попит та пропозицію робочої сили, ціну робочої сили, інвестиції в людський капітал, співвідношення безробіття й інфляції, вплив профспілок на ринок праці тощо. Цим визначається і зміст економіки праці як навчальної дисципліни [6].

У зв’язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері, основою якої є праця. Це висуває нові вимоги до професійної підготовки фахівців вищої кваліфікації, яким належить вирішувати надзвичайно важливій складні проблеми підвищення ефективності праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

Метою вивчення дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» є формування системи теоретичних і прикладних знань про функціонування, розвиток та регулювання соціально-трудових відносин у суспільстві.

Головне завдання навчальної дисципліни – висвітлення теоретико-методологічних та соціально-економічних аспектів сучасних проблем економіки праці й соціально-трудових відносин, формування у студентів практичних навичок і вмінь управління працею та регулювання відносин у соціально-трудовій сфері.

Дисципліна «Економіка праці та соціально-трудові відносини» тісно пов’язана з такими дисциплінами: «Економіка підприємства», «Організація праці», «Охорона праці», «Управління трудовими ресурсами», «Ринок праці», «Соціологія праці», «Економічна теорія», «Мотивація персоналу», «Менеджмент персоналу» та ін (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 – Взаємозв’язок дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» з іншими економічними дисциплінами

В умовах НТР суттєво змінюється роль людини у виробництві. Якщо раніше людські ресурси були одним із факторів виробництва, то зараз вони стають стратегічним ресурсом. Це пов’язано зі здібністю людини до творчості, яка є основою успішної діяльності. Тому у першому розділі вивчаються проблеми трудових ресурсів на макро- і мікрорівнях; процеси відтворення і управління трудовими ресурсами; трудовий потенціал суспільства і підприємства, показники його використання. У цьому розділі також розглядається проблема формування і використання робочої сили, пов’язана з дисциплінами «Управління трудовими ресурсами» та «Управління персоналом» [6].

У розділах «Ринок праці та його регулювання» й «Соціально-трудові відносини зайнятості» розглядається сутність ринку праці; механізм його функціонування; основні проблеми ринку праці (зайнятість і безробіття); державна політика в сфері зайнятості і соціального захисту населення; необхідність і методи регулювання ринку праці. Ці проблеми вивчаються в курсах «Ринок праці» і «Управління трудовими ресурсами».

У розділах «Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва» й «Продуктивність і ефективність праці» розглядаються питання сутності праці, її елементи і види, роль в історичному процесі та розвитку виробництва і суспільства; необхідність, напрямки і резерви підвищення ефективності і продуктивності праці. Актуальні проблеми праці та її ефективного використання пов’язані з дисциплінами «Економіка підприємства», «Організація праці», «Економіка праці в організації», «Психологія праці».

Розділ «Організація праці» вивчає конкретні форми і методи поєднання людей і засобів виробництва; поділ і кооперування праці; організацію, планування і обслуговування робочих місць; покращення умов праці; впровадження оптимальних прийомів і методів праці тощо. Ці проблеми вивчаються у курсах «Організація праці» і «Менеджмент персоналу».

Важливими питаннями економіки праці є планування та аналіз у сфері праці. План з праці – розділ плану діяльності підприємства. Він дозволяє вирішити такі завдання: досягти економії праці і фонду її оплати; виявити оптимальні пропорції в чисельності персоналу; забезпечити розрахунки продуктивності праці тощо. Розробці плану з праці передує аналіз трудових показників. Ці проблеми вивчаються в курсах «Економіка підприємства», «Економічний аналіз» і «Планування діяльності підприємства».

Важливим розділом курсу «Економіка праці і соціально-трудові відносини» є політика доходів і оплата праці. В ньому розглядаються такі поняття: доходи населення, їх структура і види; елементи організації оплати праці; тарифна система оплати праці; форми і системи оплати праці. Ці питання розглядаються також при вивченні курсів «Економіка підприємства», «Соціологія праці», «Трудове право», «Менеджмент персоналу».

Курс «Економіка праці і соціально-трудові відносини» – загально-професійна економічна дисципліна. Вона дозволяє ознайомитися з проблемами, які знаходяться на межі названих дисциплін і питаннями, які безпосередньо вивчає ця дисципліна (система соціально-трудових відносин, механізм її функціонування, міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин).