
- •6.030502 – «Економічна кібернетика», 6.030508 – «Фінанси і кредит»,
- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Лк.01. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни «економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •1.1 Праця як об’єкт вивчення курсу.
- •1.2 Предмет і завдання дисципліни.
- •1.3 Формування методу соціально-трудових відносин.
- •1.1 Праця як об’єкт вивчення курсу
- •1.2 Предмет і завдання дисципліни
- •1.3 Формування методу соціально-трудових відносин
- •Лк.02 трудові ресурси суспільства: теоретичні основи План
- •2.1 Населення як демоекономічна категорія.
- •2.2 Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.
- •2.3 Економічна активність населення. Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •2.1 Населення як демоекономічна категорія
- •2.2 Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів
- •2.3 Економічна активність населення
- •Лк.03 людській капітал і трудовий потенціал суспільства: теоретичні основи
- •3.1 Поняття трудового потенціалу: сутність, показники та структура
- •3.2 Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •3.1 Поняття трудового потенціалу: сутність, показники та структура
- •3.2 Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •Лк.04 соціально-трудові відносини як система:теоретичні основи
- •4.1 Сутність соціально-трудових відносин та фактори, що їх обумовлюють.
- •4.2 Система соціально-трудових відносин.
- •4.3 Якість трудового життя як критерій стану соціально-трудових відносин.
- •4.1 Сутність соціально-трудових відносин та фактори, що їх обумовлюють.
- •4.2 Система соціально-трудових відносин
- •4.3 Якість трудового життя як критерій стану соціально-трудових відносин
- •Лк.05 соціальне партнерство: теоретичні основи
- •Сутність соціального партнерства.
- •Система соціального партнерства.
- •Правове забезпечення соціального партнерства в Україні.
- •Система соціального партнерства
- •5.1 Сутність соціального партнерства.
- •5.2 Система соціального партнерства
- •5.3 Правове забезпечення соціального партнерства в Україні
- •Лк.06 ринок праці та його регулювання: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Сегментація ринку праці
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література для поглибленого вивчення теми
- •6.1 Сутність та функції ринку праці.
- •6.2 Основні елементи ринку праці
- •6.3 Сегментація ринку праці
- •6.4 Механізм функціонування та регулювання ринку праці
- •Лк.07. Соціально-трудові відносини зайнятості: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •7.1 Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості.
- •7.2 Державне регулювання зайнятості в Україні
- •7.3 Безробіття як соціально-економічне явище
- •7.4 Соціальний захист громадян від безробіття
- •Лк.08. Організація і нормування праці: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •8.1 Суть, зміст і завдання організації праці.
- •8.2 Сутність та методи нормування праці.
- •Лк.09. Продуктивність та ефективність праці: теоретичні основи
- •9.1 Сутність продуктивності та ефективності праці.
- •9.2 Показники та методи вимірювання продуктивності праці.
- •9.3 Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
- •Лк.10. Політика доходів та оплата праці: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •10.1 Функції та елементи оплати праці
- •10.2 Форми та системи оплати праці
- •10.3 Сучасні системи оплати праці в банках
- •10.4 Регулювання оплати праці
- •Лк.11. Планування праці: теоретичні основи
- •11.1 Сутність і значення планування праці
- •11.2 Планування продуктивності праці
- •11.3 Планування чисельності працівників
- •11.3 Планування заробітної плати
- •Лк.12. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •12.1 Економічний аналіз у сфері праці
- •12.2 Звітність з питань праці
- •12.3 Аудит у сфері праці
- •Лк.13. Моніторинг соціально-трудової сфери: теоретичні основи
- •13.1 Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
- •13.2 Методичне забезпечення дослідження та прогнозування стану соціально-трудової сфери.
- •Лк.14. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин: теоретичні основи
- •14.1 Особливості функціонування моп
- •14.2 Міжнародні акти про економічні, соціальні й культурні права людини
7.4 Соціальний захист громадян від безробіття
Соціальні гарантії у сфері зайнятості передбачені Конституцією України, Законом України «Про зайнятість населення» [23], Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [22], іншими нормативно-правовими актами.
Реалізація державних гарантій соціального захисту громадян від безробіття забезпечується шляхом:
загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці;
надання додаткових гарантій для окремих категорій громадян, які не здатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці;
надання гарантій для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;
добровільної участі громадян у недержавному страхуванні від безробіття.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття [22].
Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами [22]:
надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб-підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
солідарності та субсидування;
обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;
паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.
Отже, страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи-підприємці.
Основними видами матеріального забезпечення на випадок безробіття є [22]:
допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
допомога по частковому безробіттю;
матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин (навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду), якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою (7.4):
|
(7.4) |
де ТП – тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;
Св – сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;
В – мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
Зазначеним вище застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу [22]:
до 2 років – 50 відсотків;
від 2 до 6 років – 55 відсотків;
від 6 до 10 років – 60 відсотків;
понад 10 років – 70 відсотків.
У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів – 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів – 80 відсотків;
у подальшому – 70 відсотків.
Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з їх вини (підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України), мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу. Однак, допомога по безробіттю таким особам визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Виплата допомоги по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, починається з 91-го календарного дня.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв’язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.
Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру. Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом. Допомога по частковому безробіттю надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.
Застрахованим особам виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, аналогічних виплаті допомоги по безробіттю. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.
Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.
Фондом може надаватися дотація роботодавцям для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік.
Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі [22]:
працевлаштування безробітного;
поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;
призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
зміни місця проживання;
закінчення строку їх виплати;
зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності);
відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
смерті безробітного.
Основними видами соціальних послуг на випадок безробіття є [22]:
професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;
профорієнтація;
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;
фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.