
- •6.030502 – «Економічна кібернетика», 6.030508 – «Фінанси і кредит»,
- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Лк.01. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни «економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •1.1 Праця як об’єкт вивчення курсу.
- •1.2 Предмет і завдання дисципліни.
- •1.3 Формування методу соціально-трудових відносин.
- •1.1 Праця як об’єкт вивчення курсу
- •1.2 Предмет і завдання дисципліни
- •1.3 Формування методу соціально-трудових відносин
- •Лк.02 трудові ресурси суспільства: теоретичні основи План
- •2.1 Населення як демоекономічна категорія.
- •2.2 Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.
- •2.3 Економічна активність населення. Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •2.1 Населення як демоекономічна категорія
- •2.2 Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів
- •2.3 Економічна активність населення
- •Лк.03 людській капітал і трудовий потенціал суспільства: теоретичні основи
- •3.1 Поняття трудового потенціалу: сутність, показники та структура
- •3.2 Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •3.1 Поняття трудового потенціалу: сутність, показники та структура
- •3.2 Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •Лк.04 соціально-трудові відносини як система:теоретичні основи
- •4.1 Сутність соціально-трудових відносин та фактори, що їх обумовлюють.
- •4.2 Система соціально-трудових відносин.
- •4.3 Якість трудового життя як критерій стану соціально-трудових відносин.
- •4.1 Сутність соціально-трудових відносин та фактори, що їх обумовлюють.
- •4.2 Система соціально-трудових відносин
- •4.3 Якість трудового життя як критерій стану соціально-трудових відносин
- •Лк.05 соціальне партнерство: теоретичні основи
- •Сутність соціального партнерства.
- •Система соціального партнерства.
- •Правове забезпечення соціального партнерства в Україні.
- •Система соціального партнерства
- •5.1 Сутність соціального партнерства.
- •5.2 Система соціального партнерства
- •5.3 Правове забезпечення соціального партнерства в Україні
- •Лк.06 ринок праці та його регулювання: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Сегментація ринку праці
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література для поглибленого вивчення теми
- •6.1 Сутність та функції ринку праці.
- •6.2 Основні елементи ринку праці
- •6.3 Сегментація ринку праці
- •6.4 Механізм функціонування та регулювання ринку праці
- •Лк.07. Соціально-трудові відносини зайнятості: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •7.1 Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості.
- •7.2 Державне регулювання зайнятості в Україні
- •7.3 Безробіття як соціально-економічне явище
- •7.4 Соціальний захист громадян від безробіття
- •Лк.08. Організація і нормування праці: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •8.1 Суть, зміст і завдання організації праці.
- •8.2 Сутність та методи нормування праці.
- •Лк.09. Продуктивність та ефективність праці: теоретичні основи
- •9.1 Сутність продуктивності та ефективності праці.
- •9.2 Показники та методи вимірювання продуктивності праці.
- •9.3 Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
- •Лк.10. Політика доходів та оплата праці: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •10.1 Функції та елементи оплати праці
- •10.2 Форми та системи оплати праці
- •10.3 Сучасні системи оплати праці в банках
- •10.4 Регулювання оплати праці
- •Лк.11. Планування праці: теоретичні основи
- •11.1 Сутність і значення планування праці
- •11.2 Планування продуктивності праці
- •11.3 Планування чисельності працівників
- •11.3 Планування заробітної плати
- •Лк.12. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці: теоретичні основи План
- •Анотація
- •Основні поняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •12.1 Економічний аналіз у сфері праці
- •12.2 Звітність з питань праці
- •12.3 Аудит у сфері праці
- •Лк.13. Моніторинг соціально-трудової сфери: теоретичні основи
- •13.1 Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
- •13.2 Методичне забезпечення дослідження та прогнозування стану соціально-трудової сфери.
- •Лк.14. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин: теоретичні основи
- •14.1 Особливості функціонування моп
- •14.2 Міжнародні акти про економічні, соціальні й культурні права людини
5.1 Сутність соціального партнерства.
Термін «соціальне партнерство» з’явився вперше в промислово розвинених країнах Заходу в кінці XIX ст., в умовах зародження виробничої демократії. Після Другої світової війни в трудовому законодавстві країн Заходу почала все більше закріплюватися поступка роботодавців найманим працівникам, у вигляді надання останнім права на співучасть в управлінні виробництвом. У окремих країнах Заходу з’явилися спільні робочі ради на виробництві, функціонування яких було законодавчо закріплене. Так, за законом Федеративної Республіки Німеччини «Про виробничі ради»1949 року такі ради утворюються і діють на паритетних засадах, з представників роботодавців і найманих працівників. Ці ради почали називатися органами соціального партнерства. Намагання подолати протиріччя між працею і капіталом сприяли створенню спеціальних організацій, однією з яких стала в 1919 р. Міжнародна організація праці (МОП).
Одним з головних факторів виникнення соціального партнерства стала науково-технічна революція, в результаті якої підвищилися вимоги до якості робочої сили, з’явилася потреба в гуманізації відносин між найманими працівниками і роботодавцями.
В Україні ідея соціального партнерства та розвиток її привертають дедалі більшу увагу представників усіх суспільних прошарків. Досвід індустріально розвинутих країн свідчить про необхідність співробітництва найманих працівників і роботодавців через розвиток системи найманої праці з надійним соціальним страхуванням, охороною здоров’я, гарантіями зайнятості. Останнє потребує вдосконалення відносин власності та зближення інтересів капіталіста й найманого працівника на основі соціального партнерства.
Якщо патерналізм як тип соціально-трудових відносин характеризується жорстким державним регулюванням соціально-трудових процесів, то соціальне партнерство передбачає соціальний діалог, пошук компромісу для задоволення господарсько-трудових відносин усіх сторін соціально-трудових відносин. Це своєрідний договір, мирне вирішення конфліктних питань між двома сторонами, що мають протилежні інтереси.
Етимологічно поняття «соціальне партнерство» містить дві складові. «Соціальне» – означає суспільне, стосовно життя людей і їхніх відносин у суспільстві. «Партнер» (від французького «партія») – учасник спільної діяльності. Отже, значення словосполучення «соціальне партнерство» стосовно сфери регулювання соціально-трудових відносин у їх загальному плані – це спільна діяльність уряду, підприємців і профспілок, спрямована на узгодження інтересів і вирішення проблем, насамперед, у соціальній і виробничій сферах діяльності людей [2].
За визначенням О.А. Грішнової, соціальне партнерство – це система взаємозв’язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками – з одного боку, роботодавцями та їх об’єднаннями – з другого, і державою та органами місцевого самоврядування – з третього, їхніми представниками та спільно створеними органами з регулювання соціально-трудових відносин, які (взаємозв’язки) полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави [1].
У проекті Закону України «Про соціальне партнерство» міститься наступне визначення: «соціальне партнерство – система відносин між працівниками, роботодавцями та виконавчою владою, які виступають сторонами соціального партнерства у ході реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів, направлена на врахування інтересів працівників і роботодавців шляхом взаємних переговорів, консультацій, в досягненні та укладенні сторонами угод, колективних договорів і в прийнятті спільних рішень» [28].
Отже, суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських відносин між різними соціальними групами, прошарками й класами, які мають суттєво відмінні соціально-економічні й політичні інтереси. Ці різні інтереси не можуть стати однаковими, проте можливе їх поєднання, забезпечення певного балансу їхньої реалізації.
Соціальне партнерство одночасно є і результатом, і активним чинником формування громадянського суспільства, в якому різні соціальні групи, прошарки і класи зі своїми специфічними інтересами створюють свої організації, через які формують стійку соціальну спільноту, що забезпечує соціальну та політичну стабільність в суспільстві. Соціальне партнерство уособлює собою відмову від будь-яких насильницьких, революційних методів вирішення соціальних протиріч і орієнтацію на еволюційний шлях розвитку суспільства. Соціальне партнерство заперечує диктатуру будь-якої особи, групи, класу і утверджує суспільний договір, угоду між членами суспільства як основу оптимальної реалізації праві інтересів різних соціальних груп, прошарків, класів.