Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕП_та_СТВ_Конспект лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5.68 Mб
Скачать

5.1 Сутність соціального партнерства.

Термін «соціальне партнерство» з’явився вперше в промислово розвинених країнах Заходу в кінці XIX ст., в умовах зародження виробничої демократії. Після Другої світової війни в трудовому законодавстві країн Заходу почала все більше закріплюватися поступка роботодавців найманим працівникам, у вигляді надання останнім права на співучасть в управлінні виробництвом. У окремих країнах Заходу з’явилися спільні робочі ради на виробництві, функціонування яких було законодавчо закріплене. Так, за законом Федеративної Республіки Німеччини «Про виробничі ради»1949 року такі ради утворюються і діють на паритетних засадах, з представників роботодавців і найманих працівників. Ці ради почали називатися органами соціального партнерства. Намагання подолати протиріччя між працею і капіталом сприяли створенню спеціальних організацій, однією з яких стала в 1919 р. Міжнародна організація праці (МОП).

Одним з головних факторів виникнення соціального партнерства стала науково-технічна революція, в результаті якої підвищилися вимоги до якості робочої сили, з’явилася потреба в гуманізації відносин між найманими працівниками і роботодавцями.

В Україні ідея соціального партнерства та розвиток її привертають дедалі більшу увагу представників усіх суспільних прошарків. Досвід індустріально розвинутих країн свідчить про необхідність співробітництва найманих працівників і роботодавців через розвиток системи найманої праці з надійним соціальним страхуванням, охороною здоров’я, гарантіями зайнятості. Останнє потребує вдосконалення відносин власності та зближення інтересів капіталіста й найманого працівника на основі соціального партнерства.

Якщо патерналізм як тип соціально-трудових відносин характеризується жорстким державним регулюванням соціально-трудових процесів, то соціальне партнерство передбачає соціальний діалог, пошук компромісу для задоволення господарсько-трудових відносин усіх сторін соціально-трудових відносин. Це своєрідний договір, мирне вирішення конфліктних питань між двома сторонами, що мають протилежні інтереси.

Етимологічно поняття «соціальне партнерство» містить дві складові. «Соціальне» – означає суспільне, стосовно життя людей і їхніх відносин у суспільстві. «Партнер» (від французького «партія») – учасник спільної діяльності. Отже, значення словосполучення «соціальне партнерство» стосовно сфери регулювання соціально-трудових відносин у їх загальному плані – це спільна діяльність уряду, підприємців і профспілок, спрямована на узгодження інтересів і вирішення проблем, насамперед, у соціальній і виробничій сферах діяльності людей [2].

За визначенням О.А. Грішнової, соціальне партнерство – це система взаємозв’язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками – з одного боку, роботодавцями та їх об’єднаннями – з другого, і державою та органами місцевого самоврядування – з третього, їхніми представниками та спільно створеними органами з регулювання соціально-трудових відносин, які (взаємозв’язки) полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави [1].

У проекті Закону України «Про соціальне партнерство» міститься наступне визначення: «соціальне партнерство – система відносин між працівниками, роботодавцями та виконавчою владою, які виступають сторонами соціального партнерства у ході реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів, направлена на врахування інтересів працівників і роботодавців шляхом взаємних переговорів, консультацій, в досягненні та укладенні сторонами угод, колективних договорів і в прийнятті спільних рішень» [28].

Отже, суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських відносин між різними соціальними групами, прошарками й класами, які мають суттєво відмінні соціально-економічні й політичні інтереси. Ці різні інтереси не можуть стати однаковими, проте можливе їх поєднання, забезпечення певного балансу їхньої реалізації.

Соціальне партнерство одночасно є і результатом, і активним чинником формування громадянського суспільства, в якому різні соціальні групи, прошарки і класи зі своїми специфічними інтересами створюють свої організації, через які формують стійку соціальну спільноту, що забезпечує соціальну та політичну стабільність в суспільстві. Соціальне партнерство уособлює собою відмову від будь-яких насильницьких, революційних методів вирішення соціальних протиріч і орієнтацію на еволюційний шлях розвитку суспільства. Соціальне партнерство заперечує диктатуру будь-якої особи, групи, класу і утверджує суспільний договір, угоду між членами суспільства як основу оптимальної реалізації праві інтересів різних соціальних груп, прошарків, класів.