3.1 Поняття трудового потенціалу: сутність, показники та структура

Існує кілька визначень категорії «трудовий потенціал», які віддзеркалюють відповідні концепції. Так, Д.П.Богиня і О.А.Грішнова вважають, що трудовий потенціал – це інтегральна оцінка і кількісних і якісних характеристик економічно активного населення [1]. Л.В. Кривенко, С.В. Кривенко та О.В. Мелешко визначають його як «джерела, засоби, ресурси праці, які можуть бути використані для вирішення будь-якого завдання, досягнення визначеної мети, забезпечення можливості окремій особі, суспільству, державі у сфері праці» [6]. В.С.Васильченко зазначає, що «трудовий потенціал суспільства є інтегрованими кількісними та якісними характеристиками робочої сили, яка забезпечує певні можливості у створенні матеріальних і духовних благ суспільства. Або: трудовий потенціал є наявною і можливою в майбутньому кількістю та якістю праці, якою володіє суспільство, колектив організації, індивід за даного рівня розвитку науки і техніки і котра визначається чисельністю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем» [2].

Потенціал, виступаючи в єдності просторових і часових характеристик, концентрує в собі одночасно три рівні зв’язків і відносин [8]:

перший рівень, що відображає минуле, тобто представляє собою сукупність властивостей, накопичених системою в ході її становлення та обумовлюють можливість її функціонування та розвитку;

другий рівень, що характеризує сьогодення з точки зору практичного застосування та використання наявних здібностей;

третій рівень, орієнтований на розвиток: у процесі трудової діяльності працівник не тільки реалізує свої здібності, а й набуває нових навичок.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров’я, освіта, професіоналізм, моральність, вмотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та ін. На рівні суспільства ці компоненти можна приблизно оцінити певними узагальненими показниками: здоров’ям населення країни, моральністю суспільства, творчим потенціалом і активністю, організованістю на рівні суспільства, рівнем освіти населення, ресурсами робочого часу [6].

Б.М. Генкін наводить основні показники трудового потенціалу (табл. 3.1).

Трудовий потенціал особистості не є постійним. Він змінюється з нагромадженням знань, навичок і досвіду індивіда. Тому трудовий потенціал індивіда можна оцінити тим, яку додану вартість він створює.

Таблиця 3.1 – Приклади характеристик трудового потенціалу [3]

Компоненти трудового потенціалу	Об’єкти аналізу і показники, що відповідають їм
	Особа	Підприємство	Суспільство
Здоров’я	Працездатність. Час відсутності на роботі через хворобу	Втрати робочого часу через травми та хвороби. Витрати на забезпечення охорони здоров’я	Середня тривалість життя. Витрати на охорону здоров’я. Смертність за віковими категоріями
Моральність	Ставлення до оточуючих	Взаємовідносини між працівниками. Утрати від конфліктів	Ставлення до інвалідів, дітей, людей похилого віку. Злочинність. Соціальна напруженість
Творчий потенціал	Творчі здібності	Кількість винаходів, патентів, раціоналізацій, нових виробів на одного працівника. Заповзятливість	Прибутки від авторських прав. Кількість патентів і міжнародних премій на одного жителя країни. Темпи технічного прогресу
Активність	Намагання реалізації здібностей, заповзятливість
Організованість	Акуратність, раціональність, дисциплінованість, обов’язковість, ощадливість, порядність	Утрати від порушень дисципліни. Чистота. Старанність	Якість законодавства. Якість доріг і транспорту. Дотримання договорів і законів
Освіта	Знання. Кількість років навчання	Питома вага спеціалістів з вищою та середньою освітою у загальній чисельності працівників. Затрати на підвищення кваліфікації персоналу	Середня кількість років навчання у школі та ВНЗ. Питома вага витрат на освіту в Держбюджеті
Професіоналізм	Уміння. Рівень кваліфікації	Якість продукції. Втрати від браку	Прибутки від експорту. Втрати від аварій
Ресурси робочого часу	Час праці протягом року	Кількість співробітників. Кількість годин на одного працівника за рік	Працездатне населення. Кількість працівників. Рівень безробіття. Кількість годин зайнятості за рік

Трудовий потенціал організації не є простою сумою трудових потенціалів працівників – тому, що об’єднання працівників у колектив з певною організацією, взаємодією і взаємодоповненням його членів дає ефект колективної праці, або сенергичний ефект. Система завжди більша за суму її складових. Якщо сукупність фізичних та духовних якостей людини є основою трудового потенціалу особи, то колективна продуктивна сила, що виникає у спільній діяльності окремих осіб, є основою трудового потенціалу колективу та організації. Трудовий потенціал організації, як і трудовий потенціал особи, не є постійним. Він змінюється з розвитком освітнього і професійного рівня персоналу та його кількісного складу (плинність кадрів, їх скорочення або збільшення).

У свою чергу, трудовий потенціал суспільства не є простою сукупністю трудових потенціалів різних організацій, хоча кожна з них і є певною часткою трудового потенціалу суспільства. Вступаючи в комерційні та інші відносини між собою, вони утворюють міжгалузеві та міжрегіональні кооперації із взаємодією та взаємодоповненням.

Економічна функція трудового потенціалу суспільства полягає в тому, що він, виступаючи у формі діючої робочої сили, створює матеріальні й духовні цінності, а як потенційна робоча сила – здатний їх виробляти. Звідси важливий висновок – суспільство зацікавлено в максимальній питомій вазі трудового потенціалу, задіяного в суспільно-корисній праці, адже це збільшує валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід (НД), що зрештою дає можливість підвищити якість життя населення.

Соціальна функція трудового потенціалу полягає в тому, що він дає можливості як окремим особам, так і різним соціальним групам населення визначити своє місце в суспільно-корисній праці, через яку самоствердитися у суспільстві та забезпечити собі і суспільству законне джерело доходів. Висновок – цивілізоване суспільство повинно мати в цьому надзвичайну зацікавленість, бо ж укупі з економічною сутністю саме це створює передумови для появи в країні так званого середнього класу.

Головна функція трудового потенціалу – бути джерелом робочої сили, її формування, розподілу і використання, забезпечуючи прогресивний розвиток суспільства.

Основні фактори, що зумовлюють зміни трудового потенціалу, представлено на рисунку 3.1.

Кількісно трудовий потенціал суспільства віддзеркалює можливості суспільства забезпечити роботою працездатне населення. Якісно – це можливість повного використання отриманих за рахунок інвестицій у людський капітал знань, умінь та професійних навичок відповідно до фаху працівників для підвищення ефективності економічної діяльності особи, організації, суспільства [2].

При визначенні величини потенціалу важливо правильно вибрати одиницю виміру. Головним показником об’єму, який використовується, є чисельність, а показником використання – кількість людино-днів за рік. Ряд дослідників як об’ємний показник пропонують використовувати людино-годину, тому що він стабільний, відображає динаміку і може використовуватися для здійснення всіх економічних розрахунків на будь-якому рівні.

Рисунок 3.1 – Фактори, які впливають на трудовий потенціал суспільства [5]