8.Політичний і соціальний устрій Київської Русі

(Політичний) В процесі становлення і розвитку Київської Русі влада перенесла складнутрансформацію, яка віддзеркалювала зміни в економічному, суспільному житті країни.Київська Русь – ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. Науковцівиокремлюють три періоди розвитку державного устроюПротягом першого періоду (882 – 70-ті роки ІХ ст. -становлення давньоруської держави) утворилася ідіяла дружинна форма державності: на основі княжої дружини утворився примітивний апарат управління,судочинства та збирання данини. Дружина виконує не тільки роль війська, а й радників. Центральною фігуроюцієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч.У другому періоді (980 – середина ХІ ст. – доба розквіту Київської Русі) формується централізованамонархія: вся повнота влади все більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державнихсправ, а на рішення князя впливають лише бояри.У період феодальної роздробленості (друга половина ХІ – перша третина ХІІ ст.) відбулася ще одназміна форми державного устрою: замість одноосібної монархії утворилася федеративна монархія. За цих умов влада зосереджувалася не в руках великого князя, а в руках найвпливовіших князів, що приймаликомпромісні рішення.Основними елементами механізму політичної влади в Київській Русі були князь, боярська рада тавіче.Великий Київський князь був головним носієм державної влади, організовував роботу всіх органівуправління, представляв країну на міжнародній арені. В його руках зосереджувалася законодавча,виконавча, судова та військова влади. У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини таідеологічну – церкви.Боярська рада (дума) – це був дорадчий орган. До боярської ради входили старші дружиники, міськаеліта та представники вищого духовенства, з якими князь обговорював питання оголошення війни і миру,укладання угод, видання законів, вирішував важливі адміністративні, фінансові та судові справи. Боярськарада мала право "вето". Проте залежність боярської ради від князя призвела до того, що він не бувюридично оформлений і не став повноцінним державним інститутом з чітко зафіксованими функціями.Віче – це народні збори дорослого чоловічого населення, що вирішували важливі громадські тадержавні справи. У добу посилення централізму та монархії віча занепадали, а в період ослабленнякнязівської влади знову відроджувалися. Перші згадки про віче датуються 1016 р. (Новгород), 1068р. (Київ).Право скликати віче мали князь, митрополит, або ж самі жителі міста. Віче мало досить широкі права:оголошувало війну і укладало мир, виганяло або ж запрошувало князя, розпоряджалося фінансами таземельними ресурсами, усувало адміністрацію, чинило вічовий суд. Рішення приймалися не голосуванням, агучним криком. І все ж в реальному житті віче мало обмежену самостійність і рідко виступало ззаконодавчими ініціативами.Таким чином, князь, боярська рада, віче – це носії різних форм державності, основні елементи трьохмоделей управління – монархічної, аристократичної та демократичної. В цій системі управління домінувалапереважно князівська влада, але в періоди її ослаблення підвищувалася роль боярської ради і віче.

(Соціальний)У X-XIII ст. в умовах поглиблення процесів феодалізації всоціальній структурі населення Київської Русі відбуваються значні зміни: ускладнюється ієрархічнаструктура панівного класу, відбувалася диференціація серед феодального залежного населення. На вершині соціальної "піраміди" знаходився великий князь. Він очолював державу, приймавзакони, вершив суд, вів міжнародну політику, організовував збір данини, піклувався про оборону держави,вважався власником усієї землі.До панівного класу відносилися також удільні князя та бояри. Удільні князя звичайно булиродичами великого князя, очолювали окремі князівства. До бояр відносилися знатні феодали, нащадкиродоплемінної знаті й верхівка князівських дружинників. Удільні князя і бояри мали право володіти землею,із земельних прибутків були зобов’язані забезпечувати себе воєнними обладунками і разом зі своїмидорослими синами і слугами брати участь у військових походах. Із них формувалася державнаадміністрація.Наступну категорію населення складали урядники (найчастіше з числа бояр). До них відносилися:посадники – були намісниками князя, відповідали за порядок у підлеглих землях, за збір данини; волостелі –управляли волостю або маєтком князя; тіуни (огнищани) – князівські і боярські слуги, вони брали участь вуправлінні волостю, містом, відповідали за збереження майна свого пана; палацові чини – керувалиокремими галузями князівського управління (тогочасні чиновники).Окрему категорію населення становили дружинники. До їх складу входили воєводи й тисяцькі ірядові дружинники. Воєводи й тисяцькі очолювали давньоруське ополчення (тогочасні воєначальники, якправило, із числа бояр). Рядові дружинники – це професійні воїни. Вони складали військо князя, яке вінутримував, забезпечував зброєю, кіньми, одягом, міг за вірну службу жалувати грошові нагороди й землі.Купці – займалися торгівлею, найзаможніші з них володіли просторними садибами із житловимихоромами, господарськими приміщеннями. Вони входили до органів управління містом.Ремісники жили в посадах, збіднілі, як правило, залежали від багатих покровителів, жили в їхніхсадибах.Селяни – найбільш численна категорія населення. Основними його верствами були:– смерди – більша частина селян, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платилиданину князю і були відносно вільними. Вони об’єднувалися в сільські громади (мир, село). Громадаохоплювала один або декілька сусідніх населених пунктів;– закупи – колишні смерди, які потрапили у залежність до феодала, узявши в борг гроші – "купу",могли втратити господарство, якщо не повертали борг;– рядовичі – селяни, що уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого визнавали своюзалежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції;– холопи – селяни, повністю залежали від хазяїна, який міг їх убити, продати, покарати.Окремі групи феодально залежного населення складали челядь і чернь. Челядь – це жителігосподарського двору: слуги, кухарі, пралі та ін. Хазяї могли їх продавати, дарувати, залишати у спадщину.Чернь – це збіднілі люди без майна, які наймалися на "чорну" роботу.Важливу роль в соціальній структурі суспільства займало духовенство, яке ділилося на "чорне"(київський метрополіт, єпископи, настоятелі монастирів, ченці) і "біле" (мирське духовенство: вонисправляли службу в церквах, на відміну від "чорного" духовенств їм дозволялося мати родину).