62.Декларація про держаний суверенітет України(16 липня 1990р.)

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги – Деклараціюпро державний суверенітет України. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту йнеподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державоюв зовнішніх відносинах.Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна булазахищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнававсянарод, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділувлади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль надвиконанням законів.Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчуванняДекларація визнавала невід'ємні права і свободи людини. Вона складається з 10 розділів. Зокрема, у розділіпро економічну самостійність проголошувалося, що «земля, її надра, повітряний простір, водні й іншіприродні ресурси є власністю українського народу, тобто громадян усіх національностей України».Декларація повинна була забезпечувати національно-культурне відродження українськогонароду і задовольняти національно-культурні, духовні й мовні потреби українців, що проживають замежами України.Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов'язання не поширювати, невиготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів – «Екологічна безпека» –передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно узв'язку з аварією на ЧАЕС.Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна й позаблокова,першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України.Декларація про державний суверенітет не мала статусу конституційного акту й тому залишиласяпланом на майбутнє, побажаннями для майбутньої зовнішньої і внутрішньої політики.Історичне значення Декларації про державний суверенітет:– суверенітет офіційно визнано необхідною умовою подальшого розвитку української нації.Визначено основні напрямки досягнення реального суверенітету;– закладено основи майбутньої незалежності держави, зроблено перший крок на шляху до неї.Незабаром після прийняття Декларації Верховна Рада розглянула заяву В.Івашка і задовольнилайого прохання про відставку. 18 липня 1990 р. Головою ВР УРСР було обрано Л.Кравчука.

63.Проголошення незалежності України.

У 1991 р. Україна зазнала кризи, пов'язаної з надзвичайно гострим протистоянням між старимисоціально-політичними структурами і вже глибоко зміненим суспільством. Зростали вимоги прискоритиреформування суспільства, швидше ліквідувати віджилі структури, зміцнити процеси демократизації тадержавотворення. З іншого боку, посилилися спроби зберегти панування КПРС, яка керувала від іменінароду, не отримавши на це повноважень, зберегти панування партійно-бюрократичних структур, панівнестановище військово-промислового комплексу.Боротьба точилася навколо підписання нового союзного договору, що передбачав створення«реальної федерації рівноправних республік». В Україні ця ідея була зустрінута неоднозначно. Окремістатті нового союзного договору суперечили Декларації про державний суверенітет України: обмеженняправ республіки, союзні органи влади мали великі повноваження у фінансовій політиці, міжнароднихвідносинах; передбачалося верховенство союзних законів над республіканськими.Аби запобігти розпаду СРСР, союзне керівництво на чолі з М.Горбачовим намагалосяякнайшвидше підписати новий союзний договір. Улітку 1991 р. у підмосковному Ново-Огарьово відбулисяпереговори президента СРСР М.Горбачова з керівниками дев'яти союзних республік, включаючи йУкраїну. Попереднє підписання договору планувалося провести наприкінці літа 1991 р. Але 19-21 серпня 1991 р. в СРСР було здійснено спробу державного перевороту. ПрезидентСРСР М.Горбачов був ізольований на дачі «Форос» у Криму і відсторонений від влади. Організаторамизаколоту був створений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) у складі Г.Янаєва, В.Павлова,Д.Язова, В.Крючкова, Б.Пуго, О.Бакланова, Д.Стародубцева. До Москви вводилися війська. На територіїСРСР на шість місяців був оголошений надзвичайний стан.Свої дії члени ДКНС мотивували тим, що вони йдуть назустріч народу, прагнуть забезпечитизаконність і правопорядок у СРСР, запобігти загальнонаціональній катастрофі. Насправді це була спробаконсервативних політичних сил знищити демократичні перетворення, повернути країну до періоду«застою», зупинити рух народів СРСР до незалежності.Офіційний Київ зайняв вичікувальну позицію. Проти дій ДКНС найбільш рішуче виступилидемократичні сили: Рух, нові політичні партії.Депутати-опозиціонери української Верховної Ради (Народна Рада і представникидемократичних організацій України) визнали дії ДКНС антиконституційними, спрямованими навідновлення необмеженої диктатури КПРС. Народна Рада закликала депутатів Верховної Ради зібратися нанадзвичайну сесію, а військовослужбовців – захистити свій народ і не виконувати наказів путчистів.Переважна більшість членів КПРС зайняла стримане відношення до подій. Деякі функціонеризакликали пересічних комуністів підтримати дії путчистів, але народ не пішов за ними. У Москві відбулисязіткнення. Росіяни підтримали Б.Єльцина, який тимчасово взяв на себе функції Президента СРСР. Арміятеж не підтримала путчистів. 21 серпня змовники визнали свою поразку.Підсумком цих подій для України стало прийняття 24 серпня 1991 р. Акту проголошеннянезалежності України, у якому зазначалося: «Територія України є неподільною і недоторканною. Відтеперна території України діючими є винятково Конституція і закони України». 1 грудня 1991 р. був проведенийвсеукраїнський референдум про підтвердження незалежності України. Майже 90,3% громадян, що бралиучасть у референдумі, висловилися за незалежність України. У цей же день відбулися вибори президентаУкраїни. Ним став Леонід Кравчук. На карті світу з'явилася нова самостійна демократична держава –Україна, яка пройшла складний і суперечливий шлях до незалежності.